Рішення № 73159895, 29.03.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018р. Справа №914/2666/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Хмельницький», м. Львів,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО», с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської області,

про: стягнення заборгованості за договором факторингу 253’ 812,47 грн. основного боргу.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність від 02.01.2018р.),

від відповідача: ОСОБА_2 – представник (довіреність від 10.05.2017р.),

від третьої особи-1: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Хмельницький» про стягнення заборгованості за договором факторингу 253’ 812,47 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 21.12.2017р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 16.01.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 20.03.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 29.03.2018р.

29.03.2018р. відбувається розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 29.03.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача 253’ 812,47 грн. боргу за договором про відступлення права вимоги, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» від 17.0.2017р.

Також у судовому засіданні 29.03.2018р. подав клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

Суд залишає без розгляду дане клопотання представника позивача на підставі ч.2 ст.207 ГПК України як таке, що без обґрунтування поважності причин пропуску встановленого строку подане після закінчення підготовчого провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.03.2018р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (вх.№772/18 від 09.01.2018р.). Зазначив, що повідомлення про відступлення права грошової вимоги від 19.07.2017р. з вимогою сплатити борг було відправлено відповідачу 25.07.2017р. та містило недостовірну інформацію, що підтверджується Додатком №2, підписаним 14.03.2017р. до договору про надання послуг факторингу від 14.03.2017р. Як зазначає відповідач, станом на 14.03.2017р. реєстр видаткових накладних із датою станом на 17.03.2017р. та акт взаємних розрахунків від 17.03.2017р. не міг існувати, що підтверджує укладення договору факторингу «заднім числом». Крім того, грошові зобов’язання зо договором поставки товару від №3945 від 05.12.2016р. були припинені на підставі ст.601 ЦК України зустрічним зарахуванням однорідних вимог, що підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи. 14.02.2018р. подав заяву про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду в касаційному порядку справи №914/909/17.

Також подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№8322/18 від 06.03.2018р.).

26.03.2018р. подав заяву, у якій просив не розглядати заяву відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки Верховним судом України розгляд цієї справи вже завершено.

Представник третьої особи у судове засідання 29.03.2018р. не з’явився, у поясненні по справі (вх.№1967/18 від 19.01.2018р.) підтримав заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задоволити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

05.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Подорожник Хмельницький» (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО” (постачальник) укладено договір поставки №3945, за яким постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше, а Покупець зобов’язувався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору поставки №3945 від 05.12.2016р. загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями, та складають невід’ємну частину цього Договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією є товар, наведений в одній видатковій накладні (далі-накладна).

Як встановлено п.п.4.1., 4.2., 4.3 Договору поставки строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі, відповідно до законодавства. Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються Постачальником в рахунок оплати по накладним, які не оплачені, та строк оплати яких настав.

У матеріалах справи містяться Реєстр накладних за період з 03.02.2017 р. по 17.03.2017 р. на загальну суму 253’ 812,47 грн., а також товарно-транспортні накладні на поставку обумовленого договором №3945 товару.

14.03.2017 р. між позивачем (фактор) і ТзОВ “ФРАМ КО” (клієнт, третя особа у справі) укладено договір надання послуги факторингу №Ф140317/1, за яким останнє відступило на користь позивача право вимоги заборгованості за Договором поставки товару №3945 від 05.12.2016р., укладеним між ТОВ “ФРАМ КО” і ТзОВ «Подорожник Хмельницький» в розмірі 253’ 812,47 грн.

Пунктом 2.1. договору надання послуги факторингу №Ф140317/1 передбачено, що детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між Клієнтом і Фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього Договору. Винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги.Фактор сплачує Клієнтові кошти у строк до 01.08.2017 р. шляхом перерахування на його банківський рахунок 253’ 812,47 грн.

Сторони підписали Додаток №1 до договору факторингу – Перелік вимог, сума відступленої грошової вимоги:253’ 812,47 грн.

У Додатку № 2 (Порядок відступлення вимоги) сторони погодили, що ТзОВ “ФРАМ КО” передало на адресу позивача наступні документи: договір поставки №3945 від 05.12.2016р., реєстр податкових накладних станом на 17.03.2017 р., реєстр неоплачених видаткових накладних станом на 17.03.2017 р., акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.02.2017 р. по 17.03.2017 р. включно.

Сторони також підписали ОСОБА_1 до договору факторингу від 14.0.2017р.

У Додатковій угоді №1 до договору надання послуг факторингу №Ф140317/1 від 31.07.2017р. сторони виправили доту ОСОБА_1 з 14.03.2017 на 17.03.2017р., внесли зміни до п.2.1 договору факторингу, до Додатку №2 до договору факторингу.

30.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» укладено Додаткову угоду №2 до договору факторингу №Ф140317/1 від 17.03.2017р.

Листом від 19.07.2017р. позивач письмово повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов’язанні, що виникло із договору поставки №3945 від 05.12.2016р., та направив вимогу про погашення заборгованості цінним листом (а.с.391-393, Том 1).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути на його користь з відповідача 253’ 812,47 грн.

17.03.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Подорожник Хмельницький» направило ТзОВ “ФРАМ КО” заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань перед ТзОВ “ФРАМ КО” на підставі цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, де зазначено, що у ТзОВ «Подорожник Хмельницький» існувала заборгованість перед ТзОВ “ФРАМ КО” у розмірі 195’027,08 грн., в т.ч. ПДВ. Дана сума заборгованості виникла внаслідок недоплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Подорожник Хмельницький» по договору поставки товару №3945 від 05.12.2016 року, а також несплати ТзОВ “ФРАМ КО” заборгованості на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/6 від 16.03.2017, укладеного між ТзОВ «Подорожник Хмельницький» та ТОВ «Мові Хелс».

В підтвердження права зустрічних грошових вимог ТзОВ «Подорожник Хмельницький» 17.03.2017р. направляло на адресу ТзОВ “ФРАМ КО” договір відступлення права вимоги №16/03-17/6 і додаток №1 від 16.03.2017 року, Договір Поставки товару №3945 від 05.12.2016 року, Договір поставки №38 від 02.12.2014 р. і додатки, ОСОБА_1 коригування вартості товару від 24.01.2017 року, Товарно-транспортну накладну №Р17 від 12.01.2017 р., ОСОБА_1 звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2017-16.03.2017, видаткові накладні №19 від 12.01.2017р. і довіреність №124К, повідомлення про припинення зобов’язань перед ТзОВ “ФРАМ КО” на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.127, Том 2).

Повідомлення про відступлення права вимоги від 17.03.2017 року, копія договору відступлення права вимоги №16/03-17/6 від 16.03.2017 р., копія акту приймання-передачі первинних документів була надіслана ТОВ “Мові Хелс” на адресу ТОВ “ФРАМ КО” 20.03.2017р. цінним листом з описом вкладення 20.03.2017 року (а.с.15, Том 2).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків згідно ст.11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст.1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Відповідно до ч.1 статті 1085 Цивільного кодексу України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Стаття 512 ЦК України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч.2 статті 516 ЦК України).

Приписами ст. 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами ст. 601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені ст. 602 Цивільного кодексу України. (Постанова Верховного суду України від 24 червня 2015 року у справі №914/2492/14).

Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Господарським судом встановлено, що зазначена вище одностороння угода – заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку і є чинною на дату прийняття рішення.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони (аналогічна позиція наведена у Постанові Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року у справі №914/3671/15).

Як встановлено господарським судом, до моменту отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні, що виникло із договору поставки №3945 від 05.12.2016р., відповідач реалізував своє право пред'явити до заліку свої грошові вимоги на підставі ч.1 статті 1085, статті 601 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України шляхом відправлення первісному кредитору (ТОВ “ФРАМ КО”) заяви від 17 березня 2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов’язань на підставі цієї заяви. Така заява від 17 березня 2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов’язань надсилались ТОВ “ФРАМ КО” 17.03.2017 р., що підтверджується описами вкладення з відбитком відділення поштового зв’язку з фіскальним чеком від 17.03.2017 р. (а.с.12, Том 2).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на наведене, відповідач набув право пред’явити ТзОВ «ФРАМ КО» до заліку свої грошові вимоги та реалізував своє право на підставі ст.601 ЦК України шляхом направлення первісному кредитору заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017р. та повідомлення про припинення зобов’язань до моменту отримання від позивача повідомлення про заміну кредитора в зобов’язанні за договором поставки товару №3945 від 05.12.2016р., оскільки не знав і не міг знати про заміну кредитора у зобов’язанні. Відтак, відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в силу вимог ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

4. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення буде складено та підписано 04.04.2018р.

Суддя Козак І.Б.