Рішення № 73150473, 23.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10566/17

Провадження № 2/263/206/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м. Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Диміч Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Маріуполі справу за позовом за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Центральной районної адміністрації Маріупольської міської ради про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Центральной районної адміністрації Маріупольської міської ради про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

23.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом про визначення місця проживання дітей, у позовній заяві просила визначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з їх матір’ю ОСОБА_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 05.06.2004 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, причиною подачі позовної заяви про розірвання шлюбу відповідачем, стало те, що у останнього з’явилась інша жінка, та з цієї причини він пішов з сім’ї. За час окремого проживання з позивачем, дітьми, відповідач передав 1200 грн. в рахунок сплати аліментів на двох дітей. Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.07.2017 року з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Між нею та відповідачем не досягнуто згоди відносно того, з ким з них будуть проживати діти. Вважає, що якщо діти будуть проживати з нею, вона зможе створити ним належні умови для виховання та розвитку, оскільки в неї мається ? частки двокімнатної квартири, розташованої за адресою:Донецька область, АДРЕСА_1. Крім того, в АДРЕСА_2, де проживає мати-пенсіонерка, в неї з дітьми також мається частка квартири. У разі необхідності мати може допомогти у вихованні та догляду за дітьми. Позивач зазначає, що має постійне місце роботи, її середньомісячний заробіток складає 9000 грн., дітям всього 6 та 9 років, їм необхідний материнський догляд, увага та виховання, що навряд чи забезпечить чужа жінка.

26 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради про визначення місце проживання малолітніх дітей разом із батьком, просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком – ОСОБА_5 Валентиновичем Михайловичем, ІНФОРМАЦІЯ_3 Позовні вимоги обґрунтовує тим, що заявлений позов ОСОБА_1 не відповідає інтересам та потребам дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а лише спрямована на задоволення власних бажань та амбіцій ОСОБА_1, які не узгоджені з потребами дітей. Діти бажають залишитися проживати з батьком, оскільки ним створені кращі умови для проживання для гармонійного розвитку. На час вирішення справи про розірвання шлюбу, питання про місце проживання дітей не виникало, діти проживали разом з батьком за адресою: АДРЕСА_3. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 забрала дітей до себе і відмовилась повертати, тобто без згоди батька змінила місце проживання дітей. Крім того, ОСОБА_1 значну кількість часу витрачає на догляд за своєю тяжкохворою матір’ю, ОСОБА_1 працює зі змінним графіком, що робить неможливим здійснювати належне піклування і контроль за малолітніми дітьми. Сам має постійне місце роботи та стабільний дохід у середньомісячному розмірі 15590,15 коп., на правах сервітуту користується трьохкімнатною квартирою в м.Маріуполі за адресою: АДРЕСА_4. Вважає, що залишення дітей проживати з ним, а матері надання можливості спілкуватися з ними та приймати участь у їх вихованні в будь-який розумний час, задовольняє інтересам всіх сторін, відповідає побажанням дітей, ОСОБА_1 С,В. продовжить піклуватися за своєю рідною тяжкохворою матір’ю і зможе продовжити працювати на своїй посаді, матиме можливість на відпочинок після добового чергування (цілодобової праці) і при цьому матиме можливість на повну реалізацію батьківським прав. Діти будуть знаходитись в належному, спокійному, безпечному та стабільному середовищі під постійним наглядом батька, діда та баби.

Позивач у судовому засіданні наполягала на задоволенні її позовних вимог, у задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити, надала пояснення, аналогічні, викладеним у позові. Зазначила, що займається дітьми, вони зареєстровані разом з нею у квартирі, яка є спільною власністю її та відповідача, допомагає їй у вихованні дітей її мати, яка за своїм станом здоров'я може надавати їй таку допомогу. Відповідач також працює за змінним графіком і повністю самостійне не може приділяти часу для дітей. Крім того усіма питаннями щодо виховання дітей займається вона, батько не відвідує батьківськи збори, не займається лікуванням дітей, не провідує їх.

Представник позивача ОСОБА_6 наполягав на задоволенні позовних вимог його довірителя, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

У запереченнях на зустрічну позовну заяву зазначено, що у задоволенні позовних вимог просить відмовити, з підстав викладених у цих запереченнях.

Відповідач у судовому засідання наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити, просив визначити місце проживання дітей разом з ним, оскільки він проживає разом із батьками, які є пенсіонерами та зможуть надавати йому допомогу у вихованні дітей, а мати позивача дуже хвора людина та сама потребує допомоги. З червня 2017 року по жовтень 2017 року діти проживали разом з ним у квартирі його брата, де він має право проживати, для дітей у цій квартирі маються усі умови для проживання. Позивач у жовтні 2017 року прийшла провідати дітей, влаштувала сварку та викликала поліцію, забрала дітей до себе. На цей час діти проживають з позивачем. Іншої сім'ї на цей час не має, проживає з батьками.

Представник відповідача ОСОБА_7 наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити. Зазначив, що позивач порушує права відповідача, у порушення вимог законодавства провела реєстрацію дітей у квартирі де проживає без дозволу батька. Позивач працює за змінами, тому не буває дома вночі, діти залишаються самі без догляду дорослих, мати позивача вже людина похилого віку та сама хворіє та потребує допомоги, тому у відповідача кращі умови для дітей.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув,про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.06.2004 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали між собою шлюб, який зареєстрований у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління у Донецькій області, за актовим записом № 250. Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22.09.2017 року (справа №263/7314/17) шлюб розірвано, яке набрало законної сили 03.10.2017 року.

У судовому засіданні встановлено, що сторони по справі після розлучення у судовому порядку проживають окремо.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.3, а.с.4).

В судовому засіданні встановлено, що на даний час діти проживають разом з матір’ю за адресою: м.Маріуполь, вул. Гранітна, АДРЕСА_5, зареєстровані у вказаній квартирі. відповідно до правовстановлючих документів позивач та відповідач є співвласниками вказаної квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.07.2017 року, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 володимирівни, ІНФОРМАЦІЯ_4, стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, 03.07.2011р.н., у розмірі 1/3 частини з усіх видів прибутку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2017 року та до повноліття дітей. Рішення суду набрало законної сили 01.08.2017 року.

Згідно з висновком Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають разом із матір’ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6, де створені всі необхідні умови для проживання дитини, про що свідчить акт обстеження житлово-побутових умов від 14.11.2017, складений службою у справах дітей. Мати дітей характеризується позитивно, має середньомісячний заробіток 7475 грн. Діти ОСОБА_3 навчається в КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №53 Маріупольської міської ради» та ОСОБА_8 відвідує комунальний дошкільний навчальний заклад комбінованого типу «ясла-садок №21» «Веселка». Згідно характеристики наданої ЗОШ 53 вихованням дитини ОСОБА_3 займається мати ОСОБА_1 Згідно акту ЖСК «Маяк» батько ОСОБА_2 проживає за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_6. За місцем проживання батька створені всі необхідні умови для проживання дитини, про що свідчить акт обстеження житлово-побутових умов від 14.11.2017, складений службою у справах дітей по Центральному району управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради. Згідно довідки ПРАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_2 має середньомісячний дохід у розмірі 15590 грн. Вважає доцільним залишити на розгляд суду питання про визначення місця проживання дітей.

За ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно договору купівлі-продажу від 26.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває двокімнатна квартира АДРЕСА_7.

Крім того, судом було допитано ряд свідків за клопотанням сторін, які повідомили суд про наступні обставини.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що позивач його колишня невістка, її діти- його онуки, син живе з ним із червня 2017 року, невістка проживає ІНФОРМАЦІЯ_7, діти проживають з невісткою, але з червня до вересня 2017 року проживали з ним. Більшість часу діти знаходились у них, невістка приводила дітей добровільно, з вересня онуки перестали жити в нього, оскільки сказав невістці, що в нього з дружиною мала пенсія. Мати невістки перебувала у психіатричній лікарні, в неї депресія після смерті чоловіка, син казав, що вона боїться виходити на вулицю, тому вважає, що остання не може доглядати дітей. З розмов сина знає, що мати позивачки нічого не готує. Колишня невістка забороняє бачитися з дітьми, змінила замок у спільній квартирі, про те, що діти бажають бачитися з батьком та чи надає він їм допомогу не знає. Позивач дітей не приводить. Відповідач постійно в нього дома, власником трьохкімнатної квартири є молодший син, можливість для проживання дітей мається, є два ліжка, його дружині 62 роки. У квартирі фактично мешкає троє людей: син, він та дружина, зареєстровані втрьох. Онуки бажали жити з ними.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що позивача знає з початку літа, спілкуються, оскільки мають обидві дітей. Позивач розповідала, що коли пішов її чоловік, то не було грошей для харчування. Чоловіка позивача ніколи не бачила, ОСОБА_9 водить дитину до школи розвитку. Позивач працює за змінним графіком, з ким діти вдома, коли вона нароботі не знає.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що знає позивача приблизно три роки, разом гуляють з дітьми. Діти позивача проживають разом з нею, чоловіка не бачила. Все робить мати, купує взуття, одяг, продукти. Щоб діти проживали за іншою адресою не відомо. До неї приходить мати, позивач працює за змінним графіком, її мати сидить з дітьми, биває, що діти самі вдома. Все відомо з розповідей позивача.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що є хрещеним позивача. Відповідач залишив родину, платить аліменти, більше ніякої допомоги не надає, позивач повністю сама займається дітьми. Працює, оскільки дітей треба годувати, коли бувають нічні зміни, то з дітьми залишається мати позивача. Мати вже не молода людина, але з може бути з дітьми, сама ходить. Також її подруга ОСОБА_9 допомагає забирати дітей з садка, якщо вона не може. Не буває, щоб діти були самі вдома.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона мати відповідача. З дітьми їй не дають бачитися протягом п'яти років. Відповідач проживає разом з нею та батьком у квартирі молодшого сина. З літа по жовтень 2017 року діти проживали разом з ними, мають привязаність до батька. Позивач забирала дітей коли за графіком роботи була дома. Хотіли дітей відвести на виставку собак, але позивач 01.10.2017 року влаштувала сварку, викликала поліцію та забрала дітей. Онуки скаржилися. Що мати їх б'є. Діти хворіли. Коли онук проживав у них, то в нього боліло вушко, але у них не було грошей на його лікування, син дає лише гроші на продукти. Хотіла поспілкуватися з онуком у школі, але до школи не пустили. Колишня невістка перешкоджає спілкуванню з онукапми, до суду з цього питання не зверталася. Мати позивача хворіє, у неї депресія після смерті чоловіка, бачила її здалеку на вулиці, вона погано рухулася.

У повідомленні Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 05.07.2017 року зазначено, що заяву ОСОБА_1 від 22.06.2017 року щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8, який з 29.04.2017 не приймає участі у вихованні дітей внесено до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень. Відібрати письмове пояснення та встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не надалося можливим, так як двері будинку №10-б по провулку Паралельному працівником поліції ніхто не відчинив.

Та у повідомлені від 30.10.2017 року Центрального ВП ГУНП в Донецькій області зазначено, що заява ОСОБА_1 з проханням вжити заходи до колишнього чоловіка ОСОБА_2, який 14.10.2017 року прийшов за місцем мешкання заявника та намагався проникнути до житла та забрати дітей, було зареєстровано за №33007 від 15.10.2017 року до журналу обліку заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події до Центрального відділу поліції й уважно розглянуто. За даним фактом проведена перевірка, в ході якої встановлено, що колишній чоловік відкрив двері своїми ключами від квартири та намагався забрати дітей, але вони не хотіли з ним йти. Вжити заходи на даний час до нього не можливо.

Отже, за даних обставин, сторони мали б узгодити між собою з ким із них мають проживати їх малолітні діти. І, як вбачається з матеріалів справи, такої згоди між ними не було досягнуто. Діти з червня 2017 по вересень 2017 року проживали разом з дідом – батьком чоловіка та його дружиною, в серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 забрала дітей та стала проживати з ним з адресою свого мешкання.

Відповідно ст. 181 ч.3 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, так за рішенням Жовтневого районного суду м.Маріцуполя від 21.07.2017 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей, яке не оскаржено та набрало законної сили 01.08.2017 року.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз'яснено, що, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно характеристики ЗОШ №53 вихованням дитини ОСОБА_3 займається мати ОСОБА_1

За змістом статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані піклуватися про духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особисті потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України».

Тобто для розлучення малолітньої дитини з матір'ю необхідна наявність виняткових обставин, що передбачені ч. 2 ст. 161 СК України.

При цьому суд не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України, та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю, відповідачем до суду також таких доказів не надано, а посилання відповідача на те, що позивач працює позмінно та доглядає свою матір не є винятковою обставиною, що передбачені ч. 2 ст. 161 СК України. При цьому сам відповідач також працює за змінним графіком та має батьків пенсіонерів.

Враховуючи належний рівень матеріального забезпечення позивача за первісним позовом, вік дітей, висновку Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, суд в інтересах дітей, прийшов до висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з їх матір'ю, а тому первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє з наведених вище підстав, оскільки визначити місце проживання дитини одночасно з двома батьками неможливо, та позивач за зустрічним позовом не надав достатніх та переконливих доказів того, що існують виключні обставини, за яких дитина може бути розлучені зі своєю матір'ю.

Суд враховує, що діти є малолітніми та у віці 9 років та 6 років недоцільно розлучати дітей з матір'ю, оскільки це негативно може вплинути на їх психічний стан та розвиток.

Проживання дітей із матір'ю не першкоджає спілкуванню батьку із дітьми.

Посилання представника відповідача на порушення під час реєстрації дітей у квартирі АДРЕСА_7, суд відхиляє, оскільки вказана реєстрація дітей не скасована та судом встановлено що дана квартира є співвласністю батьків малолітніх дітей.

З відповідача на користь позивачки підлягає стягненню відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп., сплачений при подачі позову до суду та документально підтверджений.

Відповідно до ст.ст.150, 155, 160, 161 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 141, 247, 265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Центральной районної адміністрації Маріупольської міської ради про визначення місця проживання дітей – задовольнити .

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, з їх матір'ю ОСОБА_1 за адресою м.Маріуполь, вул.Гранітна, б. 148, кв. 43.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Позивач: ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_10, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, б. 148, кв. 43.

Відповідач :ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_12, ІПН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, б. 148, кв. 43 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, б. 266, кв. 161.

Суддя Т.І. Скрипниченко