Ухвала суду № 73152884, 03.04.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2833/16-к

Провадження № 1-кп/307/95/18

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу

03 квітня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Розман М.М.

при секретарі Цех Г.М.

з участю прокурора Баник С.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, України, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачуються в тому, що 26 червня 2016 року , о 18 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 2101, держномер 085-37 РЕ, рухаючись на відрізку авто дороги Велятино - Шаян - Вишково - Хуст за 200 метрів від мосту через річку Тиса між населеними пунктами смт. Буштино - смт. Вишково , діючи в супереч вимог п.п. 1.10, 12.3 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п.1.10 Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Тобто, під час руху водій ОСОБА_1, бачучи на проїзній частині пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які рухалися по його проїзній частині дороги пупутно з транспортним засобом, хитаючись, що вказувало на явні ознаками алкогольного спяніння, чим створювали небезпеку для руху водію, який у свою чергу завчасно не змешив швидкість руху та не застосувава екстренне гальмування у момент виникнення небезпеки для руху, а навпаки продовжував рухатися з вибраною швидкістю та намагався об'їхати пішоходів праворуч, що заборонено Правилами дорожнього руху України у результаті чого скоїв наїзд на них у наслідок чого потерпілі отримали тілесні ушкодження від яких померли.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Органом досудового слідства ці дії ОСОБА_1 кваліфікованоза ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель декількох осіб.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 із застави на тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років, розуміючи усю тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання його судом винним, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик того, що ОСОБА_1 може покинути місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування, підтверджується і тим, що на адресу прокуратури області надійшло звернення ОСОБА_5, яка внесла заставу за ОСОБА_1. В своєму зверненні вона просить змінити запобіжний захід ОСОБА_1, так як знає, що він готує документи для виїзду за кордон і вона не може забезпечити його явку в суд.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об’єктивно існувати, тому зміна запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії).

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються ОСОБА_1 обставини, що він є не працевлаштований на час повідомлення йому підозри, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підсудного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив, що є достатні підстави щодо обрання обвинуваченомуОСОБА_1. запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений і його захисник в судовому засіданні просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки він не збирається ухилятися від суду.

Розглянувши клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель декількох осіб, санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 роківпозбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Вирішуючи питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За таких обставин, один лише характер діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту, та те, що прокурор в судовому засіданні довів лише обставини, передбачені п.1 та п.2 ч.1 ст.194 КПК України, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченої залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, виходжу із того, що згідно матеріалів клопотання та пояснення ОСОБА_1 він постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Разом з цим, при обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов’язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; носити електронний засіб контролю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395 КПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід із застави і обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 процесуальні обов'язки:

-прибувати до прокурора, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 24.00 год. 31 травня 2018 року.

Роз’яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення органом внутрішніх справ.

Ухвалу для виконання надіслати за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 до Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_1 після її оголошення.

Ухвала окремому окарженню не підлягає.

Суддя Розман М.М.