Рішення № 73149281, 29.03.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14927/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/14927/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

Представники:

від позивача - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивує тим, що він з 1987 року по 1996 рік перебував у шлюбі з ОСОБА_5.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровського району від 10.02.1992 року була надана службова квартира за адресою АДРЕСА_1, оскільки його дружина працювала двірником.

01 квітня 1998 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 було виселено з квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із невиконанням службових обов'язків, а він, як користувач квартири, влаштувався до комунального підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду Дніпровського району м. Києва та протягом десяти років відробляв службову квартиру.

Від шлюбу з ОСОБА_5 у них є двоє повнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

09 липня 1996 року шлюб з ОСОБА_5 було розірвано.

Позивач також зазначає, що 01.06.2002 року він уклав шлюб з ОСОБА_6, від шлюбу з якою має сина ОСОБА_7, який на даний час зареєстрований та проживає з ним.

Відповідачі мають свої сім'ї, родинні зв'язки з ним не підтримують та проживають окремо, однак де вони проживають не відомо, що унеможливлює добровільне зняття відповідачів з реєстрації. За ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він змушений сплачувати надмірні кошти за комунальні послуги, які не надаються, але нараховуються на відповідачів, чим порушуються його права.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов та викладені у ньому обставини.

Позивач пояснив, що ОСОБА_1 є його старшим сином, якій не проживає з ним шість років, жив у місті Малині, адреса не відома. Донька ОСОБА_3 вийшла заміж та виїхала два роки тому, не повідомивши адреси. Відповідачів він не може знайти два роки.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за адресою їх реєстрації, про причини неявки не повідомили, відзив на позов не надали.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи думку позивача, Дніпровським районним судом м. Києва 29 березня 2018 року постановлена ухвала із занесенням до журналу судового засідання про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. ст. 223 ч.4, 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ордеру № 7399 від 16.03.1992 року виданого Виконавчим комітетом Дніпровської районної ради народних депутатів, ОСОБА_5 на сім'ю із чотирьох осіб було надано службову квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.1998 року ОСОБА_5 було виселено із квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Відповідно до довідки форми № 3 від 19.08.2017 року № 2914 виданої ЖЕД-409, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1, неповнолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано два акти від 07.09.2017 року підписані сусідами позивача, у яких зазначено, що ОСОБА_3 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 15.05.2016 року, а ОСОБА_2 з 01.08.2013 року (а.с. 7, 8).

За повідомленням позивача через реєстрацію відповідачів у квартирі він змушений нести майнові витрати по оплаті комунальних послуг, що нараховуються на відповідачів, які там не проживають. Також пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жодних відносин з ним не підтримують, з квартири вони виїхали та проживають за іншими адресами, які йому не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 засвідчила, що знає сім'ю позивача, заходить до нього в квартиру, відповідачі є діти ОСОБА_1 від другого шлюбу. У квартирі АДРЕСА_1 проживає позивач із сином ОСОБА_7. Відповідач ОСОБА_1 з позивачем не проживає більше шести років, ОСОБА_3 не мешкає вже більше двох років, де проживають відповідачі не відомо. Відповідачі виїхали зі спірної квартири у зв'язку з тим, створили собі сім'ї, перешкод у проживанні позивач їм не чинив. З розмов чула, що ОСОБА_1 проживає десь в Київській області.

Свідок ОСОБА_10 засвідчив, що позивач є його сусід з 90-х років. Відповідачі жили з ОСОБА_1, останніх років зо два він ніколи не бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_3, чого вони виселилися та куди йому не відомо, за час їх спільного проживання сварок між сторонами у справі він не чув.

Заявлені позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 107 ЖК УРСР.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 зі змінами, відповідно до ст. 107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру її порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний спосіб. Суд під час розгляду і вирішення цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що для визнання члена сім'ї наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України підлягають з'ясуванню та доведенню суду факти про обрання відповідачем іншого постійного місця проживання, які б достовірно свідчили про фактичне обране житло та мешкання там у зв'язку з постійним працевлаштуванням, створенням сім'ї, виїздом в інший населений пункт, придбанням нерухомого майна для проживання в ньому, тощо.

Проте жодних доказів на підтвердження виїзду відповідачів на постійне місце проживання до іншого житла та постійного мешкання там останніми позивачем не надано, до того ж, з пояснень позивача, йому не відома адреса перебування відповідачів, які при виселенні будь яких пояснень не надавали; зв'язків між собою сторони не підтримують, інформацією про місце проживання відповідачів позивач не володіє.

За вимогами ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Відповідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За викладених обставин, враховуючи обґрунтування позову, заявлені вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно положень ст. 141 ЦПК України через відмову в позові судовий збір за подання позовної заяви слід покласти на позивача. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.

Керуючись ст. 107 ЖК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 зі змінами, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

Відповідач - ОСОБА_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1;

Відповідач - ОСОБА_3, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Повне судове рішення складене 03 квітня 2018 року.

Суддя