Рішення № 73146503, 02.04.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"02" квітня 2018 р.

Справа № 642/9181/14

Провадження №2/642/153/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,.

з участю секретаря - Бондаренко В.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

3-я особа – ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ «Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій» в жовтні 2014 року звернувся до ОСОБА_3 з позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями № 31 загальною площею 130,4кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Коллонтай. ОСОБА_5: на земельній ділянці площею 415 кв.м, розташований житловий будинок з прибудовами (літера «Д-І»), гараж (літера «Е»), огорожа № 2,4, замощення № 1; право власності на ОСОБА_5 належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09 липня 1999 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2-260 та зареєстрованого 16 жовтня 2000 р. КП «Харківське БТІ» номер запису 54463 в книзі 1, реєстраційний номер 22027365, для задоволення вимоги АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» по погашенню заборгованості за Договором на кредитну лінію № 18-06П-98 від 19.05.2006 у сумі 2651956,06 грн., шляхом визнання права власності на неї за ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ»; визнати за ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 31 загальною площею 130,3 кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Коллонтай, та земельну ділянку площею 415 кв.м, на якій розташований житловий будинок з прибудовами (літера «Д-І»), гараж (літера «Е»), огорожа № 2,4, замощення №1.Покласти витрати по проведеній незалежній оцінці нерухомого майна на Відповідача у сумі 1400,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 19 травня 2006 року між АКБ «МЕРКУРІЙ», правонаступником якого є ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ», та ОСОБА_4 був укладений Договір № 18-06П-98 про надання споживчого кредиту, Додатковою угодою № 2 було змінено назву Договору №18- 06П-98 про надання споживчого на Договір на кредитну лінію № 18-06П-98. Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у сумі 120000,00 грн. Додатковою угодою № 2 до Кредитного договору, встановлено ліміт кредитування у розмірі, що не перевищує 163000,00 грн., Додатковою угодою № З встановлено ліміт, що не перевищує 1300 000, грн., Додатковою угодою № 7 встановлюється ліміт кредитування у розмірі 1549000,00 грн., Додатковою угодою №13 встановлюється ліміт кредитування у розмірі 1349 000,00 грн., Додатковою угодою № 14 встановлюється ліміт кредитування у розмірі 1 346 000,00 грн., Додатковою угодою № 15 до Кредитного договору, ліміт кредитування було встановлено у сумі 1 340 000,00 грн. Процентна ставка встановлена у розмірі 22% річних та кінцевий терміном погашення основної заборгованості 14 лютого 2013 року. Свої зобов’язання за Договором позивач виконав, відкрив третій особі позичковий рахунок, та надав кредит. Видача банком кредиту третій особі відбувалася готівковими коштами через касу банку.07.02.2008 у забезпечення виконання зобов’язань по Кредитному Договору між позивачем та ОСОБА_3 був укладений Іпотечний договір №16-03-38, посвідчений 07.02.2008 ОСОБА_7, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 1098, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями № 31 загальною площею 130,4кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Коллонтай. ОСОБА_5 майна: на земельній ділянці площею 415 кв.м, розташований житловий будинок з прибудовами (літера «Д-І»), гараж (літера «Е»), огорожа № 2,4, замощення № 1.Право власності на майно належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09 липня 1999 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2-260 та зареєстрованого 16 жовтня 2000 р. КП «Харківське БТІ» номер запису 54463 в книзі 1, реєстраційний номер 22027365. Ринкова вартість майна за згодою сторін становить 1420 000,00 грн.

Згідно із Звітом про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, від 27 травня 2014 року, яка була проведена ТОВ «Кредитним Брокерським Агентством» на підставі Договору №270514-1 від 27.05.2014 на проведення незалежної оцінки укладеним між ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство» та ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ», ринкова вартість майна складає 391000,00 грн. В порушення вказаних норм, третя особа не виконала обов’язки за Кредитним Договором, не повернула кредит у строк, в результаті чого утворилась заборгованість по Кредитному договору перед позивачем, яка станом на 27.06.2014 складає 2651956,06 грн., з яких: 1318500,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 1333456,06 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Згідно із пунктом 2.1.3. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником умов Кредитного договору, звернути стягнення на майно, в тому числі достроково, та задовольнити за рахунок майна свою вимогу за Кредитним договором у повному обсязі, що визначається на час виконання цієї вимоги, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов’язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію майна. Позивач надсилав відповідачу повідомлення про порушення зобов’язань і вимогу про усунення порушення, а також вимогу про усунення порушення третій особі, які були залишені відповідачем та третьою особою без задоволення. На даний час зобов’язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором не виконано.

Заочним рішенням від 27 листопада 2014 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій» були задоволені у повному обсязі.

26 грудня 2016 року з заявою про перегляд зазначеного рішення та про поновлення строку на перегляд заочного рішення звернувся представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість заявлених ПАТ «Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій» позовних вимог та неповідомлення його про дати судових засідань тощо.

17 січня 2016 року в судовому засіданню по розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на перегляд заочного рішення суду представником ПАТ «Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій» були надані письмові заперечення, в яких він просить відмовити заявнику у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на відсутність поважних причин пропущення строку.

Ухвалою від 17 січня 2016 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження рішення суду було задоволено і призначено до розгляду заяву про перегляд заочного рішення.

24 січня 2017 року представником ПАТ «Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій» було подано заперечення за вказану заяву, в якій зазначено про відсутність будь-яких підстав для скасування заочного рішення, жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою від 25 січня 2017 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року було скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою від 12 квітня 2017 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 по справі було призначено фінансово-економічну експертизу, проведення якої доручено експерту Харківського НДЕКЦ. За результатами судової економічної експертизи надано висновок експерта №66 від 07.11.2017.

16 січня 2018 року в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що Банк «Меркурій» неправильно здійснив розрахунок заборгованості за відсотками, позивач може просити погашення заборгованості по Договору на кредитну лінію №18-06П-98 від 19.05.2006 у 2237475,80 грн., а не 2651956,06 грн. Крім того, зазначено, що у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем, суд має відмовити, оскільки обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, з огляду на правову позицію, яка була висловлена у постанові Верховного суду України від 30 березня 2016 року у справі за №6-1851цс15.Оскільки ОСОБА_3 не надавав згоди на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки - житловий будинок №31 по пров. Коллонтай (Сливовий) в м.Харкові в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, то суд має у своєму рішенні зазнач спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 закону України «Про іпотеку». За таких обставин визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем є неможливим, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові підстави. Зазначив, що висновок судово-економічної експертизи експертизи не відповідає наданому банком розрахунку заборгованості, оскільки експертом неправильно визначений розрахунок складових заборгованості.

Представник відповідача – ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про дату та час слухання справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши доводи та міркування представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільний прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення і реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють яз закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

19 травня 2006 року між АКБ «МЕРКУРІЙ», правонаступником якого є ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ», та ОСОБА_4 був укладений Договір № 18-06П-98 про надання споживчого кредиту, Додатковою угодою № 2 було змінено назву Договору №18- 06П-98 про надання споживчого на Договір на кредитну лінію № 18-06П-98.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у сумі 120000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 до Кредитного договору, встановлено ліміт кредитування у розмірі, що не перевищує 163000,00 грн., Додатковою угодою №3 встановлено ліміт, що не перевищує 1300 000, грн., Додатковою угодою № 7 встановлюється ліміт кредитування у розмірі 1549000,00 грн., Додатковою угодою №13 встановлюється ліміт кредитування у розмірі 1349000,00 грн., Додатковою угодою № 14 встановлюється ліміт кредитування у розмірі 1346 000,00 грн., Додатковою угодою № 15 до Кредитного договору, ліміт кредитування було встановлено у сумі 1340000,00 грн.

Процентна ставка встановлена у розмірі 22% річних та кінцевий терміном погашення основної заборгованості 14 лютого 2013 року.

