Рішення № 73153424, 03.04.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/1120/18

Провадження № 2 /331/587/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря – Качан К.К.

представника позивача- Луньова С.М.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею в порядку поділу майна , набутого за час спільного проживання з ОСОБА_2 , а саме визнати за нею право власності на 1 /2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У вступному слові представник позивача позов підтримав, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та заяву про визнання позову.

Ухвалою суду від 03 квітня 2018 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позову і продовжено судовий розгляд.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснив, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

При застосуванні ст. 74 СК України, таким чином, слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Між тим, питання про спірне майно у даному випадку пов'язане із встановленням факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі між собою. Такий факт в судовому порядку не встановлювався, та позивачем такі вимоги не заявлялися.

Крім того, суд зазначає наступне.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 01 вересня 2004 року , право власності на частину якої просить визнати позивачка, ОСОБА_2 придбав у власність квартиру № 2 загальною площею 100,9 кв.м, житловою пложею 60,7 кв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, 5 А.

Технічним паспортом на вказану квартиру встановлено, що в квартирі 2 здійснено реєстрацію змін 28.10.2011 року літ. А, а-1, а-3,а-4, Д-2 , м-1, м-2, внаслідок яких загальна площа приміщень у квартирі збільшилася до 140,7 кв.м.. Крім того, встановлено наявність самочинного будівництва : літня кухня Б, гараж Г,сарай Ж, душ И, вбиральня К.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тобто, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними Проведена сторонами реконструкція вплинуло на перебудову будинку, наслідком якої виникла зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

За таких підстав норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується також й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо.

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Відповідно до ст. 152 ЖК Української РСР, із змінами внесеними згідно із Законом N 3187-12 від 06.05.93 року, які діяли на час здійснення перепланування, переобладнання та перепланування будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Враховуючи вищевикладені норми права об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна поділу не підлягають.

Оскільки відповідно до технічного паспорту квартира набула ознак самочинного будівництва , вона не може бути предметом поділу, оскільки нерухоме майно, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти, не є об'єктом права власності. Тобто, здійснення самочинного будівництва відповідно до статті 376 ЦК України не породжує права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Господарсько-побутові будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці біля квартири також відповідно до положень статей 186 ЦК України є приналежністю головної речі .

Враховуючи вищевикладене , суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ,279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2018 року.

Суддя: О.Є. Жукова

03.04.2018