Ухвала суду № 73159645, 02.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.04.2018Справа № 910/13241/14За скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

на бездіяльність Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

Стягувач Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки"

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від скаржника - Руденко А.О. (представник за довіреністю);

від ВДВС - не з'явився;

від стягувача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2014 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на користь Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" 366875 грн. 66 коп. заборгованості з орендної плати, 29833 грн. 77 коп. комунальних втрат та земельного податку, 14889 грн. 93 коп. пені, 39452 грн. 17 коп. суму індексації заборгованості несплаченої орендної плати, 9022 грн. 84 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 09.10.2014 було видано наказ.

Через відділ діловодства суду 26.03.2018 Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (Скаржник) подало скаргу на бездіяльність Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (ВДВС), у якій Скаржник просить суд: визнати протиправною бездіяльність ВДВС щодо не скасування арешту з усього майна Скаржника, який було накладено Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в ході виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі №910/13241/14 у виконавчому провадженні №45245482, та просить суд зобов'язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт накладений вказаною постановою.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану скаргу передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 27.03.2018 дану скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 02.04.2018.

У судове засідання 02.04.2018 представники стягувача та ВДВС не з'явилися, заяв чи клопотань до суду не направляли.

Частиною 2 статті 242 ГПК України зазначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а тому суд перейшов до розгляду скарги у даному судовому засіданні.

Представник Скаржника у судовому засіданні 02.04.2018 підтримав заявлені вимоги скарги та надав суду заяву про неможливість надати копію постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві якою було накладено арешт на майно боржника.

Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказ Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі №910/13241/14 перебував на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (зараз - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, далі - Печерський ВДВС) в межах виконавчого провадження №45245483 з 28.10.2014. В межах цього виконавчого провадження Печерським ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2014, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.02.2015.

У ході проведення виконавчих дій стягувач звернувся із заявою про фактичне місце знаходження боржника за іншою адресою, а тому Печерським ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент винесення постанови), а наказ Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі №910/13241/14 направлено для подальшого виконання до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві.

Викладені обставини підтверджуються листом Печерського ВДВС №д-7/1 від 26.02.2018 та копією витягу відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додані до скарги.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (зараз - Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, далі - Голосіївський ВДВС) від 25.03.2015 було відкрито виконавче провадження №47007920 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі №910/13241/14, однак постановою від 04.09.2015 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачеві відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент винесення постанови).

На підтвердження вказаних обставин в матеріалах скарги містяться копії листа Голосіївського ВДВС №19175 від 26.02.2018 та постанови винесені в межах виконавчого провадження №47007920.

Скарга на бездіяльність Голосіївського ВДВС мотивована тим, що разом з винесенням постанови від 04.09.2015 державним виконавцем не було знято арешт з майна боржника, накладений постановою Печерського ВДВС від 04.02.2015.

За приписами ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, коли оспорювана дія мала бути вчинена, далі - Закону), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З наведеного вбачається, що положення статті 50 Закону передбачають зняття арешту, накладеного на майно боржника, у випадку повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, як зазначено в постанові ВП № 47007920 про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.09.2015. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 13.03.2017 №32/518.

При цьому, норми ст. 47 та ст. 50 Закону не передбачають обов'язку державного виконавця знімати накладені ним арешти та інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення при повернені виконавчого документу стягувачеві.

Посилання ж у постанові від 04.09.2015 у виконавчому провадженні №47007920 на норму ст. 50 Закону, якою разом зі ст. 47 Закону керувався державний виконавець при винесенні постанови, також не тягне за собою покладення на нього обов'язку зняти накладені ним арешти та зняти вжиті заходи, оскільки, як було зазначено вище судом, норми ст. 47 та ст. 50 Закону такого обов'язку при повернені виконавчого документу стягувачеві не передбачають.

Що ж стосується посилань скаржника на п.4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій (в редакції від 15.12.1999 №74/5), то суд зазначає, що положення відповідної інструкції суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, коли оспорювана дія мала бути вчинена), а у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Також, за змістом скарги скаржник зазначив, що строк для повторного пред'явлення наказу від 09.10.2014 №910/13241/14 до виконання стягувачем вже пропущено, однак дані висновки є помилковими, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції), передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Враховуючи приписи ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції), строк пред'явлення даного наказу до виконання встановлюється після переривання із дня винесеної ВДВС постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.09.2015, а отже, строк для пред'явлення наказу від 09.10.2014 у даній справі не є пропущеним та відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції) може бути пред'явленим до виконання протягом трьох років з дня винесеної постанови про повернення виконавчого документу стягувану, тобто до 04.09.2018 року.

Крім того, суд зауважує, що і у діючій редакції Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачеві арешт знімається у випадках зазначених у п.1, 3, 11 ч.1 ст. 37 Закону, під які не підпадає повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду на вищевикладене, скаржником не доведено протиправності у не здійсненні державним виконавцем дій по зняттю накладених арештів на кошти та майно боржника, оскільки не доведено обов'язку державного виконавця в силу Закону здійснити такі виконавчі дії при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві в порядку ст. 47 Закону, тому у вимогах скарги суд відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на бездіяльність Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено 04.04.2018.

Суддя Р.Б. Сташків