Рішення № 73159682, 29.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018Справа № 910/1639/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

про стягнення 50 000, 00 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2015 в м. Києві по вул. Антоновича, 180 сталася дорожньо-транспортна пригоду за участю автомобіля "Богдан", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який належить Комунальному підприємству "Київпастранс" та автомобіля "Mazda", державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_2, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, потерпіла особа звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування, тож після виплати страхового відщкодування, позивач набув право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України залишено без руху. Встановлено Моторному (транспортному) страховому бюро України строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення на юридичну адресу Комунального підприємства «Київпастранс» копії позовної заяви № 448 МТ від 12.02.2018.

01.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі №910/1639/18 для розгляду справи по суті призначено на 29.03.2018.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, 30.08.2015 в м. Києві по вул. Антоновича, 180 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Богдан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_2

Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30.09.2015, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, що сталося 30.08.2015 в м. Києві по вул. Антоновича, 180 за участю автомобіля «Богдан», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на три місяці.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 29.11.2015 постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30.09.2015 щодо ОСОБА_1 змінено в частині адміністративного стягнення - накладено на ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 340, 00 грн.

Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ІНФОРМАЦІЯ_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2250677, укладеного з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна».

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - «Богдан», державний номер НОМЕР_1 не була застрахована.

Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Богдан», державний номер НОМЕР_1 не була застрахована, водій пошкодженого автомобіля «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП від 02.09.2015 та заявою про виплату страхового відшкодування від 22.10.2015.

Відповідно до п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом ст.36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

З наявного в матеріалах справи звіту №1081 про оцінку автомобіля «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2, складеного 17.09.2015 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2 становить 66 476, 17 грн.

На виконання вимог п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу - «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату у розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6200рв від 07.12.2015.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Моторне (транспортне) страхове бюро України зазначає, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2, Моторним (транспортним) страховим бюро України було понесено витрати на загальну суму 50 000, 00 грн., завдані з вини водія транспортного засобу «Богдан», державний номер НОМЕР_1, оскільки цивільно-правова відповідальність останнього не була застрахована.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу «Богдан», державний номер НОМЕР_1 є Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

Положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо та завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015р. у справі №6-229цс14 та від 21.09.2016р. у справі №6-933цс16.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював в Комунальному підприємстві "Київпастранс", що підтверджується довідкою від № 283 від 31.08.2015 наданої Комунальним підприємством «Київпастранс», автобусний пар № 8.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Проте, як встановлено судом вище, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - «Богдан», державний номер НОМЕР_1 не була застрахована.

Особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, наведені в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював в Комунальному підприємстві "Київпастранс", що підтверджується довідкою від № 283 від 31.08.2015 наданої Комунальним підприємством «Київпастранс», автобусний пар № 8.

Відповідно до п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Тож, на виконання вимог п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу - «Mazda 3», державний номер НОМЕР_2, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату у розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6200рв від 07.12.2015.

Приписами п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 (винуватець ДТП) належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідачем не доведено факт того, що шкоду водієм транспортного засобу «Богдан», державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код - 31725604) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, ідентифікаційний код - 21647131) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 03.04.2018.

Суддя Щербаков С.О.