Ухвала суду № 73154404, 30.03.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1398/18

Провадження № 2/336/1422/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Марко Я.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить суд заборонити органам державної реєстрації, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було повернуто на підставі частини 9 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки заявником не зазначеного пропозиції щодо зустрічного зобов'язання.

29.03.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в порядку статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, в якій просить суд заборонити органам державної реєстрації, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

За змістом вказаної заяви позивач вказав на необхідність усунення недоліків, на які звернуто судом увагу заявника та зазначив про те, що пунктом 3 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначено вичерпний перелік випадків застосування зустрічного зобов'язання: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Позивач має постійне зареєстроване місце проживання на території України, а тому, на думку заявника, здійснення зустрічного забезпечення у такому разі не є обов'язковим.

Окрім того, заявник зазначає про те, що аналіз частини 10 статті 155 Цивільного процесуального кодексу України показує, що відсутність зустрічного забезпечення на час подання відповідної заяви не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього є правові підстави.

На думку заявника, норми чинного законодавства дають підстави вважати, що зазначення зустрічного забезпечення не є обов'язком позивача, а його правом.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Отже, частиною 1 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України передбачено чіткий перелік відомостей, які повинна містити заява про забезпечення позову, в тому числі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а не відомості про необхідність таких пропозицій.

Водночас, суд звертає увагу заявника, що твердження останнього про те, що пунктом 3 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначено вичерпний перелік випадків застосування зустрічного зобов'язання є хибним, оскільки, частина 3 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України визначає лише обставини за яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне зобов'язання, що не суперечить приписам статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок заявника вказати пропозицію зустрічного зобов'язання.

Щодо тверджень заявника про аналіз частини 10 статті 155 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 155 Цивільного процесуального кодексу України містить лише 7 частин.

В порушення вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, в заяві про забезпечення позову не зазначено пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 9 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, заява про забезпечення позову підлягає поверненню ОСОБА_1.

Керуючись статтями 149- 153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Я.Р. Марко