Рішення № 73159825, 29.03.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018р. Справа №914/2422/17

За позовом: Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Георгія Васильовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.,

до відповідача: Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Золочівського р-ну Львівської обл.,

про: стягнення 44' 581,20 грн.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Гелеш Г.

Представники:

від позивача: Климишин І.П. - представник (договір №068490 від 21.11.2017р.),

від відповідача: Барабаш В.Г. - представник ( договір №02 від 02.01.2018р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем Тамбовцевим Георгієм Васильовичем подано позов до Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» про стягнення 44' 581,20 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2017р. розгляд справи призначено на 12.12.2017р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що з 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 11 Перехідних положень ГПК України у вищенаведеній редакції Закону, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарське судочинство у даній справі здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.03.2018р. У судових засіданнях 20.03.2018р. та 27.03.2018р. оголошувалася перерва.

Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2018р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №312 від 19.07.2016р. та додатків до нього не поставив обумовлений договором товар (лісопродукцію), відтак позивач просить стягнути з відповідача попередньо оплачену його вартість в розмірі 44' 581,20 грн., судовий збір у розмірі 1600 грн. та витрати на професійну правову допомогу.

У судове засідання 29.03.2018р. представник відповідача з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№362/18 від 03.01.2018р.), зазначивши таке. На підставі укладеного Договору № 312 від 19.07.2016 р. між ДП «Золочівське лісове господарство» та ФОП Тамбовцевим Г.В., позивач перерахував відповідачу 44' 581,20 грн. Відповідач стверджує, що поставив обумовлений договором товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відтак, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

07.02.2018р. представником відповідача подано клопотання про виклик свідків та прохання їх опитати в судовому засіданні.

08.02.2018р. представником позивача подано заперечення на клопотання про допит свідків, оскільки ОСОБА_4 не є працівником позивача, крім того, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Підтримав подане 27.03.2018р. клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи у справі (вх.860/18 від 27.03.2018р.).

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи у поданому запереченні, оскільки таке заявлено після закінчення підготовчого провадження на стадії розгляду справи по суті. Крім того, позивач зазначає, що взагалі не отримував товар від відповідача, тому в ФОП Тамбовцева Г.В. відсутні первинні дані бухгалтерського обліку з відвантаження деревини та відшкодування ПДВ по ТТН.

Крім того, представником відповідача подано клопотання (вх.№882/18 від 29.03.2018р.) про зупинення провадження у справі до прийняття рішення з досудового розслідування кримінального провадження №1201740210000766.

Розглянувши клопотання про виклик свідків та їх допит у судовому засіданні, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів, необхідних для прийняття рішення. Подані представником відповідача нотаріально завірені заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не бере до уваги як доказ по справі, оскільки відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи та про зупинення провадження у справі, заслухавши заперечення представника позивача на такі клопотання, суд залишає без розгляду дані клопотання представника відповідача на підставі ч.2 ст.207 ГПК України як такі, що без обґрунтування поважності причин пропуску встановленого строку подані після закінчення підготовчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

19.07.2016р. між ФОП Тамбовцевим Г.В. та ДП «Золочівське лісове господарство» було укладено Договір №312 купівлі-продажу лісоматеріалів, за яким відповідач зобов'язувався передати належну йому лісопродукцію у власність позивачу, а позивач прийняти та сплатити на умовах договору.

01.09.2016р. сторони підписали Додаток №1 до договору №312 від 19.07.2016р., у якому погодили доповнити п.1.2 договору положенням про збільшення об'єму поставки дров паливних в кількості 100м3.

Позивач перерахував відповідачу кошти на загальну суму 44' 581,20 грн. :

· 25.07.2016- 24750,00 грн.;

· 23.08.2016р. - 15000,00 грн.;

· 24.10.2016р. - 4831,20 грн.

02.10.2017р. ФОП Тамбовцев Г.В. надіслав ДП «Золочівське лісове господарство» вимогу №1 про повернення коштів у сумі 44' 581,20 грн. Станом на дату прийняття рішення спірна сума відповідачем не повернута позивачу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі поставки товару з укладенням письмового договору щодо такої поставки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За приписами ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 1.1., 3.2 договору продавець зобов'язувався передати покупцю товар після 100% попередньої оплати.

Таким чином, після внесення позивачем попередньої оплати, у відповідача виник обов'язок здійснити поставку деревини.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 від 06.09.2017р. вих. №06/09-1 про поставку обумовленого товару, а у випадку її невиконання просив повернути внесену попередню оплату. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки строк виконання зобов'язання відповідачем закінчився, товар поставлений позивачу не був, грошові кошти не повернуті, суд вважає, що внесені позивачем грошові кошти в якості передоплати за товар підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку, в розмірі 91974,89 грн.

Твердження відповідача про поставку ним позивачеві товару за Договором, заперечення щодо заявленого позову суд вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Обгрунтовуючи факт поставки позивачеві товару, відповідач зазначає, факт поставки товару підтверджують ТТН, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (надалі - Положення), повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Оцінюючи подані відповідачем копії ТТН та Специфікацій-накладних на відпуск лісоматеріалів, суд звертає увагу відповідача на те, що вини не містять підпису ФОП Тамбовцева Г.В. Зазначення ініціалів «ФОП Тамбовцев Г.В.» у графі «прийняв» ТТН та Специфікацій суд оцінює критично, адже деякі з них не підписані взагалі, а деякі не підписані підписом особи, а також не містять відбитку печатки одержувача товару.

Як зазначав представник позивача в судових засіданнях, останній жодної продукції від відповідача не отримував.

З огляду на викладене, долучена до матеріалів справи нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 16.02.2018р., в якій вони визнають факт одержання від відповідача товару на користь позивача, до уваги не беруться оскільки судом встановлено, що зазначені особа не уповноважувалися на одержання товару за Договором.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України визначено, зокрема, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як вже зазначалося, за умовами п. 7.3. Договору продавець зобов'язувався передати покупцю товар після сплати рахунку-фактури протягом 15 календарних днів. Таким чином, після внесення позивачем попередньої оплати, відповідач повинен був передати продукцію до 29.06.2017р., однак цього не зробив.

Крім цього, у вимозі №1 від 06.09.2017р. вих. №06/09/4 позивач як покупець просив постачальника передати обумовлений товар у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги. Натомість, докази того, що після пред'явлення вимоги відповідач інформував позивача про готовність товару до поставки, поставки лісопродукції чи повернення коштів у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене вище, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 44' 581,20 грн. попередньої оплати правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо заявлених до стягнення судових витрат, то відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 1-2 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

05.02.2018р. представником позивача наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми 3500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на суму представником позивача долучено договір про надання юридичних послуг адвоката №068490/1 від 21.11.2017р., ордер на надання правової допомоги серії НОМЕР_2, квитанції №18633151 від 01.02.2018р. на суму 1500,00 грн., №18646275 від 07.02.2018р. на суму 1500,00 грн.

Детально ознайомившись із вказаними вище документами, враховуючи вимоги ч.4 ст. 126 ГПК України, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково у розмірі 3000,00 грн., оскільки саме на цю суму позивачем надано докази понесення таких витрат.

Судовий збір у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 129, 207, 219-220, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» (адреса: 80743, Львівська обл., Золочівський р-н, с.Струтин, код ЄДРПОУ 00992467) на користь Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Георгія Васильовича (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 44581' 20 грн. попередньої оплати, 3' 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1' 600,00 грн. судового збору.

3. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення буде складено та підписано 04.04.2018р.

Суддя Козак І.Б.