Рішення № 73149126, 23.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3258/18

Справа №754/376/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача Рябухи О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 грудня 2017 року наказом Комунального підприємства «Київдорсервіс» (правонаступником якого є КП "Центр організації дорожнього руху") № 199-к, позивачку було звільнено з посади начальника планово-економічного відділу даного підприємства. Підставою для звільнення вказано п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції». Але на думку позивача звільнення відбулося протиправно, з грубим порушенням її трудових пра. У період з 03.01.2012 р. по 08.11.2017 р. позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 6 років. Після виходу на роботу відповідачем 04 грудня 2017 року було вручено позивачці персональне попередження з посиланням на Закон України від 04.04.2011 року № 3206-ІУ «Про засади запобігання і протидії корупції», за змістом якого останній повідомлялось, що у зв'язку з її виходом на роботу у неї виник конфлікт інтересів з її чоловіком, в якого вона перебуває у прямому підпорядкуванні. Позивачці було запропоновано два варіанти: звільнитись з посади за угодою сторін чи перевестись на вакантну посаду провідного бухгалтера. Однак, посилання відповідачем на Закон України від 04.04.2011 року № 3206-ІУ «Про засади запобігання і протидії корупції» є недоречним, оскільки він втратив чинність. Крім того, у ситуації з позивачкою був відсутній конфлікт інтересів, у зв'язку з тим, що вона перебуває у прямому підпорядкуванні її чоловіка, оскільки їх сімейні відносини не породжують будь-якого інтересу, пов'язаного із службовою діяльністю позивачки, а тому відповідачем при її звільненні невірно застосовано положення п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про запобігання корупції». Разом з тим, враховуючи ст. 27 ЗУ «Про запобігання корупції», обмеження спільної роботи близьких осіб не поширюється на позивачку. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить поновити її на посаді начальника планово-економічного відділу КП «Київдорсервіс»; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 85 240, 08 грн..

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у персональному попередженні, дійсно, зазначений Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 26.10.2014 р., а не прийнятий замість нього Закон України «Про запобігання корупції». Проте це технічна помилка, яка не впливає на суть питання, тому вручення персонального попередження не може вважатися протиправним. Крім того, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 цієї статті прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування. Враховуючи той факт, що позивачка та її чоловік є посадовими особами комунального підприємства, на них розповсюджуються норми Закону України «Про запобігання корупції». Згідно Закону України «Про запобігання корупції» під потенційним конфліктом інтересів розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Враховуючи той факт, що позивачка знаходиться у прямому підпорядкуванні головного економіста комунального підприємства «Київдорсервіс» ОСОБА_4 та є його дружиною, між ними існує потенційний конфлікт інтересів. Крім того, позивачка знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні головного економіста, свого чоловіка, при вирішенні питання щодо преміювання, надбавки/доплати до заробітної плати, надання відпустки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення між ОСОБА_1 та її чоловіком виникає, крім всього, реальний конфлікт інтересів. З метою дотримання норм Закону України «Про запобігання корупції» та враховуючи той факт, що звільнення особи у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо потенційний конфлікт інтересів не може бути врегулюваний в інший спосіб, в тому числі через відсутність згоди позивачки на переведення, керівництво підприємства було змушено провести звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України (підстави, передбачені іншими законами) з посиланням на частину 2 статті 34 Закону України «Про запобігання корупції». На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволені позову, оскільки він є необґрунтованим та безпідставним.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачку ОСОБА_1 12 листопада 2007 року призначено на посаду начальника планово-економічного відділу комунального підприємства «Київдорсервіс».

З 03 січня 2012 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

08 лютого 2012 року на посаду головного економіста комунального підприємства «Київдорсервіс» було призначено ОСОБА_4, що підтверджується наказом від 08.02.2012 року № 19-к.

Крім того, ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15.09.2007 року.

Відповідно до Посадової інструкції головного економіста, затвердженої Першим заступником директора з фінансових питань КП «Київдорсервіс», начальник планово-економічного відділу підпорядковується безпосередньо головному економісту.

08 листопада 2017 року ОСОБА_1 вийшла з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.

Цього ж дня її чоловік ОСОБА_4 написав на ім'я директора комунального підприємства «Київдорсервіс» службову записку, в якій повідомив про те, що з виходом на роботу у його дружини виник конфлікт інтересів, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим просить посприяти у вирішенні питання щодо переведення її на іншу посаду.

04 грудня 2017 року відповідачем було вручено ОСОБА_1 персональне попередження, відповідно до якого останній повідомлялося, що у зв'язку з її виходом на роботу, у неї виник конфлікт інтересів з її чоловіком ОСОБА_4, в якого вона перебуває у прямому підпорядкуванні. Позивачці було запропоновано два варіанти вирішення даної ситуації: звільнитись з посади за угодою сторін чи перевестись на вакантну посаду провідного бухгалтера бухгалтерії.

