Постанова № 73148218, 03.04.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

703/982/13-к

1/707/3/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Тептюка Є.П.

суддів Морозова В.В.

ОСОБА_1

прокурора Святун Ю.Ю.

при секретарі Березюк Л.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в :

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 25 липня 2010 року близько 21 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на березі річки Гнилий Тікич в межах м. Звенигородка Черкаської області, під час спільного розпивання спиртних напоїв із знайомою ОСОБА_6, яка мала явно виражені зовні ознаки вагітності, в процесі побутової сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до останньої, маючи умисел, направлений на вчинення умисного вбивства, схопив заздалегідь принесену з собою сокиру, яка лежала в пакеті на землі, та вчинив умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме: почав наносити їй удари обухом сокири по голові та обличчю, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження, в результаті чого наступила смерть потерпілої.

Спричинивши смерть потерпілої ОСОБА_6, затягнув її тіло до водойми річки Гнилий Тікич та залишив у воді. Після чого з місця вчинення злочину зник.

Продовжуючи свої злочинні дії, він, цього ж дня, близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на березі річки Гнилий Тікич, з метою заволодіння чужим майном, зняв з потерпілої ОСОБА_6 золоті сережки, витяг з кишені останньої мобільний телефон «Моторола» з сім-картою оператора стільникового зв’язку «МТС» та чотири ключі від її помешкання, а всього викрав майна потерпілої на загальну суму 1300 грн. Після чого викрадені речі сховав в кишенях свого одягу та разом з викраденим з місця вчинення злочину зник.

Його дії кваліфіковані за п.2 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185 КК України.

В судовому засіданні підсудній заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, оскільки, досудове слідство проводилось з грубим порушенням вимог КПК України. Під час досудового слідства було порушено його право на захист, оскільки слідчим у порушення вимог ст.ст. КПК України (в редакції 1960 р.) , було пред’явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 2, ст. 185 ч. 1 КК України, у відсутності адвоката. Крім того, кримінальна справа в частині ст. 185 ч.1КК України порушена неналежною процесуальною особою.

Захисники підсудного, адвокати ОСОБА_5Ф та. ОСОБА_4, заявлене клопотання підтримали та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу підсудному на інший не пов'язаний з триманням під вартою. Прокурор в судовому засіданні в задоволенні клопотання ОСОБА_2 і його захисників заперечила, заявила клопотання продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 на 60 діб

Потерпіла ОСОБА_3 заперечила проти клопотань підсудного та його захисників, підтримала клопотання прокурора.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 281 КПК України (в редакції 1960 р.) , та роз'ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного України від 11 лютого 2005 року № 2 "Про практику застосування с України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", та відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України (в редакції 1960 р.) повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Разом з тим судом встановлено, що під час досудового слідства були істотно порушені норми кримінально-процесуального закону стосовно дотримання вимог ст. 45 КПК України (в редакції 1960 р.), забезпечення права обвинуваченого на захист, що потребує проведення додаткових слідчих дій, які неможливо виконати в межах судового розгляду справи.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 45 КПК України (в редакції 1960 р.) передбачена обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення.

Частиною 2 ст. 63 Конституції України, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 140 КПК України (в редакції 1960р.), при пред'явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов'язковою, крім випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята. Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред'явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, п.2 ч.2 ст.115 КК України.

Відповідно до п. 11 Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному провадженні» судам необхідно перевіряти додержання органами досудового слідства вимог ст. 48 КПК виходячи з того, що захисник, допущений до участі у справі, має право бути присутнім не тільки на допитах підозрюваного чи обвинуваченого, а й при виконанні інших слідчих дій, що провадяться за участю підозрюваного чи обвинуваченого або за його клопотанням чи клопотанням захисника. Особа, яка провадить дізнання, слідчий зобов'язані своєчасно повідомляти захисника про час і місце провадження таких слідчих дій. У разі неявки захисника слідча дія може бути проведена лише за умови, що його участь у ній не є обов'язковою. При виконанні інших слідчих дій захисник може бути присутнім з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого.

Зокрема, у протоколі від 22.12.2010 року роз’яснення прав обвинуваченому та оголошення йому постанови про притягнення як обвинуваченого (т.4 а.с.24-28), міститься підпис захисника ОСОБА_7. Однак, з листа Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області (т.6 а.с. 76) та листа Черкаського СІЗО (т. 12 а.с. 146) вбачається присутність слідчого Мельника І.В. 22.12.2010 року у СІЗО з 16 год. 10 хв. по 17 год. 50 хв., а захисник ОСОБА_8 не був присутній у Черкаському СІЗО в цей день, що виключає його присутність під час оголошення ОСОБА_2 постанови про притягнення його як обвинуваченого, а також його допиті в якості обвинуваченого ( т.4 а.с.30) під час якого він себе визнав винним частково.

Разом з тим, у випадках коди захисник допущений до пред’явлення обвинувачення, він бере участь не тільки у допиті обвинуваченого, але й пред’явленні обвинувачення.

Таким чином вищевказане може свідчити, що захисник при пред’явленні обвинувачення ОСОБА_2 та його допиті з 16 години 10 хвилин до 17 години 50 хвилин 22.12.2010 року, присутнім не був, коли його участь є обов’язковою, що позбавляє суд можливості визнати вручення обвинувачення в законний спосіб.

Із зазначеного вище слідує, що слідчим під час пред'явлення обвинувачення було проігноровано вимоги ч. 1 ст. 140 КПК України, чим грубо порушено гарантоване Конституцією України та КПК України (1960 р.) права ОСОБА_2 на захист.

Вище вказане порушення, на переконання колегії суддів не може бути усунуте під час судового розгляду справи, через специфіку такої процесуальної дії, як пред'явлення обвинувачення.

Крім того, захисник в постанові, протоколі оголошення та пред’явлення обвинувачення, протоколі допиту поставив свій підпис поверх підпису обвинуваченого та слідчого, що свідчить що підпис захисника відбувся вже після підписання протоколу слідчим та обвинуваченим, тобто не під час слідчої дії.

Пояснення сторін кримінального провадження, з оглядом вказаних документів та шляхом порівняльного аналізу з довідками Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області та Черкаського СІЗО про відвідування установи слідчим Мельник І.В. та захисником ОСОБА_7 , свідчать про проведення слідчих дій з обвинуваченим ОСОБА_2 з порушенням норм КПК України.

А приймаючи до уваги офіційні відповіді на запити, за підписами керівника СІЗО, які прямо спростовують присутність захисника при проведенні слідчих дій , при яких участь захисника була обов’язковою, в тому числі при вручення остаточного обвинувачення та допиту обвинуваченого, вказане може свідчити про можливість фальсифікації матеріалів справи, що потребує додаткової перевірки.

Наявність зазначених вище обставин свідчить про порушення права підсудного ОСОБА_2 на захист в частині законності пред’явлення обвинувачення взагалі, в порядку та спосіб визначений законом, що фактично може призвести до притягнення особи судом до відповідальності без пред’явлення в законний спосіб обвинувачення , за яке передбачене по життєве ув’язнення. Вказане може свідчити про порушення права на справедливий суд, відповідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вважає, що неможливо за таких умов вважати обвинувачення врученим, в розумінні вимог ст.140 КПК України (1960).

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права..

Правова позиція судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України , викладена в ухвалі від 12.06.2003 року ( http://zakоn4.rada.gov.ua/laws/show/n0246700-03) свідчить про наявність порушення права на захист, що тягне направлення права на дослідування , в разі, коли захисник був відсутній при пред’явленні обвинувачення за статтею, санкція якої передбачає довічне ув’язнення.

Правова позиція про порушення права на захист, в тому числі й за аналогічних підстав, що призвела до направлення справи на дослідування, міститься в Ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ , розглянутих 28 грудня 2010 року.

Крім того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що 12.11.2010 року Слідчий Мельник І.В. виніс постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 185 КК України (т.2 а.с. 166) та прийняв до свого провадження.

Відповідно до ст. 4 КПК України (в редакції 1960 р.) суд, прокурор, слідчий і орган дізнання в кожному випадку зобов'язані порушити кримінальну справу в межах своєї компетенції.

Згідно з вимогами ст. 425 КПК України (в редакції 1960 р.), провадження у справах про злочини, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України здійснюється за протокольною формою. Згідно ст. 430 КПК України (в редакції 1960 р.), постанову про порушення кримінальної справи за злочинами, переліченими у ст. 425 КПК України (у тому числі й передбачені ч. 1 ст. 185 КК України) виносить лише прокурор.

В даному випадку постанову про порушення кримінальної справи від 12 листопада 2010 року було винесено слідчим Мельник І.В. (т.2 а.с. 166). В порушення процедури порушення кримінальної справи суперечить положенням ст.ст. 425, 430 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 р.) в зв'язку з прийняттям постанов неповноважною на це особою.

Вищенаведене свідчить про порушення вимог ст. 98 КПК України, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. За таких обставин справу необхідно направити на додаткове розслідування , під час якого за наявності для того підстав необхідно порушити кримінальну справу компетентною особою.

Судом також приймається до уваги, що порушення права на захист обвинуваченого, з дослідженням довідок Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області (т.6 а.с. 76) та Черкаського СІЗО(т. 12 а.с. 146), та постанови про порушення кримінальної справи від 12 листопада 2010 року винесеної слідчим Мельник І.В. (т.2 а.с. 166). не було раніш предметом дослідження в апеляційному суді, коли розглядалась постанова Смілянського міськрайонного суду про повернення справи на додаткове розслідування за інших підстав. Тобто відсутні підстави вважати, що судом вже дана оцінка доводам та письмовим доказам на, які посилається підсудній, раніше.

На думку колегії суддів, виявлені недоліки досудового слідства в частині порушення права на захист підсудного та порушення справи некомпетентною особою не можуть бути усунуті в судовому засіданні , а керуючись принципом верховенства права, вони можуть бути усунені тільки шляхом досудового розслідування.

Суд не заперечує, що йому надано право та можливості усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК , вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу.

Проте суд бере до уваги, що порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи та оголошення йому постанови про притягнення до відповідальності, роз’яснення йому суті та вручення копії постанови про притягнення до відповідальності, судовим органам КПК України (в редакції 1960 р.) не дозволяє, оскільки ці дії їм не притаманні. Ці порушення процесуального права підсудного можуть бути поновлено тільки органами досудового розслідування.

Заперечення прокурора в частині вирішення питання про направлення справи на дослідування носять загальний характер і мають на меті перекласти на суд функції органу досудового слідства, покласти на суд відповідальність в частині порушеного права на захист обвинуваченого, що, з урахуванням специфіки роботи суду, а також термінів перебування справи в місцевому суду, є неприпустимим.

В разі повернення справи на дослідування, на думку колегії суддів, підсудний та захист мають право на стадії досудового розслідування заявляти клопотання про проведення необхідних слідчих дій , в тому числі про які йдеться в клопотання про дослідування, щодо яких існує реальна можливість їх виконання, з метою усунення неповноти досудового слідства.

Щодо клопотання прокурора, то колегія суддів вважає, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин. Про це наголошується в рішенні Європейського суду з прав людини від 13 серпня 1990 року («Фокс та інші проти Сполученого Королівства»).

Заслухавши думки учасників судового процессу, та враховуючи, що ОСОБА_2обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, і перебуваючи на волі може ухилятися від суду та продовжувати злочинну діяльність, суд приходить до висновку про необхідність продовження підсудному ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк – 60 днів.

Керуючись ст. 281 КПК України (в редакції 1960 р.), колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Клопотання підсудного ОСОБА_2 про повернення справи на додаткове розслідування задовольнити.

Направити кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185, п.2 ч.2 ст.115 КК України, на додаткове розслідування до СУ ГУНП України в Черкаській області.

Під час додаткового розслідування :

- пред’явити підсудному ОСОБА_2 кінцеве обвинувачення в порядку передбаченому ст. 140 КПК України (в редакції 1960 р.), та провести допит як обвинуваченого за обов’язкової участі його захисника.

- провести процедуру порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 185 КК України відповідного до вимог КПК України (в редакції 1960 р.).

Провести інші слідчі дії щодо повного, всебічного та об’єктивного розслідування зазначеної кримінальної справи.

Відмовити у задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на більш м’який.

Продовжити підсудному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк 60 діб до 02.06.2017 року включно

Постанова суду в частині направлення справи на додаткове розслідування може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 07 днів з дня проголошення

Головуючий Є.П. Тептюк

судді О.О. Смоляр

ОСОБА_9