Постанова № 73147381, 29.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

29 березня 2018 року

М. Харків

Справа № 642/4884/17

Провадження № 22-ц/790/1744/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П.,

Суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа: Харківська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Харківська міська рада про визнання права власності в порядку спадкування за законом, з апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, постановлене 26 грудня 2017 року, під головуванням судді Пашнєва В.Г., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, спадкоємицею якої вона являється. Після її смерті відкрилась спадщина на частину будинку, що розташований по АДРЕСА_1.

Зазначений житловий будинок зареєстрований на праві власності наступним чином: 37/100 - за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ключниковою В.А., реєстраційний №792; 23/100 частини за ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 18.08.1991 року, посвідченого Другою ХДНК, реєстраційний №4-2363, угоди про уточнення ідеальних частин від 03.11.1998 року, посвідченої Другою ХДНК, реєстраційний № 1-2603; 40/100 частин, які не зареєстровані на праві власності за ОСОБА_5 за угодою про перерозподіл ідеальніх часток від 03.11.1998 року, посвідченої Другою ХДНК, реєстраційний №1- 2603.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є її діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_5 не прийняли спадщину та відмовились від спадкування після смерті матері. Позивач прийняла спадкове майно шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, але нотаріусом було відмовлено в оформлені належних їй прав, у зв*язку з тим, що після перерозподілу ідеальних часток домоволодіння померла ОСОБА_5 за життя не зареєструвала своє право власності в Харківському БТІ.

Позивач просила визнати за нею право власності на 40/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_5, що померла 15.05.2012 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 40/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, житловою площею 110,6 кв.м., загальною площею 197,0 кв.м., після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_9 в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Харківська міська рада вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що право власності на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 цього Кодексу. На спірній земельній ділянці самочинно побудовано прибудови літ. «а5», «а6», гаражі літ «О», «П», «Л», сарай літ. «Н», «К». частина приміщенням № 1-6 площею 7,5 кв.м. самочинно переобладнано з житлової в підсобне. Позивач свідомо не виконав вимоги ч. 2 ст. 331 ЦК України та не звернувся до компетентних органів з метою прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, а ініціював штучний спір з метою незаконного, в обхід встановленого порядку, узаконення самочинно реконструйованого майна, тим самим діяв недобросовісно, тому підстав для задоволення позовних вимог у суду першої інстанції не було. Також звертає увагу на те, що доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єктів вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять. Зазначає, що передумовою для виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є прийняття такого нерухомого майна в експлуатацію. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку (будівлі, споруди тощо) після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на таке майно. Також звертає увагу, що спадкоємець не набуває права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на таке майно. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами ст. 364, 367 ЦК України.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірним є домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради 150/39 від 29.07.1958 року про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки, ОСОБА_10 було виділено право індивідуального будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_1, площею 450 кв.м.

24 листопада 1958 року між ОСОБА_5 та Житловим управлінням Ленінського району м.Харкова було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, відповідно до п.1 якого Житлове управління Ленінського району м.Харкова надало забудовнику для будівництва в безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_1, який посвідчено нотаріусом Другої ХДНК та зареєстровано в реєстрі за №1-15078.

Відповідно до технічного паспорту КП ХМБТІ від 25.04.2013 року, в 1963 році ОСОБА_5 було побудовано на відведеній земельній ділянці житловий будинок літ. А-1 з прибудовами, на теперішній час житлова площа якого складає 110,6 кв.м., загальна площа - 197,0 кв.м.

Станом на 03.11.1998 року житловий будинок по АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_4 - 20/100 частин на підставі договору дарування від 19.08.1991 року, посвідченого Другою ХДНК, за реєстром №4-2363, зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 05.09.1991 року за № 32838; ОСОБА_5 - 32/100 частин на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 24.11.1958 року, посвідченого нотаріусом Другої ХДНК за №1-15078 та зареєстрований Харківським міським бюро технічної інвентаризації 11.11.1963 року на № 32838; ОСОБА_11 - 48/100 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою ХДНК 26.10.1998 рокуза реєстровим № 1-2539, зареєстрованого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 11.11.1963 року на № 32838.

Відповідно до угоди про уточнення ідеальних часток від 03.11.1998 року, посвідченої Другою ХДНК, р.№1-2603, сторонами, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 встановлено порядок користування житловим будинком та надвірними буівлями, в результаті якого були перерозподілені ідеальні частки співвласників наступним чином: ОСОБА_4 23/100 частини замість 20/100 частин житлового будинку; ОСОБА_11 37/100 замість 48/100 частин житлового будику; ОСОБА_5 - 40/100 частин замість 32/100 частин зазначеного вище житлового будинку АДРЕСА_1.

Також судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, ОСОБА_5 належне їй право власності на 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями не зареєструвала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 та після її смерті відкрилась спадщина, що складається з 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями.

Спадкоємцями після її смерті є її діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2. ( а.с.76, 86,91).

Матеріали справи містять заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно яких вони не прийняли спадщину після смерті своєї матері та відмовилися від права на спадкування.

Позивач спадщину після смерті матері прийняла шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Проте, постановою приватного нотаріуса ХМНО Луценко B.С. № 156/02-31 від 26.08.2013 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв*язку з тим, що право власності на 40/100 частко жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після перерозподілу ідеальних часток від 03.11.2998 року за ОСОБА_5 не зареєстровано.

Крім того, на запит приватного нотаріуса ХМНО Луценко В.С. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що обстеженням від 25.04.2013 року встановлено, що на земельній ділянці за спірною адресою самовільно побудовано: прибудови літ. «а5», літ. «а6» (приміщення 1-3, І загальною площею 15,5 кв.м), сараї літ. «Н», літ. «К», гаражі літ. О, літ. «П», літ. «Л». також самовільно переобладнано із житлового під підсобне частина приміщення 1-6 площею 7,5 кв.м.

За змістом статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Проте в силу ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Разом з тим, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_5 належали 40/100 частин житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, житловою площею 117,8 кв. м, загальною площею 197,0 кв. м., з надвірними будівлями льохи літ. «Б», літ. «В», навіс літ. «М», вбиральня літ «Р», літ. «И», огорожа 1,2,5, 8-10, колодязь 4, 11, зливна яма № 7, замощення І, які не були самочинними, тому саме на це майно і необхідно визнати право власності за позивачем.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - відповідній зміні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2017 року змінити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування

за законом на 40/100 частин житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, житловою площею 117,8 кв. м, загальною площею 197,0 кв. м., з надвірними будівлями льохи літ. «Б», літ. «В», навіс літ. «М», вбиральня літ «Р», літ. «И», огорожа 1,2,5, 8-10, колодязь 4, 11, зливна яма № 7, замощення І, після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

С.С. Кругова