У встановлений термін позивачка не повідомила керівництво про прийняте нею рішення.

08 грудня 2017 року наказом Комунального підприємства «Київдорсервіс» (правонаступником якого є КП "Центр організації дорожнього руху") № 199-к позивачку було звільнено з посади начальника планово-економічного відділу даного підприємства. Підставою для звільнення вказано п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, на підставі рішення Київської міської ради від 23 березня 2017 року № 21/2243 «Про перейменування комунального підприємства «Київдорсервіс» 23 січня 2018 року комунальне підприємство «Київдорсервіс» перейменоване у комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху».

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 вказує про те, що її звільнення відбулося з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки у ситуації з нею був відсутній конфлікт інтересів у зв'язку з тим, що вона перебуває у прямому підпорядкуванні її чоловіка, їх сімейні відносини не породжують будь-якого інтересу, пов'язаного із службовою діяльністю позивачки, а тому відповідачем при її звільненні невірно застосовано положення п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про запобігання корупції». Разом з тим, враховуючи ст. 27 ЗУ «Про запобігання корупції», обмеження спільної роботи близьких осіб не поширюється на позивачку, а тому вважає, що повинна бути поновлена на роботі.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 цієї статті, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування.

Мінюст у своєму листі від 22.02.2013 р. № 1332-0-26-13/11 зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" визначено, що організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.

Враховуючи той факт, що позивачка та її чоловік є посадовими особами комунального підприємства, на них розповсюджуються норми Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані:

-вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

-повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

-не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

-вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» під потенційним конфліктом інтересів розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у Законі України «Про запобігання корупції», визначений у висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е.

Так, потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Приватний інтерес згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

При цьому приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.

Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три складові:

-Перша складова - це наявність у особи повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу.

-Друга складова - це наявність у особи приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження.

-Третя складова - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об'єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов'язків та повноважень в майбутньому.

На відміну від реального конфлікту інтересів при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному, різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікт) приватний інтерес може вплинути на об'єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин.

Однак, слід відзначити, що при визначенні наявності в особи потенційного конфлікту інтересів необхідно визначити коло обставин, які слід враховувати як такі, що можуть вплинути на виникнення реального конфлікту в майбутньому. Такі обставини за своєю правовою природою є "відкладальними" за аналогією з терміном, який використовується в цивільному праві. Наведене в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" поняття фактично не визначає кола відкладальних обставин та допускає занадто широке тлумачення поняття "потенційний конфлікт інтересів".

Розширене тлумачення "відкладальної обставини" передбачає можливість попередження досить значного кола можливих ситуацій, які можуть призвести до вже реального конфлікту інтересів.

Враховуючи той факт, що позивачка знаходиться у прямому підпорядкуванні головного економіста комунального підприємства «Київдорсервіс» (правонаступником якого є КП "Центр організації дорожнього руху") ОСОБА_4 та є його дружиною, між ними існує потенційний конфлікт інтересів.

Крім того, враховуючи твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо повноважень головного економіста та начальника планово-економічного відділу та відповідні посадові інструкції, суд вважає, що наявні потенційні корупційні ризики, що можуть виникнути під час виконання службових повноважень позивачкою та її чоловіком ОСОБА_4, та які в свою чергу можуть вплинути на виникнення реального конфлікту інтересів у майбутньому, а саме:

-При вирішенні питання щодо преміювання, надбавки, доплати до заробітної плати, надання відпустки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки одним із основних механізмів стимулюючого та заохочувального впливу на працівників є система мотивації праці, а саме за допомогою встановлення спеціальних премій, доплат та надбавок. Для заохочення співробітників безпосередній керівник готує подання (службову записку) на ім'я директора підприємства, в якій визначає розмір премії, доплати та надбавки для своїх підлеглих. Після погодження службової записки директором підприємства відділ кадрів готує відповідний наказ, який зобов'язаний візувати безпосередній керівник. Для позивачки безпосереднім керівником являється головний економіст ОСОБА_4;

-При вирішенні питання щодо притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, оскільки в рамках своїх посадових обов'язків головний економіст комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» може здійснювати перевірку діяльності структурних підрозділів підприємства, в тому числі і планово-економічного відділу.

Вищевикладене дає підстави стверджувати, що позивачка знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні головного економіста, свого чоловіка, при вирішенні питань щодо преміювання, надбавки/доплати до заробітної плати, надання відпустки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та питань щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності при проведенні перевірки планово-економічного відділу, який очолює позивачка. А тому суд вважає, що між позивачкою та її чоловіком виникає реальний конфлікт інтересів.

Крім того, в службовій записці від 08.11.2018 року головний економіст ОСОБА_4 вказує на неможливість співпрацювання його, як безпосереднього начальника з його дружиною ОСОБА_1, яка займає посаду начальника планово-економічного відділу та перебуває у безпосередньому підпорядкуванні у нього, що суперечить Закон України «Про запобігання корупції».

Відповідачем у зв'язку із даною ситуацією для врегулювання конфлікту інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» проаналізовано заходи, що можуть бути застосовані для його врегулювання.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, згідно із статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції», здійснюється шляхом:

-усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

-застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

-обмеження доступу особи до певної інформації;

-перегляду обсягу службових повноважень особи;

-переведення особи на іншу посаду;

-звільнення особи.

Закон залишає за керівником право вибору способу зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, а тому посилання сторони позивача на ненадання можливості скористатися всіма можливими варіантами, які передбачені вищевказаною статтею Закону України «Про запобігання корупції», є недоречними та безпідставними, оскільки саме керівник обирає способи зовнішнього врегулювання.

Крім того, аналізуючи дану ситуацію, відповідні способи зовнішнього регулювання, які обрав відповідач, є єдиними належними та можливими для врегулювання конфлікту інтересів між позивачкою та її чоловіком.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв'язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.

Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.

Переведення особи на іншу посаду у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації лише за наявності у сукупності трьох наступних факторів:

-конфлікт інтересів у діяльності особи має постійний характер;

-конфлікт інтересів не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу;

-є вакантна посада, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.

Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Враховуючи той факт, що конфлікт інтересів, виходячи з посадових обов'язків позивачки та її чоловіка, має постійний характер керівництвом підприємства було прийнято рішення врегулювати конфлікт інтересів шляхом переведення позивачки на іншу посаду, яка не породжуватиме конфлікту інтересів між ними, або звільнення позивачки.

У зв'язку з тим, що Закон передбачає переведення особи на іншу посаду за умови наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи, а позивачка за освітою спеціаліст з обліку і аудиту та має досвід роботи бухгалтером їй було запропоновано перевестися на вакантну посаду провідного бухгалтера бухгалтерії або звільнитися з посади начальника планово-економічного відділу за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Враховуючи те, що позивачка отримала персональне попередження 04.12.2017 року, та не надала згоду на переведення на іншу вакантну посаду до 08.12.2017 року, суд вважає звільнення ОСОБА_1 правомірним.

Що стосується твердження сторони позивача щодо того, що відповідач у персональному попередженні посилається на Закон України від 07.04.2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність, то суд, враховуючи зміст попередження та позицію сторони відповідача щодо технічної помилки при посиланні, вважає, що дійсно мало місце помилкове зазначення назви Закону, який втратив чинність, замість Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, позивачка в позовній заяві зазначає, що відповідачем невірно застосовано норму закону, як підставу її звільнення, а саме п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 9 ч. ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені іншими законами.

Враховуючи те, що позивачка підлягала звільненню з метою дотримання норм Закону України «Про запобігання корупції», та враховуючи той факт, що звільнення особи у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо потенційний конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення, керівництвом підприємства було вірно обрано підстави звільнення позивачки - п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені іншими законами) з посиланням на частину 2 статті 34 Закону України «Про запобігання корупції».

Також суд критично ставиться до твердження сторони позивача, щодо того, що пропозиція переведення позивачки на вакантну посаду провідного бухгалтера є зміною істотних умов праці та необхідність повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У даному випадку відповідач не проводив змін в організації виробництва і праці та не змінював істотні умови праці, а лише виконував вимоги Закону України «Про запобігання корупції» в частині врегулювання конфлікту інтересів, який виник між позивачкою та її чоловіком. Тим більше, Закон України «Про запобігання корупції» встановлює стислі строки для врегулювання конфлікту інтересів (протягом двох робочих днів). А тому обов'язок власника щодо попередження працівника не пізніше ніж за два місяці в даному випадку є недоречним та не застосовується.

На підставі викладеного суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника планово-економічного відділу КП «Київдорсервіс» (правонаступником якого є КП «Центр організації дорожнього руху») повинно бути відмовлено.

Крім того, враховуючи, що звільнення позивачки було здійснене з дотриманням норм КЗпП України, Закону України «Про протидії корупції» та її прав, суд відмовляє у задоволенні похідної позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази й висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження порушення її трудових прав з боку відповідача.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до вимог діючого законодавства під звільненням працівника без законної підстави розуміється припинення, розірвання трудового договору, не обумовленого чинним законодавством, або проведеного з порушенням норм законодавства про працю.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 36, 232, 233, 235 КЗпП України, Законом України "Про запобігання корупції", -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення був виготовлений 30 березня 2018 року.

Головуючий: