Рішення № 73159438, 27.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2018Справа № 910/2307/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАСЕРВІС-КИЇВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР"

про стягнення 89727,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Кліндухов П.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІАСЕРВІС-КИЇВ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР" про стягнення 89727,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №30/10-17 від 30.10.2017 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 80490,00 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у сумі 5868,05 грн., 3% річних у сумі 602,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 2766,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2307/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 27.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 27.03.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 01.03.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 15.03.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046140200.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР" (сторона 1, в відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІАСЕРВІС-КИЇВ" (сторона 2, позивач) укладений договір №30/10-17 (далі - договір), предметом якого є скоординована діяльність сторін щодо виконання робіт та надання послуг з розробки конструкторської документації по процедурі додаткового сертифікату типу та надання інших послуг по узгодженню сторін.

Відповідно до п. 2.1. договору, кожен вид робіт і надання кожної послуги виконується по окремій додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що конкретний перелік, терміни виконання робіт, умови оплати визначаються додатковою угодою до даного договору, що є невід'ємною частиною договору.

Оплата виконаних робіт повинна бути проведена у гривнях, шляхом перерахування коштів стороною-замовником на розрахунковий рахунок сторони-виконавця (п. 4.2. договору).

За умовами пункту 4.4. договору, виконані роботи оформляються актом виконаних робіт.

Згідно із п. 5.1. договору, у випадку невиконання своїх зобов'язань, що випливають з даного договору, сторона, що не виконала (прострочила) своє зобов'язання сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 року.

30.10.2017 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з розробки конструкторської документації по процедурі додаткового типу для виконання робіт по "Переобладнанню літака MD-83 на 172 пасажирських місць". Літак MD-83, зав.№53 182; Вартість робіт складає 160 980,00 грн., в т.ч. ПДВ20% - 26 830,00 грн.

У відповідності до додаткової угоди №1 до договору, відповідач взяв на зобов'язання здійснити оплату на наступних умовах: 50% - передоплата; 50% - на протязі 3-х днів після підписання Акту виконаних робіт.

Строк виконання робіт, згідно із додатковою угодою №1 до договору, становить 10 днів з дня підписання даної додаткової угоди та проведення передплати.

01.11.2017 відповідач здійснив передплату в розмірі 80490,00 грн., що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією виписки по рахунку.

На виконання умов договору, позивач виконав послуги з розробки документації на суму 160980,00 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом виконання робіт №АС-0000023 від 16.11.2017.

Оскільки відповідач у строк, погоджений сторонами у додатковій угоді №1 до договору, оплату наданих позивачем послуг не здійснив, позивач направив на адресу відповідача вимогу №31-2/011/ від 31.01.2018 про сплату заборгованості по договору, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку із наявністю заборгованості за договором №30/10-17 від 30.10.2017 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 80490,00 грн. Також внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у сумі 5868,05 грн., 3% річних у сумі 602,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 2766,95 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із актом виконання робіт №АС-0000023 від 16.11.2017 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розробки документації на загальну суму 160980,00 грн.

Відповідач підписав вказаний акт та прийняв надані позивачем послуги без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У додатковій угоді №1 до договору передбачено, що оплата здійснюється відповідачем на наступних умовах: 50% - передоплата; 50% - на протязі 3-х днів після підписання Акту виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2017 відповідач здійснив передплату у розмірі 80490,00 грн.

Решта вартості наданих позивачем послуг у сумі 80490,00 грн. відповідачем не сплачена.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно акту виконання робіт №АС-0000023 від 16.11.2017 у сумі 80490,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 80490,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 80490,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5868,05 грн. - пені, 602,00 грн. - 3% річних, 2766,95 грн. - інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані позивачем послуги передбачена у п. 5.1. договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат позивач здійснює за період з 20.11.2017 по 19.02.2018.

З огляду на встановлені сторонами у договорі (додаткова угода №1) строки оплати, оскільки акт виконаних робіт підписаний сторонами та датований 16.11.2017, то останній день строку припадає на 19.11.2017 (неділя).

Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, оскільки останнім днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 20.11.2017, то нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати з 21.11.2017.

Однак, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", за загальний період з 21.11.2017 по 19.02.2018, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині та з відповідача підлягають стягненню пеня у сумі 5868,05 грн., 3%річних у сумі 602,00 грн., інфляційні втрати у сумі 2766,95 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАСЕРВІС-КИЇВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР" про стягнення 89727,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР" (03151, м. Київ, вулиця НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 26-А, ідентифікаційний код 40096636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАСЕРВІС-КИЇВ" (03113, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 74; ідентифікаційний код 32596934) заборгованість у сумі 89727,00 грн., з яких: основний борг у сумі 80490,00 грн., пеня у сумі 5868,05 грн., 3%річних у сумі 602,00 грн., інфляційні втрати у сумі 2766,95 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2018

Суддя О.В. Гулевець