Ухвала суду № 73152343, 28.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/611/17

Номер провадження 11-кп/775/92/2018

УХВАЛА

Іменем України

28 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів Акуленка В.В., Шигірта Ф.С.,

при секретарі Ільяшенка С.О.,

за участю:

прокурора Медінцевої Н.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження № 12017050230000249 стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 309 КК України за апеляційною скаргою прокурора Щендрика С.В. на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року, в задоволенні подання в.о. начальника Добропільського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт стосовно засудженого вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.04.2017 р. ОСОБА_2, за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн., відмовлено.

Згідно до ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року, 21 липня 2017 року начальник Добропільського міськрайонного відділу пробації Піденно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України повторно звернувся до суду з поданням розглянути питання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт стосовно засудженого ОСОБА_2 відповідно до закону.

В обґрунтування подання зазначено, що станом на 18 липня 2017 р. ОСОБА_2 штраф не сплатив та не надав оригіналу квитанцій про його сплату. Разом з тим, 06.06.2017 р. засуджений звернувся до Добропільського МРВ з питань пробації та у своєму письмовому поясненні вказав, що штраф не сплатив, у зв’язку з відсутністю достатньої суми коштів, проте зазначив, що через тиждень гроші з’являться, вишлють родичі.

На вказану ухвалу суду прокурором Щендриком С.В. була подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою подання задовольнити, несплачену суму штрафу у розмірі 1020 грн. замінити покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімумів доходів громадян, що складає 60 годин громадських робіт. Вважає, що з метою виконання покарання засудженим ОСОБА_2, питання про заміну штрафу необхідно вирішувати в порядку передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 537 КПК України та відповідно до положень ч. 5 ст. 53 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Медінцеву Н.А., яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі, прокурор вказує, що судом безпідставно зазначено про необхідність застосування положень ст. 476 КПК України, оскільки клопотання про заміну покарання мало бути розглянуто судом в порядку ст. 53 ч. 5 КК України та ст. 537 КПК України, якими визначено порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Добропільського міськрайоного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості від 27.02.2017 р., укладену між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення чи визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право в межах встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Згідно роз’яснень, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», невиконання угоди, передбачене ч. 1 ст. 476 КПК, має місце, коли особа, засуджена на її підставі, не ухиляється від її виконання, а не має (чи втрачає) реальну (фактичну, об'єктивну) можливість виконати взяті на себе зобов'язання. Тобто в цих випадках під час укладання угоди особа, засуджена на її підставі, або помилково вважала, що має реальну можливість виконати покладені на неї угодою і взяті на себе зобов'язання (наприклад, помилково вважала, що її родичі матеріально допоможуть їй відшкодувати спричинені збитки), або вже після укладення такої угоди втратила можливість її виконати (наприклад, унаслідок стихійного лиха були знищені наявні в неї кошти, за рахунок яких вона мала намір усунути спричинену шкоду).

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом ( ч. 5 ст. 476 КПК України).

Суд приходить до висновку, що діючі норми КПК України визначили підстави та порядок скасування вироків, постановлених на підставі угоди про визнання винуватості, тому відсутні підстави для застосування ст. 26 КВК України, тобто в даному випадку підлягає застосуванню саме положення ст. 476 КПК України.

Тобто, за наявності особливого порядку розгляду кримінальних проваджень на підставі угод та правових наслідків в разі невиконання угоди про визнання винуватості, вимоги прокурора про розгляд подання про заміну покарання на підставі положень ч. 5 ст. 53 КК України, є необґрунтованими.

Апеляційний суд зауважує, що у разі конкуренції правових норм застосуванню підлягають норми, які є спеціальними по відношенню до загальних норм.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні подання про заміну ОСОБА_2 несплаченого штрафу покаранням у виді громадських робіт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Шендрика С.В. - залишити без задоволення.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року стосовно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді