Рішення № 73149004, 02.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3479/18

Справа №754/1081/18

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - О.М. Панченко.

за участі секретаря судового засідання - Моторенко К.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. Мотивував вимоги позову тим, що відповідача було прийнято на роботу на посаду касира пункту надання фінансових послуг філії №1 з 25.10.2016 року на підставі наказу №2257-к від 24.10.2016 року. Крім того, 25.10.2016 року з відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.25.07.2017 року в ПНФП №10120 філії №1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» було проведено ревізію наявних коштів, безпосереднє обслуговування яких згідно посадових обов»язків здійснював відповідач. За результатами ревізії був складений акт від 25.07.2017 року в якому зафіксована нестача коштів в розмірі 6 399.00 грн. Крім того, аналогічний акт було складено 05.10.2017 року в якому зафіксована нестача коштів в розмірі 3 634.37 грн. Такі акти були підписані касиром філії ТОВ - відповідачем у справі, а також надано письмові пояснення про визнання своєї провини в заподіянні матеріальної шкоди товариству, а також прохання відрахувати такі кошти з його заробітної плати. Загальний розмір завданої шкоди складає 10 033.37 грн. При звільненні з посади касира товариства 25.10.2017 року із заробітної плати відповідача було утримано 4 293.69 грн., не відшкодованою залишилася матеріальна шкода в розмірі 5 739.68 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача в якості завданої матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 30.01.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі з викликом сторін.

Від представника позивача у справі до суду надійшла письмова заява в якій він просить проводити судове засідання без його участі, а також проосить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у справі в судове засідання не з»явився, повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання.

Частиною 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 4 ст. 279 ЦПК України перше судове засідання у справі проводиться не пізніше 30 днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Відповідач у встановлений в ухвалі суду строк не подано до суду відзиву на позовну заяву, тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону..

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тобто, закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.

Судом при розгляді справи було встановлено, що відповідача було прийнято на роботу на посаду касира пункту надання фінансових послуг філії №1 з 25.10.2016 року ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на підставі наказу №2257-к від 24.10.2016 року. (а.с. 5). Крім того, 25.10.2016 року з відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 6).

25.07.2017 року в ПНФП №10120 філії №1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» було проведено ревізію наявних коштів, безпосереднє обслуговування яких згідно посадових обов»язків здійснював відповідач. За результатами ревізії був складений акт від 25.07.2017 року в якому зафіксована нестача коштів в розмірі 6 399.00 грн. (а.с. 7-8). Крім того, аналогічний акт було складено 05.10.2017 року в якому зафіксована нестача коштів в розмірі 3 634.37 грн. (а.с. 12-13). Такі акти були підписані касиром філії ТОВ - відповідачем у справі, а також надано письмові пояснення про визнання своєї провини в заподіянні матеріальної шкоди товариству (а.с. 9-10, 14-15), а також заяви з проханням відрахувати такі кошти з його заробітної плати (а.с. 11, 16). Загальний розмір завданої шкоди складає 10 033.37 грн. При звільненні з посади касира товариства 25.10.2017 року із заробітної плати відповідача було утримано 4 293.69 грн. (а.с. 17), не відшкодованою залишилася матеріальна шкода в розмірі 5 739.68 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача в якості завданої матеріальної шкоди.

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівникми , які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв»язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку про доведеність позивачем належними доказами своїх вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5,13, 81, 89, 263, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Фінанс» ІПН 38324133 матеріальну шкоду в розмірі 5 739.68 грн. 68 коп., а також судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1762.00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його отримання відповідачем.

Суддя: