Рішення № 73155109, 03.04.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/188/18

Провадження № 2/456/641/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"03" квітня 2018 р.

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бораковського В. М.

за участю секретаря судового засідання : Проців І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі — Генеральна угода) б/н від 26.04.2016 року відповідач ОСОБА_1 (далі - Відповідач) отримав кредит у розмірі 13289.44 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил додаються до позовної заяви (з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" можна ознайомитись на сайті http://pi-ivatbank.ua/rules).

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за Договором та угодою виконав в повному обсязі. Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав. Станом на 21.12.2017р. відповідач має заборгованість 11 652,37 грн., яка складається з наступного: 7381,56 грн. заборгованість за кредитом; 984,81 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2066,82 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штраф відповідно до п.2.2 генеральної угоди в розмірі 1219,18 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобовязання і заборгованість за договором не погашає.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідач не зявився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений, та зважаючи на думку представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, тому судом, з огляду на вимоги ч.1 ст. 280 та ч.2 ст. 247 ЦПК України, проведено заочний розгляд справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, всебічно, повно та обєктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, зясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, відповідно до генеральної угоди про реструктуризація заборгованості і приєднання до Умов та правилами надання послуг кредитних карт від 26.04.2016 року сторони заключили генеральну угоди по реструктуризації заборгованості по кредитному договору від 10.02.2012 року і приєднання до Умов та правилами надання послуг кредитних карт .

Відповідно до п.2.1, вищевказаної угоди банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 13289.44 грн. на термін 24 місяців, з 26.04.2016р. по 30.04.2018 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 13289.44 грн., в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказаній в заяві та Умовах та Правилах терміни. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом на заяві.

Відповідно до п.2.5. Генеральної угоди позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди згідно з Генеральною угодою та Умовами та правилами.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 та п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а в разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

З розрахунку заборгованості за договором, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 вбачається, що станом на 21.12.2017р. заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 11 652,37 грн.

Згідно з положенням ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, Конституційний Суд зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Захист від зловживань (односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями) базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання). Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обовязку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, повязаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобовязань позичальниками - фізичними особами.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Також, при вирішенні спірних правовідносин суд враховую вимоги ст.ст. 202, 509, 549, 550, 598, 599, 610, 615, 625, 627, 628, 634, 638, 1050 ЦК України, та, з огляду на рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року і позицію Верховного Суду України, висловлену в п.2 постанови Пленуму №5 від 12.04.96р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», на положення ст.ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Зважаючи на вимоги ч.6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», суд, також, враховує правовий висновок Верховного Суду України, зроблений 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, згідно з яким цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав 26.04.2016 року Б/н угоу про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, в звязку з чим між ним та АТ КБ «Приватбанк» виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обовязків.

Позичальник ОСОБА_1Є порушив Умови договору, належним чином не виконуючи взяті на себе зобовязання, чим допустив заборгованість перед кредитодавцем, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором станом на 21.12.2017 року.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що стягнення з позичальника не тільки пені, але і штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, є безпідстаівним, оскільки суперечить ст. 61 Конституції України, принципам розумності і добросовісності, та є наслідком дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду позичальника, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 1219,18 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведені обставини позовні вимоги півдлягають до задоволення частково.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Коссака,11б/43; паспорт громадянина України серії КВ 676148, дата народження 25.12.1962р.) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.04.2016 р. у розмірі 10433,19 грн., понесені судові витрати у розмірі 11762,00 грн., а всього 12195 (дванадцять тисяч сто дев’яносто п’ять) грн. 19 коп.

Копію заочного рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_2