Рішення № 73155544, 02.03.2018, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2018 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши письмово у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Струсівської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Л.І. про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Струсівської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Л.І. про визнання за ним права власності на спадкове майно, на колишній колгоспний двір -житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та в порядку переходу права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який не встиг прийняти спадщину після її відкриття, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_4, мотивуючи тим, що він не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на дане майно, а тому змушений звернутися з позовом до суду.

Позивач вказав у позовній заяві про те, що справу слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримає та просить їх задовільнити.

Відповідач подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Представник третьої особи: приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Л.І. в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки від 18 липня 2017 року № 1566 виданої Струсівською сільською радою про те, що житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відноситься до колгоспного типу двору, на період 15 квітня 1991 року за вказаною адресою проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який помер 1993 року.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту "а" та "б" пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Враховуючи вище наведене слідує, що власниками домоволодіння, що на АДРЕСА_1, були ОСОБА_5 та ОСОБА_3 із врахуванням рівності їх часток відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року).

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із власників домоволодіння, що в АДРЕСА_1, які проживали в ньому станом на 15 квітня 1991 року із врахуванням їх часток відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року), належало на праві спільної сумісної власності, з яких ОСОБА_5 належало 1/2 частка вищевказаного будинковолодіння, ОСОБА_3 належало 1/2 частка вищевказаного будинковолодіння.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер 1993 року.

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина, яку прийняла його дружина ОСОБА_3, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину тобто вступила в оперативне управління спадковим майном - домоволодінням, що АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Оскільки відповідно до ч. 1,2 ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1, частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно довідки виданої Струсівською сільською радою від 18 липня 2017 року № 1565, про те, що житловий будинок з надвірними будівлями, що належав ОСОБА_3, по АДРЕСА_1 під забороною віддчуження не перебуває.

Відповідно до довідки виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації № 229 від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3, однак право власності не зареєстровано.

06 квітня 2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчено секретарем Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, та яким заповіла власний житловий будинок, який знаходиться в селі Налужжя Теребовлянського району в порівних частках по ? своєму синові ОСОБА_4, та своєму онукові ОСОБА_1.

Даний заповіт на день смерті ОСОБА_3 не змінювався і не скасовувався.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 січня 2017 року.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Позивач фактично вступив в оперативне управління спадковим майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно довідки від 18 липня 2017 року № 1567 виданої Струсівською сільською радою про те, що на день смерті померлої ОСОБА_3, з нею проживав та був зареєстрований онук - ОСОБА_1 1983 року народження.

Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку згідно ст. 1241 ЦК України, а саме- дочки померлої : ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали нотаріусу заяви про відмову від обов'язкової частки у спрадковому майні.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 його батьками вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_8.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками вказано: ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 22 червня 2017 року.

ОСОБА_4 не встинг прийняти спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст. 1276 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1.

Постановою виданою приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. від 21 грудня 2017 року № 899/02-31 було відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспор'юється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 слід задовільнити, визнавши за ним право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5).

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529, 549 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, 392, 1261, 1268, 1276 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Струсівської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Л.І. про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядається вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий В.В.Малярчук