Рішення № 73159507, 23.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2018 р. Справа № 910/19776/17

За позовом Приватного акціонерного товариства " Запорізьке кар'єроуправління "

До Товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельний майданчик "

Про визнання недійсним договору оренди від 12.01.2017 р. № 120117

Суддя Пінчук В.І.

Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Доброчинська А.С. - предст.

Від відповідача Міхантьєв М.Д. - предст.

Рішення прийняте 23.03.2018 р., оскільки у судових засіданнях 07.12.2017 р., 11.01.2018 р. та 15.02.2018 р. оголошувались перерви.

Обставини справи:

Позивач - приватне акціонерне товариство " Запорізьке кар'єроуправління " звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди від 12.01.2017 р. № 120117, що укладений між приватним акціонерним товариством " Запорізьке кар'єроуправління " та товариством з обмеженою відповідальністю " Будівельний майданчик "

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2017 р. порушено провадження у справі № 910/19776/17 та призначений розгляд зазначеної справи на 07.12.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2018 р. суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.02.2018 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2018 р. закрите підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті на 23.03.2018 р.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2017 р. між приватним акціонерним товариством " Запорізьке кар'єроуправління " ( позивачем, орендарем ) та товариством з обмеженою відповідальністю " Будівельний майданчик " ( відповідачем, орендодавцем ) був укладений договір оренди основних засобів № 120117.

Згідно умов вказаного договору відповідач зобов'язався передати позивачу в оренду техніку, а саме: передати з 16.01.2017 р. навантажувач фронтальний CASE 821 Е та з 01.02.2017 р. передати екскаватор Kobelco SK330 LC

На підставі договору № 120117 від 12.01.2017 р. зазначена техніка була передана позивачу в оренду, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі в оренду навантажувача фронтального CASE 821 Е та екскаватора Kobelco SK330 LC

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що основні засоби, які були передані в оренду приватному акціонерному товариству " Запорізьке кар'єроуправління " за спірним договором не ідентифіковані належним чином і не знаходяться у власності товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельний майданчик ", що підтверджується відповіддю ГУ Держржпраці у Київській області 11/2110960 від 25.10.2017 р.

Посилаючись на зазначений лист позивач стверджує, що оскільки за відповідачем не зареєстровано право власності на основні засоби за договором оренди і відповідно на даний час не існує інформації про реального власника основних засобів, це свідчить про те, що договірних відносин не існувало та про те, що відповідачем при здійсненні господарської діяльності порушені вимоги постанови КМУ № 8 від 06.01.2010 р., що є підставою для визнання договору недійсним.

Як на підставу визнання спірного договору недійсним, представник позивача також посилається на відсутність в договорі документів обліку роботи спецтехніки, які передбачені наказом Міністерства статистики України № 149 від 13.06.1997 р., а саме: картки обліку роботи механізмів, журнали обліку роботи, довідки про виконанні роботи та інш.

Крім того, представник позивача вважає, що підставою визнання недійсним договору оренди від 12.01.2017 р. № 120117 повинно бути те, що особа ( голова правління ) не мав права підписувати договори, оскільки діяло фінансове обмеження у 500 тис. грн. відповідно до п. 9.59 Статуту приватного акціонерного товариства " Запорізьке кар'єроуправління "

Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до п. 6 Постанови КМУ від 06.01.2010 р. №8 " Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів ", юридичні і фізичні особи, іноземні фізичні і юридичні особи, особи без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах), які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи зобов'язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України.

Пунктом 7 зазначеної Постанови передбачено, що технологічний транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за місцезнаходженням органу управління юридичної особи, а той, що належить фізичній особі, - за місцем проживання або перебування фізичної особи.

Допускається реєстрація технологічного транспортного засобу за місцем його експлуатації, у тому числі того, що перебуває у постійному користуванні або оренді юридичної чи фізичної особи.

Пунктом 10 Постанови також передбачено, що реєстрація технологічного транспортного засобу здійснюється на підставі письмової заяви власника за зразком, згідно з додатками 1 і 2, до якої додаються копії, документів, що підтверджують правомірність придбання технологічного транспортного засобу; наказу про призначення посадової особи, відповідальної за безпечну експлуатацію та технічний стан технологічного транспортного засобу ( для юридичної особи ); експлуатаційної документації, сертифіката відповідності, свідоцтва про визнання відповідності та інш.

Перереєстрація технологічного транспортного засобу здійснюється на підставі письмової заяви власника у разі зміни найменування чи імені власника, форми власності, місця знаходження органу управління юридичної особи чи місця проживання або перебування фізичної особи - власника технологічного транспортного засобу; втрати або непридатності до подальшого використання свідоцтва про реєстрацію чи номерного знака; зміни вузлів та агрегатів, що мають ідентифікаційні номери; у разі переобладнання технологічного транспортного засобу за умови проведення фахівцями експертно-технічного центру експертизи на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та в інших випадках, передбачених цим Порядком. ( п. 24, п. 25 Порядку )

Таким чином, реєстрація технологічного транспортного засобу повинна проводитись в органах Держпраці лише його власником або уповноваженою власником особою; реєстрація технологічного транспортного засобу в органах Держпраці повинна проводитись за місцем реєстрації (проживання, знаходження) його власника або, в окремих випадках, за місцем його експлуатації; передача власником технологічного засобу в оренду ( в тимчасове користування, у відповідальне зберігання та інше ) не є підставою для перереєстрації такого технологічного засобу; орендар ( тимчасовий користувач ) технологічного транспортного засобу немає повноважень для подання документів в органи Держпраці з приводу орендованого у власника майна

Як встановлено судом технологічний засіб - екскаватор гусеничний KOBELCO SC330 LC, 2007 року випуску, державний номер Т 08031 АР, який є предметом договору оренди основних засобів №120117 від 12.01.2017 р., знаходиться в тимчасовому користуванні у ТОВ " Будівельний майданчик " з правом використання його у своїй господарській діяльності на підставі укладеного договору з його власником - фізичною особою. Зазначений технологічний засіб зареєстрований належним чином в Головному управлінні Держпраці Запорізької області на його власника, що посвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АР 006992 від 28.10.2015 року;

- технологічний засіб - навантажувач фронтальний CASE821Е, 2008 року випуску, державний номер Т08260 АР, який є предметом договору оренди основних засобів №120117 від 12.01.2017 року, знаходиться в тимчасовому користуванні у ТОВ " Будівельний майданчик " з правом використання його у своїй господарській діяльності на підставі укладеного договору з його власником - фізичною особою. Зазначений технологічний засіб зареєстрований належним чином в Головному управлінні Держпраці Запорізької області на його власника, що посвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АР 007365 від 10.08.2016 р.

Таким чином, основні засоби, які є предметом договору оренди №120117 від 12.01.2017 року зареєстровані ГУ Держржпраці у Запорізької області.

Технічні засоби, яким користувався позивач мали всі необхідні індивідуальні ознаки оскільки вони мали державні номери.

Що стосується відсутності в договорі документів обліку роботи спецтехніки, які передбачені наказом Міністерства статистики України № 149 від 13.06.1997 р., а саме: картки обліку роботи механізмів, журнали обліку роботи, довідки про виконанні роботи та інш., то зазначені види документів не були передбачені умовами договору, як документи, які підтверджують факт виконання/надання послуг за договором. Об'єм та вартість наданих та прийнятих позивачем послуг, згідно договору узгоджувався сторонами договору лише на підставі відповідних актів.

Крім того, зазначені форми документів не мають статусу первинних бухгалтерських документів, оскільки в їх змісті не зазначені дані про ціну, суму та розмір наданих послуг, як це передбачено Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "

Статтею 17 Конституції України передбачено, що нормативно - правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом.

Указом Президента України від 03.10.1992 р. №493 " Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади ", що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій, передбачено, що набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно - правових актів, який запроваджений, згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 р. № 468.

Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін'юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.

Виключення мають лише нормативно-правові акти, що мають лише рекомендаційний характер.

Як встановлено судом наказ Міністерства статистики України № 149 від 13.06.1997 р. " Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів " не зареєстрований в Мінюсті України, а тому не є обов'язковим для виконання і має лише рекомендований характер.

Твердження представника позивача про те, що голова правління не мав права підписувати договори, оскільки діяло фінансове обмеження у 500 тис. грн. відповідно до п. 9.59 Статуту приватного акціонерного товариства " Запорізьке кар'єроуправління " із цих підстав спірний договір має бути визнаний недійсним, суд вважає безпідставним.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, загальна сума господарських операцій з оренди техніки у товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельний майданчик " відображених у податкових деклараціях приватного акціонерного товариства " Запорізьке кар'єроуправління " до 20.06.2017 р. становила 784560,00 грн., що значно перевищує 500 тис. грн. обмеження, що передбачене п. 9.59 статуту позивача

Таким чином, позивач включив до складу свого податкового кредиту з ПДВ податкові накладні на суму 784560 тис. грн., в тому числі ПДВ 130760 грн., чим підтвердив прийняття правочину - договору оренди № 120117 від 12.01.2017 р., що укладений з відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами були дотримані норми чинного законодавства, а саме:

- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.

- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовлено.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 03.04.2018 р.

СуддяВ.І.Пінчук