Рішення № 7315337, 29.12.2009, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29_" _грудня__ 2009 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Фащевської Н.Є.,

Суддів Дикун С.І., Жолудько Л.Д.

при секретарі Любчик Л.В.

з участю ОСОБА_1, представника ВАТ СКБ “ Дністер” Редькви І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер”, першого Тернопільського відділення відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер”, першого Тернопільського відділення відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер” про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка вказувала, що наказом за № 203-к від 19.05.2009 р. вона була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України ( скорочення штату працівників).

В обґрунтування вимог зазначала, що при її звільненні відповідачем не перевірялось і не було враховане передбачене законодавством її переважне право на залишення на роботі, а саме: стаж роботи в банківській системі біля 30 років, а у відповідача на посаді старшого касира з 27.10.2005 р., який є більш тривалим від стажу роботи працівниці,яка залишилась працювати у відділенні на такій же посаді. Крім того, не було враховано, що вона є одинокою особою, інших членів сімї із самостійним заробітком у неї немає, а до пенсії їй залишилось неповних два роки.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2009 року у позові ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом були порушенні норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а саме: не перевірено наявність у неї переважного права на залишення на роботі, необґрунтовано визнано працівницю, що залишилась на роботі ОСОБА_3, особою з вищою кваліфікацією, а також належним чином не перевірено, чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, у т.ч., скорочення штату працівників.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача апеляційної скарги не визнав і пояснив, що судом повно і об'єктивно встановлені обставини справи і ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Що стосується правомірності скорочення штату працівників, то він з цього приводу нічого не може пояснити, оскільки цією процедурою займались відповідні працівники юридичної особи. Кваліфікація і продуктивність праці позивачки та іншої працівниці ОСОБА_3, яка залишилась на роботі, є рівною. Чоловік ОСОБА_3 працює вахтовим методом, а дочка в даний час навчається в магістратурі.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відмовляючи позивачці в позові, суд виходив з того, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, унаслідок чого трудовий договір з нею було розірвано згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Будь-яких порушень закону при звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідачем допущено не було. Крім того, судом було зазначено, що позивачка не має переважного права на залишенні на роботі перед ОСОБА_3, оскільки нею не подано, а судом не встановлено доказів більш високої кваліфікації та продуктивності праці.

Колегія вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309,ч.1,п.3 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Судом установлено, що наказом голови правління банку № 246-к від 27 жовтня 2005 року ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого касира першого Тернопільського відділення банку з 27 жовтня 2005 року.

Постановою Національного банку України за № 229 від 16 квітня 2009 року в банку призначено тимчасову адміністрацію з 17.04.2009 р. строком на один рік до 16.04.2010 р.

Наказом за № 203-к від 19.05.2009 року тимчасового адміністратора відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер” ( далі банк) ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади 19 травня 2009 року згідно з п. 1 ст. 40 КзпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Відповідно до штатного розпису Першого Тернопільського відділення ВАТ СКБ “ Дністер”, затвердженого Правлінням ВАТ СКБ “ Дністер”, з 01.08.2008 року у відділенні було дві штатних одиниці старшого касира з повним окладом.

Наказом голови правління банку № 48-к від 05.02.2009 року внесено зміни в штатний розпис першого Тернопільського відділення банку: скорочено та виведено із штатного розпису з 07.04.2009 року 0,5 штатних одиниці старшого касира сектору операційної діяльності.

5 лютого 2009 року ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення займаної посади з 06.04.2009 року і про її наступне звільнення згідно з п.1 ст. 40 КзпП України 06.04.2009 року та про відсутність вакантних місць за відповідною професією чи спеціальністю у банку.

Наказом тимчасового адміністратора банку №209-1-к від 20.05.2009 року затверджено та введено в дію із 20.05.2008 року штатний розпис першого Тернопільського відділення банку, відповідно до якого станом на 20.05.2009 року є 1 штатна одиниця старшого касира сектору операційної діяльності з розміром 0,5 окладу.

Згідно із штатним розписом станом на 18.05.2009 року було наявних дві штатних одиниці старшого касира з розміром оплати по 0,5 окладу кожна.

Відповідно до вимог п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі, скорочення чисельності або штату працівників.

Прийшовши до висновку про наявність у відповідача на час звільнення позивачки змін в організації виробництва і праці та в звязку з цим скорочення посади старшого касира, яку вона займала, суд не звернув увагу на те, що на час її звільнення був чинним штатний розпис станом на 18.05.2009 року, у якому було наявних дві штатних одиниці старшого касира з розміром оплати по 0,5 окладу кожна.

Про можливе наступне вивільнення позивачка була попереджена банком 05.02.2009 року на підставі наказу голови правління банку № 48-к від 05.02.2009 року про внесення змін у штатний розпис першого Тернопільського відділення банку: скорочення та виведення із штатного розпису з 07.04.2009 року лише 0,5 штатних одиниці старшого касира сектору операційної діяльності.

У визначених правлінням банку межах зміни в організації виробництва і праці, у т.ч., скорочення штату працівників у його Тернопільському відділенні не відбулось.

