Рішення № 73150125, 03.04.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/270/18

Справа № 226/270/18

Провадження № 2/226/284/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі ПАТ «ШУ «Покровське») про відшкодування моральної шкоди, в обгрунтування якого вказав, що з 13.11.2006 до 30.06.2016 він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи гірничим робітником очисного вибою підземним з повним робочим днем під землею та був звільнений 30.06.2016 за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Під час тривалої трудової діяльності він підлягав впливу надмірного фізичного навантаження, пилу та шуму, концентрація та рівень яких перевищували гранічно допустимі норми. За наслідками чого він отримав професійні захворювання: хронічний бронхіт ІІ ступеню у фазі затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмосклероз, легенева недостатність І-ІІ ступеню, хронічну двобічну сенсоневральна приглухуватість ІІ (легкого) ступеню, хронічну радікулопатію L5, S1 справа у стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, про що підприємством був складений акт за формою П-4 від 23.03.2017. З приводу вказаних захворювань він неодноразово лікувався амбулаторно, також перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з приводу хронічного вертеброгенного попереково-хрестцового радикуліту у стадії загострення з вираженими больовими синдромами, та з 21.10.2016 по 30.10.2016 у ДУ «Інститут медицини праці академії мединих наук України, де йому були встановлені вишеперелічені діагнози. 01.06.2016 йому було встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням. 19.07.2017 за висновком МСЕК йому було встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності до 01.08.2019 та третю групу інвалідності до 19.07.2019: первинно 30% хронічний попереково-крестцовий радикуліт, первинно 20 % хронічний бронхіт, первинно 10% приглухуватість, повторно 5% трудове каліцтво 10.12.1999. Моральна шкода внаслідок трудового каліцьва йому відшкодована, а у зв’язку з професійними захворювання йому не призначалася та не виплачувалася. Він вважає, що за умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода, оскільки він більше 23 років постійно працював у підземних умовах під впливом шкідливих факторів, з перевищенням гранично допустимих норм. Йому протипоказана важка фізична праця, робота у підземних умовах. Він скаржиться на задишку, постійний сухий кашель, слабкість, швидку стомлюваність, обмеження рухів у поперековій області, погрішення слуху, у зв’язку з чим потребує медикаментозне та санаторно-курортне лікування, спостереження та лікування у лікарів невролога, пульмонолога, ЛОР. Дані обставини завдають йому додаткові незручності та втрату нормальних життєвих зв’язків. Він змушений контролювати свої навантаження, обмежувати себе в рухах, у реалізації своїх здібностей, бажань, у спілкуванні х оточуючими. З 18 років він вимушений був працювати на шахті, оскільки саме оплата роботи підземного робітника задовольняла його потреби і потреби його сім'ї та давала право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку. Але вже у 42 роки його здоров’є суттєво підірвано, тому, як тільки в нього виникло право на пенсію, він відразу звільнився. Він звик завжди піклуватися про свою родину, але стан його здоров'я та фізичний стан, необхідність постійного лікування позбавляють його можливості виконувати його чоловічій обов’язок у повному обсязі, так як під час загострення хвороб він сам потребує піклування з боку своїх близьких. Він одружений та має дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Його родина потребує від нього турботи, уваги, належного утримання, а він обмежений у своїх можливостях. Йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що викликає негативні емоції та переживання, суттєво позначається на його психологічному стані. У зв’язку з вищевикладеним заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює у 90000 грн, які він просить суд стягнути на свою користь з відповідача.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, наполягаючи на позові, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність, інших заяв по суті справи суду не надав.

Представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» до судового засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність, надавши суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що заявлена позивачем сума у відшкодування моральної шкоди є значно завищеною та не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки фондом професійних захворювань були призначені позивачу страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. На теперішній час на Україні відсутній законодавчий акт, що регулює порядок та розміри відшкодування шкоди, а також, визначений на законодавчому рівні механізм компенсації моральної шкоди, пов’язаної з трудовими відносинами. Факт наявності моральної шкоди визначається медико-соціальною експертною комісією згідно із Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я від 22.11.1995 № 12, на основі висновків медичних закладів, у тому числі лікаря-психіатра, про перенесений стрес чи депресію потерпілим на виробництві. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, так і залишкову працездатність потерпілого. Позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документи, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров’я. Відсутність звернень позивача до лікаря-психіатра говорить про те, що психічний стан його здоров’я не має відхилень від норми і не потребує психічної корекції лікаря. На думку відповідача, вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен врахувати загальну практику судів з аналогічних питань (300 грн за кожний відсоток втрати працездатності). Тому відповідач просить суд частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 19500 грн, а у решті позову відмовити.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 13.11.2006 по 30.06.2016 перебував у трудових відносинах з ПАТ «ШУ «Покровське» (колишні назви – ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське»), працюючи гірничим робітником очисного вибою четвертого, а потім п’ятого розряду підземним з повним робочим днем у шахті, а з 02.07.2015 гірнисим майстром підземним з повним робосим днем у шахті. Звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України, після звільнення з підприємства відповідача відомості про роботу відсутні, що підтверджується записами з трудової книжки ОСОБА_1 Загалом трудова діяльність позивача розпочалася з 1992 року роботою у підземних умовах і тривала до 2006 року у шахтах ДП «Красноармійськвугілля» та ДП «ВК «Краснолиманська» (а.с.19-23).

