Рішення № 73159380, 21.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2018Справа № 910/200/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", місто Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Інвест Сервіс Компані",

місто Київ

про стягнення 244 598,02 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Ісаєва - Гуляйко О.В., довіреність № б/н від 23.01.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву № ЦУП-8/9269 від 28.12.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Інвест Сервіс Компані" (далі - відповідач) про стягнення 244 598,02 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-11/18 від 25.11.2015, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 у справі № 910/200/18 позовну заяву Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.01.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/200/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2018 року.

Представник відповідача в підготовче засідання 21.02.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/200/18 до судового розгляду по суті на 21.03.2018 року.

21.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з цим, частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.03.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 р. між Комунальним підприємством " Київтранспарксервіс " (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Інвест Сервіс Компані" (Сторона-2) був укладений договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП -2015 -11/18 (надалі-договір).

У відповідності до п. 1.1. вказаного договору Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 141 (сто сорок одне) місце для платного паркування транспортних засобів, а також 16 (шістнадцять) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Автозаводська, 5, в межах III територіальної зони паркування м. Києва ( фіксовані місця для паркування ), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно п. 1.2 договору під "Фіксовані місця для паркування" в договорі визначено 141 (сто сорок одне) місце для платного паркування транспортних засобів, а також 16 (шістнадцять) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Автозаводська, 5, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

Згідно пункту 1.3 вказаного договору фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію відповідачу з моменту набрання чинності договору.

Згідно пункту 2.2.6 вказаного договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі позивачем, згідно з розділом 3 договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу становить 6,50 грн., з яких: 1,92 грн. вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів, 0,38 грн. - ПДВ та 4,20 грн. збір за місця для паркування транспортних засобів.

У відповідності до п. 3.2. вказаного договору загальна сума щомісячних платежів Сторони-2 Стороні-1 по Договору визначена в Графіку платежів (Додаток № 1 до даного договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору розрахунок за договором здійснюється шляхом оплати відповідачем щомісячного платежу у розмірі 100%, не пізніше 25 числа поточного місяця відповідно до графіку платежів.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в пункті 3.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до п. 6.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР в ГУ МВС УДАІ м. Києва та затвердження в Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради і діє до 24.11.2018 року

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 23.02.2017 р. між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору і сторони погодили плату за експлуатацію 141 (ста сорока одного) фіксованих місць для нічного паркування автотранспортних засобів:

Місяць, за який повинна бути здійснена оплатаКількість днів у місяціДо сплати Стороною-2 Стороні-1, грн. в т.ч. ПЗ та ПДВСтрок оплатиЛютий 2017 65 499,00до 28.02.2017 Березень 20173128 411,00до 15.03.2017 Квітень 20173027 495,00до 15.04.2017 Травень 20173128 411,00до 15.05.2017 Червень 2017 3027 495,00до 15.06.2017 сума: 196 130,00

Натомість, відповідач свої зобов'язання не виконує внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 196 130,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нарахована пеня в розмірі 25 448,54 грн., 4 916,68 грн. - 3% річних та 18 102,80 грн. збитки від інфляції.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Сторони домовилися, що оплата за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу становить 6,50 грн., з яких: 1,92 грн. вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів, 0,38 грн. - ПДВ та 4,20 грн. збір за місця для паркування транспортних засобів (п. 3.1. Договору).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань допустив прострочення з плати по договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 196 130,00грн. відповідає обставинам справи та підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 196 130,00 грн. за Договором визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 25 448,54 грн. пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в пункті 3.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Судом встановлено, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення з відповідача, здійснений позивачем за загальний період з 25.02.2017 року по 25.08.2017 року, тобто в межах періоду, що встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 448,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунки позивача є арифметично вірними, а тому вимога Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Інвест Сервіс Компані" інфляційних нарахувань на суму 18 102,80 грн. та трьох процентів річних на суму 4 916,68 грн., нарахованих за період з 25.02.2017 року по 26.12.2017 року, підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Інвест Сервіс Компані" (03179, м. Київ, пр.-т Перемоги, 148/1, літера А, нежитлове приміщення 257; код ЄДРПОУ 39189800) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корпус 10; код ЄДРПОУ 35210739) суму основного боргу за договором № ДНП - 2015 - 11/18 від 25.11.2015 у розмірі 196 130,00 грн. (сто дев'яносто шість тисяч сто тридцять гривень 00 коп.), пеню в розмірі 25 448,54 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 54 коп.), 3% річних в розмірі 4 916,68 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 68 коп.) та 3 668, 97 грн. (три тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 97 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2018.

Суддя М.Є. Літвінова