Виходячи з наведеного, висновок суду про наявність у відповідача на час звільнення позивачки змін в організації виробництва і праці та в звязку з цим скорочення однієї штатної одиниці старшого касира є таким, що не відповідає обставинам справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 42,ч.ч.1,2,пп. 3,4 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації, виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Доказами, що підтверджують факт наявності у працівника більш високої чи більш низької кваліфікації є документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи та раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обовязків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Суд, дійшовши до висновку про те, що позивачка є особою з менш високою кваліфікацією і продуктивністю праці у порівнянні з іншою працівницею, якій надано перевагу на залишення на роботі, належним чином не обґрунтував його відповідно до вищезгаданих норм закону.

Сама по собі відсутність у позивачки середньої спеціальної економічної, бухгалтерської або технічної освіти за наявності в неї стажу роботи в банківській системі біля 30-ти років і призначення її на посаду старшого касира без урахування цих вимог не може бути підтвердженням її нижчої кваліфікації і продуктивності праці в порівнянні з працівницею, залишеною на роботі лише з підстави наявності в неї вищої освіти, здобутої на підставі закінчення Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування за спеціальністю інженер-технолог.

Необґрунтовано установивши, що інша працівниця ОСОБА_3, якій надано перевагу на залишення на роботі, є особою з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд у звязку з цим не перевіряв, чи був дотриманий відповідачем відповідно до вимог ч.2 ст.42 КЗпП України порядок вивільнення працівників з рівною кваліфікацією і продуктивністю праці, хоча встановлення цієї обставини мало значення для правильного вирішення спору.

Згідно з положеннями ст. 42,ч.2,пп.1-3 КЗпП України при рівних умовах продуктивності і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

0. сімейним- при наявності двох і більше утриманців;

0. особам, в сімї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

0. працівників з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації.

Апеляційним судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 є одинокою особою передпенсійного віку, у сімї якої немає інших осіб із самостійним заробітком. Безперервний стаж роботи її у відповідача є більшим у порівнянні з іншим старшим касиром ОСОБА_3

Представником відповідача не наведено наявності в іншого старшого касира відділення банку передбачених ст.42 КЗпП України переваг у залишенні на роботі.

Наявність у сімї ОСОБА_3 чоловіка-інваліда Ш-ї групи, який за поясненнями сторін працює за вахтовим методом та має інші періодичні заробітки, та працездатної дочки-студентки,1988 року народження, сама по собі не є доказом, що ці особи перебувають на її утриманні при встановленому штатним розписом станом на 20.05.2009 р. заробітку, виходячи з 0,5 окладу, в сумі 900 грн.

Виходячи з наведеного, колегія встановила, що при звільненні позивачки ОСОБА_1 з роботи були допущені порушення вимог ст.ст. 40,ч.1,п.1;42; 49-2 КЗпП України, що відповідно до вимог ст. 235,ч.ч.1,2 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток позивачки за березень-квітень 2009 року-місяці, що передували звільненню з роботи, становить 1688 грн.83 коп.

Вимушений прогул позивачки у травні 2009 року становить 8 днів, з червня по листопад 2009 року повних 6 місяців, станом на 29 грудня 2009 року-час ухвалення судового рішення- 21 день.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за 6 місяців ( з червня по листопад 2009 року) складає 10132 грн.98 коп. ( 1688,83х6).

Середній заробіток за 8 днів вимушеного прогулу в травні 2009 року становить 750 грн.56 коп. ( 1688,83 грн.:18 робочих днів у травні)х8 днів вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу в грудні 2009 року становить 1542 грн.03 коп. ( 1688,83 грн: 23 робочих дні в грудні)х21день вимушеного прогулу.

Усього середній заробіток позивачки ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 12425 грн.57 коп., який підлягає стягненню на її користь з відповідача-ВАТ СКБ “ Дністер” після відрахування податків та обовязкових платежів.

Відповідно до вимог ст. 88,ч.2 ЦПК України з цього ж відповідача підлягають стягненню судові витрати: на користь держави 124 грн. 26 коп. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

На підставі ст.ст.40, ч.1, п.1;42;43; 49-2, 235 КЗпП України та, керуючись ч.1,п.2 ст. 307; ч.1,п.п.1,3 ст. 309; ст.ст. 313; 317; 319; 324; 325; 367, ч.1,пп.2,4 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер”, першого Тернопільського відділення відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого касира Першого Тернопільського відділення ВАТ СКБ “ Дністер”.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “ Селянський комерційний банк “Дністер” ( 79017 м.Львів, вул Переяславська, 6-а )на користь ОСОБА_1 12425 грн.57 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відрахувавши із цієї суми податки і обовязкові платежі.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення одномісячного середнього заробітку в сумі 1688 грн.83 коп. за виключенням сум відрахувань на податки та інші обов'язкові платежі підлягає до негайного виконання.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “ Селянський комерційний банк “Дністер” ( 79017 м.Львів, вул Переяславська, 6-а ) в дохід держави 124 грн.26 коп. судового збору та на р/рахунок 31214259700002 в УДК у м.Тернополі 22050000, банк отримувача ГУДКУ у Тернопільській області, код платежу 23588119. МФО 838012 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді