Ухвала суду № 73153091, 03.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1152/17

Провадження № 11-кп/777/353/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

03.04.2018 м. Ужгород

Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Стан І. В., перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 (далі – прокурор),

В С Т А Н О В И В :

вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018

року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець м. Мукачева, вул. Митрополита Володимира (колишня ОСОБА_3), 40/30, Закарпатської області, гр. України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, не працюючий, раніше не судимий,

визнаний винним і йому призначено покарання ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю до набрання вироком законної сили залишено без змін.

У порядку ст. 100 КПК України вирішено долю речових доказів.

Скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді від 03.02.2017 на грошові кошти в сумі 2000 гривень (10 грошових купюр номіналом по 200 грн.), мобільний телефон марки Самсунг із сім-карткою оператора мобільного зв’язку № НОМЕР_1, журнал реєстрації усних звернень громадян, будівельний паспорт, вилучений 31.01.2017 у ході обшуку в кабінеті ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 1200 гривень (6 грошових купюр номіналом по 200 грн.), зимні чоловічі черевики шкіряні чорного кольору.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винним у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій із використанням службового становища, і з пред’явленого йому обвинувачення виключено таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину службовою особою, яка займає відповідальне становище. У зв’язку з наведеним, дії ОСОБА_2 перекваліфіковані із ч. 3 ст. 368 на ч. 1 ст. 368 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що вирок є незаконним. Посилається на те, що ОСОБА_2 у період часу з 23 по 31 січня 2017 року вчиняв ряд дій з єдиним умислом, спрямованим на отримання неправомірної вигоди в сумі 4000 гривень, і при цьому, будівельний паспорт та інші документи, за надання яких отримав неправомірну вигоду, підписував як виконувач обов’язків керівника структурного підрозділу органів місцевого самоврядування, тобто як особа, що займає відповідальне становище, та на момент завершення всього комплексу дій, спрямованих на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 перебував на посаді виконувача обов’язків начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Мукачівської РДА, що у свою чергу свідчить про те, що в момент закінчення злочинних дій, ОСОБА_2 був особою, що займає відповідальне становище. Разом із тим, вказує на те, що посилання суду на те, що гр. ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 23.01.2017 як до головного спеціаліста, а не як до виконувача обов’язків начальника, і що виготовлення будівельного паспорта входило до повноважень головного спеціаліста, а не виконувача обов’язків начальника, як на обставину виключення такої кваліфікуючої ознаки як одержання неправомірної вигоди особою, яка займає відповідальне становище, є безпідставним та суперечить нормам кримінального закону, зокрема, п. 2 примітки до ст. 368 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України, оскільки законодавцем визначено як кваліфікуючу ознаку ч. 3 ст. 368 КК України одержання неправомірної вигоди особою, яка займає відповідальне становище, тобто для кваліфікації дій особи із цих підстав є достатнім, щоб на момент вчинення закінченого злочину суб’єкт злочину займав одну з посад, зазначених у п. 2 примітки до ст. 368 КК України, при цьому, можливість виконання взятих на себе зобов’язань за одержання неправомірної вигоди на іншій посаді на кваліфікацію дій із вказаних підстав до уваги не береться. Просить вирок змінити, постановити новий, який ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону, яка діяла станом на 05.11.2009) у виді позбавлення волі на строк п’ять років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків строком на три роки, та з конфіскацією майна.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність її вимогам ст. 396 КПК України, вважаю, що апеляційна скарга не відповідає вимогам цієї норми права.

Так, у порушення вимог передбачених п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК України, прокурор не подав клопотання (не зазначив в апеляційній скарзі), у якому б указав на те, які саме докази (документи), що підтверджують наведені ним в апеляційній скарзі доводи та обґрунтовують висунуті до суду апеляційної інстанції вимоги, необхідно дослідити апеляційному суду під час розгляду апеляційної скарги, а також не зазначив у чому саме полягає неповнота при дослідженні цих доказів місцевим судом, і які саме факти можуть бути підтверджені в апеляційному суді при дослідженні цих доказів.

Разом із тим, ставлячи питання про постановлення нового вироку, яким ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону, яка діяла станом на 05.11.2009) у виді позбавлення волі на строк п’ять років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків строком на три роки, та з конфіскацією майна, тобто більш суворого покарання, ніж призначено судом першої інстанції, і при цьому, порушуючи питання про зміну вироку, апелянт не врахував вимоги ст. 408 КПК України, відповідно до якої вирок підлягає зміні лише у випадку, якщо така зміна не погіршує становища обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, установивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги, і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

Вищенаведені недоліки апеляційної скарги унеможливлюють її прийняття до розгляду та, з урахуванням визначених КПК повноважень апеляційного суду, прийняти за наслідками її розгляду законне та обґрунтоване судове рішення, у зв’язку з чим, подана прокурором апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням достатнього строку для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. 399 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1, на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2018 року, ухвалений у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України кримінального правопорушення, – залишити без руху.

Копію ухвали невідкладно надіслати апелянту – прокурору Соколову А. В..

Встановити строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків апеляційної скарги – 10 (десять) днів із дня отримання копії ухвали.

Роз’яснити апелянту, що в разі не усунення вищезазначених недоліків, апеляційну скаргу йому буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Стан