Постанова № 73155839, 30.03.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 609/1244/17Головуючий у 1-й інстанції Ящук Т.М. Провадження № 22-ц/789/321/18 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №609/1244/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 24 січня 2018 року, ухваленого суддею Ящук Т.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради-об'єднаної територіальної громади, 3-х осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення 22 сесії сьомого скликання Шумської міської ради № 1088 від 20.06.2017 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 та визнання права на виготовлення проекту землеустрою, апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ним було подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0027 га, однак рішенням Шумської міської ради від 20.06.2017 року йому відмовлено в наданні дозволу. Вважає рішення міської ради незаконним та таким, що порушує його права.

Зазначив, що законодавством чітко передбачені підстави з яких орган місцевого самоврядування може відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки на території житлової забудови багатоквартирного типу та наявність об'єкта самочинного будівництва, як підстави для такої відмови законодавством не передбачені.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення 22 сесії сьомого скликання Шумської міської ради №1088 від 20.06.2017 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визнати за ним право на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0027 га у власність.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 24 січня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав на те, що згідно ст.42 ЗК України розміри і конфігурація земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації, однак ні відповідачем ні третіми особами такої не надано. Факт того, що самочинно збудований ним гараж знаходиться на території житлової забудови є лише припущенням та жодними доказами не доведений. Зважаючи на те, що будинок збудований та зданий в експлуатацію, таке твердження є недоречним.

В порушення норм процесуального права суд не навів та не спростував поданих позивачем обгрунтувань та доказів, зокрема, відсутнє посилання на таку підставу скасування рішення міської ради, як порушення п.29 регламенту міської ради.

Крім того, вважає, що судом, без наявності належних доказів, було залучено до участі у справі третіх осіб та безпідставним є посилання суду на те, що в разі виготовлення позивачем технічної документації будуть порушені їхні права.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній.

Представник відповідача та треті особи, які не заявлять самостійних вимог в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчать підписи на рекомендованих повідомленнях. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, відзиву на апеляційну скаргу не подали. Враховуючи наведене та вимоги ст. 372 ЦПКУ, колегія суддів вважає неявку осіб такою, що не перешкоджає апеляційній інстанції проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишає без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Шумською міською радою було правомірно відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, оскільки самочинно збудований гараж знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного будинку, яка може бути передана безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

д) організація землеустрою;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

Відповідно до ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним.

ОСОБА_1 проживав в квартирі по АДРЕСА_1, яка після розірвання шлюбу із ОСОБА_7 (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору), по мировій угоді перейшла у приватну власність останньої, що визнається його представником.

На земельній ділянці, яка знаходиться біля житлового будинку по АДРЕСА_1, поряд із верандою квартири, в якій проживав позивач та яка на даний час належить ОСОБА_7(колишня дружина), він самовільно здійснив будівництво гаража, що не заперечується його представником в апеляційній інстанції.

Факт самочинного будівництва гаража підтверджується інформацією управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області №40-1019.1.3 2192-17 від 18.09.2017 року згідно якої при проведенні перевірки працівниками управління ДАБІ встановлено, що відповідно до електронної публічної кадастрової карти України, земельній ділянці за вище згаданою адресою кадастровий номер не присвоєно. У мешканців будинку відсутні документи, що підтверджують право власності чи користування даною земельною ділянкою, а також не заперечується представником ОСОБА_1

На прибудинковій території розташований одноповерховий будинок садибного типу на 4 сім'ї, господарська будівля (сарай) та гараж. Документів, що підтверджують право власності на будівлі у мешканців будинку відсутні.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" садибний будинок, сарай та гараж є підставою вважати об'єктами самочинного будівництва, які розташовані на території, що відноситься до земель органу місцевого самоврядування м. Шумськ.(а.с. 66).

01.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шумської міської ради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаражу.

20.06.2017 року, 22 сесією сьомого скликання, беручи до уваги рішення засідання комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Шумської міської Ради від 20.06.2017 року, було розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням №1088 відмовлено йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаражу площею 0.0027 га у зв'язку з місцем розташування земельної ділянки на території житлової забудови (багатоквартирного типу) та наявності об'єкта самочинного будівництва відповідно до детального плану території земельної ділянки по вказаній адресі (а.с.14).

Рішенням сесії Шумської міської ради № 1018 від 05.05.2017 року "Про відмову в затвердженні детального плану території земельної ділянки в АДРЕСА_1" ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні детального плану території земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,0027 га в зв'язку з місцем розташування земельної ділянки на території житлової забудови (багатоквартирного будинку) та наявності об'єкта самочинного будівництва відповідно до детального плану території. (а.с.31). Дане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалось.

Згідно постанови АА- 15.09/1 від 15.09.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.96 КУпАП та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. за будівництво гаража за адресою АДРЕСА_1 без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи.(а.с.53-56).

Відповідно до ч. 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 ЦКУ (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30 березня 2012 року п.4 зазначає, що при розгляді справ судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Не може вважатись наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначеній у ній.

Проаналізувавши норми матеріального права, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 фактично має намір узаконити самочинно збудований гараж на земельній ділянці, яка йому не була виділена відповідно до норм чинного законодавства, без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, знаходиться біля багатоквартирного будинку, а тому відповідачем правомірно відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гараж з підстав невідповідності місця розташування об'єкта.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми ст. 53 ЦПК України та залучено до участі у справі третіх осіб.

Посилання заявника на те, що при вирішенні питання позивача відповідачем було допущення порушення п.29 Регламенту міської ради, не заслуговують на увагу, оскільки рішення комісії носить рекомендаційний характер.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, що збудований гараж знаходиться на території житлової забудови є припущенням, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються відповіддю ДАБІ від 18.09.2017 року за № 40-1019.1.3 2192-17.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до оцінки доказів, не являються суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покласти на позивача в межах ним понесених.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 24 січня 2018 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк