Постанова № 73148349, 20.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/396/18Головуючий по 1 інстанції - Марцішевська О.М. Категорія: 30 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Наконечної М.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2017 року, ухваленого суддею Марцішевською О.М., в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди, -:

в с т а н о в и л а :

29 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди, посилаючись на те, що він є інвалідом війни І групи та відповідач не дає довідку про стан здоров'я, виписку з історії хвороби і не забезпечує реабілітаційним засобами, памперсами, тонометром, глюкометром, слуховим апаратом. Просить визнати дії відповідача незаконними та відшкодувати шкоду 12000 грн.

Згідно заяви в порядку ст. 31 ЦПК України у грудні 2017 року позивач ОСОБА_3 змінив предмет і підстави позову та вказував, що відповідачем не надаються належним чином медичні послуги позивачу, який є інвалідом війни І групи та лежачим хворим. Неодноразово звертався до відповідача з приводу видачі довідки про стан здоров'я, виписки з історії хвороби, забезпечення реабілітуючими засобами, ліками, направлення на стаціонарне лікування, проте відповідач в 2017 році не надав направлення на стаціонарне лікування, оскільки він та його син відмовились від обстеження відповідача, що є порушенням законодавства, яким передбачено право відмовитись від обстеження і це не є підставою відмови у направленні на госпіталізацію. Відповідач також відмовив у видачі довідки про стан здоров'я, виписки з історії хвороби, в 2016-2017 роках не видавав належним чином рецепти по цукровому діабету, стенокардії. Останній раз в липні 2017 року рецепти виписувались в малих розмірах на 3 місяці, по виклику лікар додому не приходить, а коли зрідка приходить, то без медичної карти та бланків рецептів, тому на думку позивача, його син вірно робить, що не впускає лікаря додому. Тому позивач ОСОБА_3 просив суд визнати дії відповідача незаконними і зобов'язати його належним чином забезпечити медичним обслуговуванням по вищезазначеним вимогам, відшкодувати моральну шкоду 12000 грн., витребувати всі звернення позивача, виписку про лікування.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, внаслідок неправильної оцінки доказів прийняв невірне рішення. Також він зазначає, що суд першої інстанції відмовив витребувати у відповідача виписку із історії хвороби із шпиталю за 2016 рік (м. Циблі)., що має значення для справи. В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції порушив ЗУ «Про основи охорони здоров`я» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.12.2017 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, задовольнивши в повному обсязі.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог позивача.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 є інвалідом Великої Вітчизняної війни І групи та з приводу ненадання йому медичної допомоги, довідок та виписок звертався до Департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2017 року директор КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" надіслав лист-відповідь за вих.№ 1896 директору Департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради, в якому повідомив про те, що планування госпіталізації інвалідів війни проводиться на початку року після проведення їх комплексного огляду сімейним лікарем, консультації фахівців (невролога, окуліста, ЛОРа, уролога) та обстеження включно лабораторні: ЗАК, ЗАС, біохімічні аналізи крові, ФГ, ЕКГ, УЗД. На запрошення ОСОБА_3 в квітні 2017 року на огляд фахівців та обстеження не з`явився. По стану здоров`я ОСОБА_3 було неодноразово організований огляди фахівцями та обстеження лабораторії на дому. Щоразу двері не відчинялися. Щомісяця для ОСОБА_3 трималася путівка до госпіталю, проте, син ОСОБА_4 не давав можливості батьку пройти обстеження та направити його до госпіталю на лікування. Лікування призначалось сімейним лікарем по пільговим рецептам ІВВ; з травня 2017 року виписувались пільгові рецепти по програмі "Доступні ліки". Останнім часом ОСОБА_4 кожного дня викликає лікаря додому, але по приїзду ніхто не відчиняє двері (а.с.21).

19.10.2017 року директор КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" надіслав лист-відповідь за вих.№ 1923 директору Департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради, в якому повідомив про те, що громадянин ОСОБА_3 до КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" з приводу отримання довідки про стан здоров`я, виписки з амбулаторної карти та з приводу незабезпечення технічними засобами до закладу особисто позивач не звертався, відповідних документів для оформлення документів на МСЕК з метою корекції ІПР не надавав. Планування госпіталізації на 2018 рік без динамічного, диспансерного нагляду, обстеження, консультації фахівців не можливе, протягом двох останніх місяців ОСОБА_3 сімейний лікар не оглядала (по виклику квартиру не відчиняли) (а.с.23).

На звернення ОСОБА_3 заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Коломоєць І.А. надіслав лист-відповідь позивачу 17.10.2017р. за вих.№6627-2, в якій вказував, що з метою проведення перевірки щодо об`єктивності інформації позивача у зверненні на Урядову гарячу лінію від 29.09.2017р. №4380-ОКЦ згідно з наказом спеціалістами проведено комісійну перевірку, за результатами якої встановлено, що у Журналі реєстрації пропозицій, заяв та скарг громадян КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" зареєстровано численні звернення ОСОБА_3, у тому числі і на Урядову гарячу лінію, усі питання, які порушувалися ним у численних зверненнях, зазначеним закладом розглянуто вчасно та надано відповідну аргументовану інформацію, що відображено у наданих йому відповідях, у тому числі і стосовно видачі довідок про стан здоров`я, виписки з історії хвороби (а.с.18).

На звернення ОСОБА_3 заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Коломоєць І.А. надіслав лист-відповідь позивачу 26.10.2017р. за вих.№6915-2, 6999-2, 6980-2, 7008-2, в якій вказував, що з метою проведення перевірки щодо об"єктивності інформації позивача у зверненнях на Урядову гарячу лінію від 11.10.2017р. №4570-ОКЦ, 14.10.2017р. 4635-ОКЦ, 16.10.2017 р. 4610-ОКЦ, 17.10.2017р. 4654-ОКЦ щодо відмови у обслуговуванні виклику сімейним лікарем, забезпечення безкоштовними ліками, направлення на лікування у госпіталь для ветеранів, видачі довідки про стан здоров"я та виписки з історії хвороби, ВК ЧМР розглянуто. За інформацією департаменту охорони здоров"я та медичних послуг ЧМР з липня 2014р. ОСОБА_3 перебуває на медичному обслуговуванні у КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги", протягом вересня-жовтня поточного року щоденно до позивача здійснює виклик сімейного лікаря його син ОСОБА_4, але по приходу лікаря двері його квартири ніхто не відкриває, що відмічено у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_3, у дверях його квартири знаходяться численні записки та запрошення медичних працівників центру. Враховуючи наявний стан здоров"я, лікарські засоби нітросорбіт, діабетон, метформін, лікарями центрц йому не призначалися і не виписувалися, нітрогліцерин та ізосорбіт виписувалися у травні та липні поточного року. Рецепти по програмі "Доступні ліки" останній раз виписувалися йому у серпні поточного року з розрахунку на три місяці. Госпіталізація позивача до госпіталю ветеранів війни центром планувалася на червень-серпень 2017р., але син позивача ОСОБА_4 категорично відмовляється від проведення ОСОБА_3 необхідного медичного обстеження та консультації лікарів-спеціалістів, в зв"язку з цим не відбулася його госпіталізація до госпіталю у с.Циблі у червні місяці та у серпні - до обласного госпіталю ветеранів війни. За наявною інформацією стосовно видачі довідки про стан здоров"я та виписки з історії хвороби особисто позивач до адміністрації зазначеного закладу не звертався (а.с.19).

Відповідно ст. 1 до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 № 1303 "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань", безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування провадиться групам населення та за категоріями захворювань згідно з додатками 1 і 2. Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1071. Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку відмовивши позивачу про витребування у відповідача звернення ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» та медичної виписки так як позивачем не було надано доказів про неможливість отримання вказаних документів особисто стороною, за таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку відмовивши в даній позовній вимозі. Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ст. 137 ЦПК України ( в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) підстави для витребування відсутні, при цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 10 ЦПК України ( в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Задоволення необґрунтованої належним чином вимоги однієї із сторін щодо витребування доказів тим самим без законних підстав обмежить іншу сторону у процесуальних правах.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано жодного доказу порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем, зокрема не доведено, що дії відповідача з ненадання рецептів на ліки без медичного обстеження позивача є протиправними та призвели до нанесення йому моральної шкоди.

Надаючи оцінку позовним вимог суд виходить з наступного.

Рецепт - це важливий медичний і юридичний документ, на підставі якого відпускається з аптеки й застосовується хворими більшість ЛЗ. У випадках відсутності ЛЗ безкоштовно або з частковою оплатою рецепт є фінансовим документом і становить основу для розрахунків між аптекою і відповідним суб`єктом.

Рецепти на ЛЗ і вироби медичного призначення виписуються лікарями, фельдшерами, акушерами (далі - медичні працівники) ЗОЗ незалежно від форм власності та підпорядкування, згідно з видами медичної практики, на які було видано ліцензію МОЗ. Рецепти на ЛЗ, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров`я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Медичні працівники, які мають право виписувати рецепти, є відповідальними за призначення хворому ЛЗ та додержання правил виписування рецептів згідно із законодавством України. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов`язковим записом про призначення ЛЗ чи виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого тощо). Рецепти виписуються на ЛЗ, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Нормативним документом, що визначає загальні вимоги до виписування рецептів на лікарські засоби, є наказ МОЗ №360 від 19.07.2005 року «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог - замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень» (далі - наказ МОЗ України № 360).

Судом першої інстанції вірно зазначено та акцентовано увагу на тому, що з доводів позову, позивачем не заперечувалося, що його син зі згоди позивача не допускав викликаного лікаря в квартиру для обстеження позивача, разом з тим, наявність чи відсутність відповідних показань для призначення ліків, реабілітуючи засобів або направлення на стаціонарне лікування та його профіль медичним працівником встановлюється лише при безпосередньому огляді пацієнта, без чого відсутність підстави для виписування рецепта медичним працівником.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, зазначивши, що не установлено винних дій відповідача щодо неотримання позивачем лікарський засобів на пільгових умовах, а також не встановлено перешкод чи обмежень у своєчасному зверненні ОСОБА_3 за одержанням рецептів чи направлення на стаціонарне лікування.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо вимог позивача стосовно стягнення моральної шкоди, дійшовши висновку про їх безпідставність.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Положення статей 23, 1167 ЦК України дають підстави для висновку про те, що для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, необхідно встановити наявність у її діях (бездіяльності) складу цивільного правопорушення, а саме: протиправних дій правопорушника, шкоди, причинного зв`язку між протиправною дією і шкодою, вини правопорушника.

Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, вважаючи, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки судом не встановлено і стороною позивача суду не надано доказів протиправної поведінки відповідача внаслідок чого позивачу завдано моральну шкоду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши доводи позивача відносно звернення до відповідача із скаргами та отримання відповідей на них, вірно надав їм оцінку, зазначивши, що дані доводи оцінюються як реалізація позивачем свого права на звернення і не може бути доказом протиправності дій відповідача та завдання позивачу шкоди.

Також, суд першої інстанції дослідив та дав належну оцінку відносно вимоги позивача про підтвердження права отримувати лікарські засоби в поліклініці та в аптеках за рекомендаціями лікарів на пільгових умовах, де зазначив, що вказане право передбачене чинним законодавством і додаткового підтвердження його у суді не потребує.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів апеляційної скарги.

Оцінюючи надані сторонами докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апелянта не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 258, 374 , 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.

Повний текст постанови виготовлений 22.03. 2018 року.