Рішення № 73148342, 03.04.2018, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1376/17

Провадження № 2/710/33/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Барарненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу

за позовом органу опіки та піклування Лебединської сільської ради в інтересах в інтересах ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітнього сина,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2017 до суду надійшов даний позов, в якомуОрган опіки та піклування Лебединської сільської ради проситьпозбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь фізичної особи або установи, яка в подальшому буде утримувати дитину.

Свій позов позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 не працює, часто вживає спиртні напої, не веде належним чином домашнє господарство, не здійснює догляд за сином. В будинку, де проживає ОСОБА_2, антисанітарний стан, бруд, відсутнійкуточок для сина, чисті дитячі речі, іграшки, необхідні продукти харчування. Хлопчик проживає у бабусі ОСОБА_3 з 2011 року. В Лебединському НВК №3 хлопчик навчається з 01.09.2017, батько навчанням сина не цікавиться, в школі жодного разу не був, участі у вихованні сина не бере. Батько не піклується про здоров'я сина. ОСОБА_2 не виконує батьківські обов'язки належним чином, з ним проводились профілактичні бесіди, він попереджений щодо наслідків невиконання батьківських обов'язків. Відповідач притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов'язків. Діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою визначення правового статусу дитини, забезпечення захисту його прав та інтересів, орган опіки та піклування Лебединської сільської ради просить вирішити питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказав що позовні вимоги підтримує.

В судове засідання представник органу опіки та піклування Шполянської районної державної адміністрації не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказав що позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав заяву, в якій вказав, що позов визнає повністю та просить розгляд справи здійснювати у його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В суді встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до актів обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 від 03.03.2017 (а.с.7) та від 25.07.2017 (а.с.6) ОСОБА_2 не працює, часто вживає алкогольні напої, не здійснює догляд за сином, не цікавиться його навчанням та здоров'ям. В будинку антисанітарний стан, бруд, відсутній куточок для сина.

Згідно з довідкою №12 від 24.11.2017, виданою комунальним закладом «Лебединський районний центр надання медико-санітарної допомоги» Шполянської районної ради, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно перебуває на обліку в Лебединській амбулаторії ЗПСМ. Батько дитини ОСОБА_2 участі в медичному обслуговуванні не брав. З дитиною до медичного закладу на профогляди, щеплення, за консультаціями та рекомендаціями зверталися покійна мати дитини ОСОБА_4 і баба ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідно до протоколу засідання громадської комісії у справах дітей при виконкомі Лебединської сільської ради №4 від 15.05.2017 комісія вирішила підняти клопотання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 та рекомендувати виконкому Лебединської сільської ради підготувати висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, який подати до Шполянського районного суду документи щодо позбавлення батьківських прав. (а.с.8-9).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області №53 від 14.11.2017 виконавчий комітет вирішив, що є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

13.09.2017 ОСОБА_4 підписала заяву, в якій вона не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Підпис ОСОБА_4 стверджено приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.4).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно його малолі тнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 не працює, часто вживає алкогольні напої, не веде належним чином домашнє господарство, не здійснює догляд за сином. В будинку, де проживає ОСОБА_2, антисанітарний стан, бруд, відсутній куточок для сина, чисті дитячі речі, іграшки, необхідні продукти харчування. Хлопчик проживає у бабусі ОСОБА_3 з 2011 року. В Лебединському НВК №3 хлопчик навчається з 01.09.2017, батько навчанням сина не цікавиться, в школі жодного разу не був, участі у вихованні сина не бере. Батько не піклується про здоров'я сина. ОСОБА_2 не виконує батьківські обов'язки належним чином, з ним проводились профілактичні бесіди, він попереджений щодо наслідків невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов'язків. Батько не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на виховання дитини; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню сина (а.с.10-11).

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені вище фактичні дані свідчать про безпричинне, свідоме ухилення відповідача від виконання його обов'язку по вихованню дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 я правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є ухилення їх від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п.п.15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87). В

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини", N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини", [GC], N 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).

Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції", N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини", N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки", N 23499/06, N 57, від 21 червня 2007 року).

З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К. А. проти Фінляндії", N 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії", N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі", N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини", N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки", N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).

Згідно з наданими доказами та поясненнями позивача суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а тому суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_1, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров'я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Протягом усього часу розгляду справи по суті позивач не змінив підставу або предмет позову, не збільшив або не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Таким чином, з метою захисту прав і інтересів неповнолітньої дитини, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде вчинене в інтересах ОСОБА_1

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів », за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2017 року становить 1860 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»), аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не надав доказів щодо його непрацездатності, наявності інших утриманців, а тому суд задовольняє позов і стягує з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 07.12.2017 до повноліття дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6

Аліменти стягувати на користь фізичної особи або установи, яка в подальшому буде утримувати дитину.

З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дитини.

Згідно з ч.1 ст.190 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачів за один місяць підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України.

Оскільки позов задовольняється, суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1280,00 грн. на користь держави.

На підставі ст. 60 ЦК України, п.2 ч.1 ст. 164, ст. ст. 165, 166, 180-182, 191 СК України, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354, 430 ЦПК України,

суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, інші дані суду не відомі, батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, інші дані суду не відомі, аліменти на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 07.12.2017 до повноліття дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6

Аліменти стягувати на користь фізичної особи або установи, яка в подальшому буде утримувати дитину.

Стягнення аліментів розпочати з часу звернення позивача до суду, тобто з 07.12.2017 до повноліття дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6

Рішення в частині стягнення з відповідачів аліментів за один місяць в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку допустити до негайного виконання, в іншій частині рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, інші дані суду не відомі, судовий збір в розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шполянського

районного суду Н.П. Побережна