Згідно з виписками з амбулаторної карти та епікризів з історії хвороб №№ 3366, 2516/350, 345, 1093, 1456 ОСОБА_1 хворіє на хронічну п/крестцову радикулопатію з 2013 року, на хронічний бронхіт з 2012 року, хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з 2011 року; з приводу вказаних захворювань позивач з 10.03.2011 по 18.03.2011, з 15.09.2011 по 23.09.2011, з 25.01.2012 по 03.02.2012, з 29.05.2012 по 11.06.2012, з 06.09.2012 по 17.09.2012, з 24.01.2013 по 05.02.2013, з 29.11.2013 по 10.12.2013, з 12.06.2014 по 23.06.2014, з 28.11.2014 по 09.12.2014, з 15.01.2015 по 26.01.2015, з 16.06.2015 по 29.06.2015, з 14.03.2016 по 31.03.2016, з 01.04.2016 по 11.04.2016, з 14.04.2016 по 29.04.2016, з 29.04.2016 по 02.06.2016, з 03.06.2016 по 17.06.2016, з 30.10.2017 по 08.11.2017 перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Димитровській (на цей час Мирноградської) центральної міської лікарні, Красноармійській (на цей час Покровській) центральній районній поліклініки та у комунальному лікувально-профілактичному закладі «Покровська міська лікарня» (а.с.29, 31, 32, 33, 34).

Згідно виписки № 1093 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 21.10.2016 по 30.10.2016 перебував на стаціонарному лікуванні у клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці академії медичних наук України» з діагнозом: 1) хронічний бронхіт П ст. у фазі затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмосклероз, легенева недостатність І-ІІ ступеню; 2) хронічна радікулопатія L5, S1 справа у стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом; 3) хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІ (легкого) ступеню,– захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.33).

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» від 14.02.2017 № 6/106 встановлено, що захворювання ОСОБА_1: 1) хронічний бронхіт у фазі затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмосклероз, легенева недостатність І-ІІ ступеню; 2) хронічна радікулопатія L5, S1 справа у стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом; 3) хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІ (легкого) ступеню, є захворюваннями професійними, встановленими вперше (а.с.35).

Підгрунттям для визначення професійної категорії захворювань явились дані клінічного обстеження, дінамика захворювань, інформація про умови праці, згідно яких хворий під час роботи підлягав впливу пилу, концентрації якого у рази перевищувала допустимі норми, шуму, рівень якого також перевищував ГДК, фізичні навантаження, фіксована робоча поза, нахили корпусу перевищували допустимі рівні. Стаж позивача у шкідливих умовах 23 роки 8 місяців (а.с.35).

У зв’язку з виявленими професійними захворюваннями позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних і подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, інтенсивного виробничого шуму, фізичному навантаженню, незручній робочій позі, вимушеним нахилам корпусу. Йому рекомендовано динамічне спостереження профпатолога, пульмонолога, терапевта, невролога, отоларинголога, санаторно-курортне лікування у профільних санаторіях (а.с.33, 35).

За результатами розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань, що вперше виникли у позивача ОСОБА_1, а саме: хронічний бронхіт ІІ ступеню у фазі затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмосклероз, легенева недостатність І-ІІ ступеню, хронічна радікулопатія L5, S1 справа в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІ (легкого) ступеню, 23.03.2017 на підприємстві відповідача складено акт за формою П-4, затверджений 27.03.2017 начальником Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області. У п.п.16, 17 даного акту зазначено, що причиною професійних захворювань позивача є тривалий період роботи в шкідливих умовах, обумовленої впливом шкідливого фактора – пил, переважно фіброгенної дії, шум, фізичне навантаження; згідно лабораторно-інструментальних досліджень потужність зовнішньої праці при роботі за участю м’язів нижніх кінцівок і тулуба 115,5 Вт (ПДР – 90 Вт), те ж саме при роботі з переважною участю м’язів плечового поясу 49,5 Вт (ПДР 45,0 Вт), вимушена робоча поза до 56% часу зміни, похили до 30 градусві до 130 раз на зміну, шум від працюючого обладнання – 88 дБА (ГДК – 80 дБА) запиленість повітря робочої зони сягала 91,0 мг/м3 при ГДК 10 мг/м3 тощо (а.с.27-28).

Згідно за довідкою до акту огляду МСЕК від 19.07.2017 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 19.07.2017 позивачу встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності до 01.08.2019 та третю групу інвалідності до 19.07.2019, яка складається з: 30% втрати професійної працездатності за наслідками хронічної попереково-крестцової радикулопатії, встановленої первинно; 20 % - за наслідками хронічного бронхіту, встановленої первинно; 10% - за наслідками хронічної приглухуватості, встановленої первинно; 5% - за наслідками трудового каліцтва від 10.12.1999, з рекомендаціями медикаментозного, санаторно-курортного лікування, спострегіння та лікування у невролога, пульмонолога, отолориноголога (а.с.25-26).

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.02.2010 ОСОБА_1 з 18.12.2009 безстроково призначено щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (а.с.39).

Відповідно до свідоцтв про народження позивач ОСОБА_1 є батьком двох малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.37, 38).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманими професійними захворюваннями позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 19.07.2017, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ч.4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з вимог ст.153 КЗпП України, яка покладає на власника обов’язок створювати працівникові безпечні умови праці, провина власника полягає у невиконанні такого обов’язку. Отже, саме підприємство повинно було створити умови, які б унеможливлювали настання негативних наслідків щодо здоров’я працівника.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача встановлена актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманих ним професійних захворювань, а висновок МСЭК від 19.07.2017 підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров’ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача, та наявність прямого причинного зв’язку між ушкодженням здоров’я та порушенням небезпечних норм при виконанні робіт.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 неодноразово звертався за допомогою до медичних установ через захворювання, які визначено професійними. В історіях його хвороб зафіксовано скарги на постійний кашель, задишку при фізичному навантаженні, дискомфорту в грудній клітині, загальну слабкість, нездужання, біль у поперековому відділі хребта з градіацією в ноги, оніміння в правому стегні, шум у вухах, зниження слуху вуха, біль у голові при підвищенні артеріального тиску.

Отримане позивачем захворювання вимагає від нього продовження лікування, спостереження у багатьох лікарів, обмежило виконувати фізичну роботу, роботу в умовах впливу небезпечних чинників виробничого середовища, в решті-решт призвело до втрати професії, якій позивач присвятив все своє трудове життя, і яка була джерелом його доходу та доходу його сім’ї, яка складається утому числі з двох малолітніх дітей позивача.

Наведене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв’язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому посилання відповідача на обов’язковість, як доказу, висновку МСЕК щодо встановлення факту спричинення позивачеві моральної шкоди безпідставне і не відповідає вимогам законодавства; позивачем надано достатньо доказів, за якими можна судити про наявність фізичних або психічних страждань. Крім того, у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди суд приймає до уваги час роботи на підприємстві відповідача при тривалій праці у шкідливих умовах, які призвели до захворювань, на інших гірничих підприємствах, характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров’я, розмір і строковий характер стійкої втрати професійної працездатності, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, який у віці 42 роки став інвалідом, втративши 60% своєї працездатності у зв’язку з професійними захворюваннями, те, що отримане ним ушкодження здоров’я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації, потребує продовжувати лікування, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає можливим визначити позивачу розмір моральної шкоди у 30000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

При цьому суд не приймає позицію відповідача щодо врахування судової практики щодо подібних правовідносин, в якій за 1% втрати працездатності призначається 300 грн, оскільки давна практика є застарілою, поширеною здебільшого з 2011 року, і не відповідає реаліям сучасного життя, вартість якого значно зросла. Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на отримання позивачем страхових виплат, оскільки дані виплати компенсують частину втраченого позивачем заробітку і ніяк не впливають на розмір моральних втрат позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеній сумі у розмірі 235 грн.

На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, місце проживання якого: 85320, Донецька область, м.Мирноград, вул.Чапаєва, б.24, реєстраційний номер облікової картки якого НОМЕР_1, до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», юридична адреса якого: 85300, Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, 1-а, код ЄДРПОУ 13498562, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, у відшкодування моральної шкоди, спричиненої хронічним професійним захворюванням, 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 235 (двісті тридцять п'ять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.04.2018.

Суддя Ж.Є.Редько