Рішення № 73152225, 22.02.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/7018/17

Провадження № 2/265/243/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 лютого 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С.С.,

при секретарі Мамаєвій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

третя особа: Служба у справах дітей по Лівобережному району управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, звернулася до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за участю третьої особи: Служба у справах дітей по Лівобережному району управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що 06 листопада 2010 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спочатку спільне сімейне життя складалось добре, проте з часом шлюбні відносини поступово погіршувались. З травня 2013 року вони з відповідачем спільно не проживають однією сім'єю, спільне господарство не ведеться. З того часу відповідач по справі ОСОБА_2 залишив їх спільну дитину та утворив іншу сім'ю. Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року, шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано, та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

З початку 2015 року вона з сином постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2. Після розірвання шлюбу спору стосовно місця проживання дитини не було. Весь цей час відповідач життям сина не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у його вихованні. На сьогоднішній день дитині вже шість років, він не пам'ятає батька та не має до нього ніяких почуттів, оскільки за всі роки окремого проживання жодного разу його не бачив. Син повністю знаходиться на її утриманні. Вона намагається якомога більше приділити турботи синові, забезпечити йому гідний рівень життя та освіти. На даний час ОСОБА_4 успішно навчається у 1 класі КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 68». За весь час навчання батько жодного разу не відвідав сина у школі, успіхами у навчанні не цікавився, батьківські збори не відвідував, що підтверджується характеристикою ОСОБА_4 за підписом директора ЗОШ № 68 ОСОБА_5 та класного керівника ОСОБА_6

Таким чином, батько зовсім не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, взагалі не спілкується з сином та не виявляє до цього інтересу, не цікавиться життям та здоров'ям малолітнього сина, жодного разу не привітав дитину з Днем народження та іншими важливими для сина в житті датами. Дитина навіть не згадає вже як виглядає його рідний батько. Зокрема, вона жодним чином не створювала перешкод для спілкування батька з дитиною. Зазначені факти свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 свідомо самоухилився від виховання дитини та умисно знехтував своїми батьківським обов'язками.

Просила суд позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. У подальшому від позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 до суду надійшли заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності, не заперечували проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання жодного разу не з'явився за невідомих суду причин, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток за місцем реєстрації та опублікуванням судових викликів на веб-сайті «Судової влади», про причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей по Лівобережному району управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради - ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася, надавши суду заяву з проханням справу розглянути за відсутності представника Органу опіки та піклуванні, при вирішення позову просила максимально врахувати інтереси неповнолітньої дитини.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18 січня 2011 року, актовий запис № 01, виданого Виконкомом Безіменської сільської ради Новоазовського району Донецької області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в графі «Батьки» зазначені: батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_1.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року за № 238/812/14-ц, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 06 листопада 2010 року Жовтневим відділом ДРАЦС Маріупольського МУЮ; та стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки, виданої Лівобережним ВДВС міста Маріуполя за вих. № 14.1-57/9050 від 25 вересня 2017 року, на виконанні в Лівобережному ВДВС м. Маріуполя перебував виконавчий лист № 2/238/977/14, виданий 28 квітня 2014 року Новоазовським районним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття. 23 червня 2014 року державним виконавцем Веремеєнко О.В. винесено постанову по закінчення виконавчого провадження для направлення виконавчого документа за належністю, а саме до ВДВС Дніпропетровського РУЮ, оскільки згідно відповіді ПФУ боржник працював у ТОВ «АТБ-Маркет». Заборгованість по аліментам станом на 23 червня 2014 року складала 2912,83 гривень.

Відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 12 січня 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи зареєстрованими у АДРЕСА_3 фактично проживають у АДРЕСА_2, з 20 червня 2015 року.

Згідно характеристики на вихованця «Ясла-саду № 165 «Катюша» ОСОБА_4, виданої за підписом вихователя ОСОБА_9 та в.о. завідуючої ОСОБА_10, ОСОБА_4 відвідував групу № 4 дитячого садка № 165 з грудня 2015 року по серпень 2017 року. Дитина розвинена за віком. ОСОБА_4 доглянутий, забезпечений усім необхідним вдома та в дитячому садку. Мама, ОСОБА_8, активно займається вихованням сина, цікавиться його успіхами, водить займатись дитину в кружки та спортивні секції. Батько дитини, ОСОБА_2, дитячий садок не відвідував та участі у житті дитини не приймав.

Згідно психолого-педагогічної характеристики учня 1-Г класу Маріупольської ЗОШ І-ІІІ ступенів ¹ 68 за підписом класного керівника ОСОБА_16 та директора школи ОСОБА_5., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в ЗОШ № 68 в 1 класі з 01 вересня 2017 року. Він зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. ОСОБА_4 навчається в повну міру своїх сил. Дитина скромна, весела, товариська, дисциплінована, активна у спілкуванні з іншими учнями, прислухається до зауважень та вимог вчителя, намагається їх виконувати. ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю, ОСОБА_1. Мати приділяє належну увагу вихованню дитини, відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами дитини у навчанні, займається розвитком сина. Дитина завжди охайно вдягнута, чиста, акуратна, забезпечена усім необхідним для навчального процесу. Батько, ОСОБА_2, за час навчання дитини жодного разу не відвідав сина у школі, успіхами у навчанні не цікавився, батьківські збори не відвідував, з вчителями не спілкувався.

Як вбачається з довідки КЗ Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Маріуполя» № 1489 від 28 вересня 2017 року, дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться під наглядом в амбулаторії № 3 КУ «ЦПМСП № 5» з квітня 2015 року, на диспансерному обліку не перебуває. Дитина не часто хворіє простудними захворюваннями, прищеплений. На прийом до педіатра дитину приводить матір, рекомендації лікаря мама виконує у повному обсязі. Батько в поліклініку з дитиною не приходить.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Проте, з досліджених судом документів вбачається, що жодного з покладених законом на батьків обов'язків, відповідач ОСОБА_2 не виконує.

Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Отже, відповідач ОСОБА_2 свого батьківського обов'язку, зокрема обов'язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує протягом тривалого часу та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання.

Статтею 150 СК України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У відповідності до ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради Донецької області від 05 лютого 2018 року щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, вбачається, що Орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав останнього відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зокрема, до висновку Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради долучено ряд документів, на підставі яких ґрунтується висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Так, згідно характеристики з місця проживання, виданої оперуповноваженим Лівобережного ВП Черніга А.А., за час проживання на території адміністративної ділянки УПП-42 ОСОБА_2 зарекомендував себе з посередньої сторони. Спиртними напоями не зловживає, у вживанні наркотичних засобів замічений не був, зв'язку з особами, які ведуть аморальний спосіб життя та схильні до скоєння злочинів та правопорушень не підтримує. ОСОБА_2 не перебуває на обліку в Лівобережному ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області. До адміністративної відповідальності ОСОБА_2 притягувався два рази: 14.08.2011 року та 10.01.2012 року за ст. 173 КУпАП.

Як вбачається з характеристики з місця проживання, виданої оперуповноваженим Лівобережного ВП Мілаєвим І.А., за час проживання та території обслуговування ПД № 22 Лівобережного ВП ЦВП, ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сусідами характеризується позитивно. ОСОБА_1 громадський порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає, у вживанні наркотичних засобів помічена не була.

Відповідно до звіту директора Лівобережного районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради Олійник В.Є., адресованого т.в.о. начальника служби у справах дітей по Лівобережному району Гутириній В.Г. від 14 грудня 2017 року про ситуацію в родині ОСОБА_1, 07 грудня 2017 року фахівцями Лівобережного районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради був здійснений вихід до родини батька дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1. Двері фахівцям Центру ніхто не відчинив, на залишене запрошення фахівців Центру ніхто з членів родини не відреагував. Зі слів сусідів, ОСОБА_2 тривалий час проживає в Росії в місті Санкт-Петербург. За вказаною адресою проживає бабуся хлопчика, але на даний час вона знаходиться в лікарні. 12.12.2017 року фахівцями Центру був здійснений вихід до родини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, з метою оцінки потреб. Дитина проживає разом з матір'ю та її співмешканцем, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження. Для дитини створені належні умови для розвиту та нормальної життєдіяльності: є окреме ліжко, письмовий стіл, необхідне приладдя для навчання та речі відповідно до сезону. Під час бесіди ОСОБА_1 повідомила, що з колишнім чоловіком вони не спілкуються, аліменти на дитину чоловік не сплачує і де він проживає невідомо. Батько не приймає участі у житті та вихованні дитини.

З огляду на викладене, суд не може погодитись з наданим Органом опіки та піклування Маріупольської міської ради висновком щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вважає його необґрунтованим, оскільки ані з самого висновку, ані з долучених до нього документів не вбачається жодних законних підстав в обґрунтування наданого висновку.

Так, в силу положень Закону і роз'яснень, даних у п.15 Постанови пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з п.17 зазначеної постанови, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно-правового характеру, вона застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. По змісту Закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Проаналізувавши надані суду в силу ст.81 ЦПК України докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2, маючи реальну можливість виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки, завідомо, навмисно ухилився від їх виконання у відношенні своєї малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки тривалий час не спілкується зі своїм сином, не цікавиться його життям та здоров'ям, не дбає про його фізичний і духовний розвиток, його навчання та утримання, що свідчить про свідоме нехтування батьком своїми батьківським обов'язками та є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_4.

Тому суд визнає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення відповідача, ОСОБА_2, батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, в силу положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду в сумі 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76, 80, 89, 141, 263, 265, 268, 280, 281, 285 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 157, 164, 165 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба у справах дітей по Лівобережному району управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, батьківських прав по відношенню до його малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка як внутрішньо переміщена особа зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Повне судове рішення складено 01 березня 2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Гноєвой С.С.