Ухвала суду № 73148097, 29.03.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2817/13-ц

4-с/705/35/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Кормана О.В.

з участю:

секретаря судового засідання Шаповал Н.В

особи, що подала скаргу ОСОБА_1

представника особи, що подала скаргу ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність та неправомірність головного державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на бездіяльність та неправомірність головного державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_3.

Скарга мотивована тим, що рішенням Уманського міськрайонного суду від 29.08.2016 року, яке вступило в законну силу, на користь ОСОБА_1 стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрати по справі, а всього в сумі 11548 грн. Боржник ОСОБА_4 проживає в м. Умань і отримує пенсію в Управлінні Уманського пенсійного фонду, а ОСОБА_5 проживає в м. Києві і її поштову адресу вона надала також відділу ДВС для повноти інформації виконавчого провадження. Проте, на протязі 3-х місяців із ОСОБА_4 було проведено стягнення на її користь і в подальшому стягнення зупинено через бездіяльність ДВС, хоча із моменту винесення рішення суду пройшов рік, а із ОСОБА_5 за 12 місяців взагалі не стягнуто жодної копійки, що свідчить про службову недбалість ДВС і виконавчий лист № 705/2817/13 від 02.12.2016 року постановою ОСОБА_3 від 29.08.2017 року повернуто ОСОБА_1 без виконання «та до відому», хоча в постанові, як і у виконавчому листі вказано, що стягнення накладено солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 всієї суми боргу.

Вважає дії головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_3 незаконними, а повернення виконавчого документа безпідставним.

Просить суд постановити ухвалу про бездіяльність та неправомірність дій головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_3 та зобов’язати усунути порушення Закону України «Про виконавчу службу», скерувавши виконання рішення суду стягненням із ОСОБА_4, лише після чого виконавче провадження щодо стягнення боргу із ОСОБА_5 може бути закінчене згідно п.9 ст.39 Закону.

09.10.2017 року головним державним виконавцем Уманського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_3 було подано письмове заперечення на скаргу, в якому вона просила відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на її бездіяльність.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні подану скаргу підтримала, просила суд її задовольнити. При цьому зазначила, що вона оскаржує повернення виконавчого документу, який стосується боржника ОСОБА_5, і вона особисто надавала до ДВС адресу проживання вказаного боржника в м.Києві.

Представник ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, також просив скаргу задовольнити. Зазначив, що державний виконавець не вжила заходів по стягненню боргу з боржника ОСОБА_5, безпідставно повернула виконавчий документ стягувачу. На запитання головуючого судді уточнив, що їхні вимоги полягають у визнанні незаконними дій державного виконавця по поверненню стягувачу виконавчого документу в частині стягнення боргу з ОСОБА_5 та зобов’язанні державного виконавця прийняти такий виконавчий документ до виконання.

Головний державний виконавець Уманського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала. Зазначила, що до неї ніяких заяв від стягувача з адресою проживання боржника ОСОБА_5 не надходило. Якщо б такі відомості у неї були, вона б спрямувала виконавче провадження у місто Київ. На запитання головуючого судді пояснила, що самостійно вона запити про місце реєстрації боржника ОСОБА_5 не подавала, у тому числі за місцем знаходження майна боржника, відомості про яке були отримані в ході виконавчого провадження. Такі дії пояснила тим, що не знає, в який орган такі запити направляти. Також зазначила, що в розшук боржника не оголошувала, так як на практиці до суду для оголошення в розшук звертаються відносно боржників по аліментах.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали скарги, докази, надані заявником, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 447,448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідного до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 08.12.2016 року до Уманського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області на виконання надійшов виконавчий лист № 705/2817/13-ц виданий 02.12.2016 року Уманським міськрайонний судом про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 3428 гривень, моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, 1500 гривень за проведення технічного обстеження, 420 гривень за розміщення оголошення про розгляд справи у засобах масової інформації та 1200 гривень за отримання правової допомоги. Боржником у виконавчому листі зазначена ОСОБА_5

Заявник ОСОБА_1 отримала у відділенні поштового зв’язку рекомендований лист (№ 22030106867198) з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.08.2017 року за підписом головного державного виконавця Тицькун С.В. У постанові зазначено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів місце перебування боржника встановити неможливо, а також те, що виконавчий документ може бути повторно пред’явлений до виконання в строк до 29.08.2020 року.

Виносячи зазначену постанову державний виконавець Тицькун С.В. керувалася вимогами п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону від 17.02.2017 року, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 29.08.2017 року.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавчий документ повертається стягувачу якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

В даному випадку державним виконавцем дії по поверненню виконавчого документу були здійснені на підставі винесеної державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Тобто, така дія, як повернення виконавчого документу, була нерозривно пов’язана як похідна з прийнятим державним виконавцем рішенням, оформленим у формі постанови.

ОСОБА_1С.В. та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні на неодноразові запитання головуючого судді з проханням уточнити їхні вимоги пояснили, що вони просять визнати неправомірними саме незаконні дії державного виконавця по поверненню документа, а не прийняте державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документа.

Суд вважає, що в даному випадку, враховуючи позицію сторони, яка оскаржує дії державного виконавця, суд позбавлений можливості визнати неправомірним рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа, навіть за наявності для цього підстав, так як в такому випадку суд вийде за межі вимог, на яких наполягає сторона, що звернулася до суду зі скаргою.

У відповідності до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи те, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу, оформлене постановою від 29.08.2017 року, не визнане судом неправомірним, тому і дії державного виконавця, вчинені на виконання своєї постанови, які виразились у безпосередньому поверненні виконавчого документа стягувачу, не можуть бути визнані неправомірними. Відповідно суд не вбачає підстав для зобов’язання державного виконавця прийняти виконавчий документ для подальшого виконання.

При цьому суд не вбачає перешкод для стягувача повторно подати виконавчий документ на виконання, так як таке право стягувачу надане законом і було роз’яснене у постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа.

За таких обставин скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність та неправомірність головного державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_3.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя О.В.Корман

Повна ухвала складена 2 квітня 2018 року