Свої зобов’язання за Договором позивач виконав, відкрив третій особі позичковий рахунок, та надав кредит. Видача банком кредиту третій особі відбувалася готівковими коштами через касу банку: заява на видачу готівки від 19.05.2006 року в сумі 120 000,00 гривень, заява на видачу готівки від 30.05.2007 в сумі 118 000,00 гривень, заява на видачу готівки від 21.09.2007 в сумі 50500,00 грн., заява на видачу готівки від 06.02.2008 в сумі 1151800,00 грн.; заява на видачу готівки від 30.09.2009 в сумі 259 000,00 грн.

07.02.2008 у забезпечення виконання зобов’язань по Кредитному Договору між позивачем та ОСОБА_3 був укладений Іпотечний договір №16-03-38, посвідчений ОСОБА_8, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 1098, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями № 31 загальною площею 130,4кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Коллонтай. ОСОБА_5: на земельній ділянці площею 415 кв.м, розташований житловий будинок з прибудовами (літера «Д-І»), гараж (літера «Е»), огорожа № 2,4, замощення № 1.Право власності на ОСОБА_5 належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09 липня 1999 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2-260 та зареєстрованого 16 жовтня 2000 р. КП «Харківське БТІ» номер запису 54463 в книзі 1, реєстраційний номер 22027365.Ринкова вартість ОСОБА_5 за згодою сторін становить 1420 000,00 грн. Згідно із Звітом про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, від 27 травня 2014 року, яка була проведена ТОВ «Кредитним Брокерським Агентством» на підставі Договору №270514-1 від 27.05.2014 на проведення незалежної оцінки укладеним між ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство» та ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ», ринкова вартість майна складає 391000,00 грн.

В порушення вказаних норм, ОСОБА_4 не виконала обов’язки за Кредитним Договором, не повернула кредит у строк, в результаті чого утворилась заборгованість по Кредитному договору перед позивачем, яка станом на 27.06.2014 складає 2651956,06 грн., з яких: 1318500,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 1333456,06 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Згідно із пунктом 2.1.3. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право у разі невиконання Позичальником умов Кредитного договору, звернути стягнення на ОСОБА_5, в тому числі достроково, та задовольнити за рахунок майна свою вимогу за Кредитним договором у повному обсязі, що визначається на час виконання цієї вимоги, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов’язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію майна.

У зв’язку з невиконанням третьою особою Кредитного Договору, позивач на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», надіслав відповідачу повідомлення про порушення зобов’язань за вих. №62/02/3-1 від 11.01.2013 і вимогу про усунення порушення за вих. № 2090/-8 від 03.04.2014, а також вимогу про усунення порушення третій особі за вих. 60/02/3-1 від 11.01.2013. Вищезазначені вимоги були залишені відповідачем та третьою особою без задоволення.

На даний час зобов’язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором не виконано.

Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у строк відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України - позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного Кодексу України при порушенні зобов’язання наступають правові наслідки, що встановлені договором чи законом.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про іпотеку» якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Розділом 4 (Договір про внесення змін від 19.05.2011 р. до Іпотечного договору), а саме пунктом 4.4. передбачено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя».

У висновку судової економічної експертизи №66 від 07.11.2017, проведеної ХНДІСЕ, зазначено, що виходячи з наданих на дослідження документів, Розрахунок заборгованості за Договором на кредитну лінію №18-06П-98 від 19.05.2006, здійснений ПАТ «Меркурій», в частині заборгованості за кредитом в сумі 1318500,00грн. підтверджується. Виходячи з наданої для дослідження в підтвердження оплат ОСОБА_4 за Договором на кредитну лінію №18-06П-98 від 19.05.2006 архівної виписки по балансовим рахункам за період з 05.02.2004 по 11.02.2015 за період з 31.07.2014 по 11.02.2015 погашено заборгованість за кредитом на загальну суму 7 500,00грн.

Виходячи з наданих для дослідження документів, розрахунок заборгованості за Договором на кредитну лінію №18-06П-98 від 19.05.2006 здійснений ПАТ «Меркурій» в частині заборгованості за відсотками підтверджується в сумі 918 975,80грн. (1503496,06 + 99203,53 - 683 723,73). Різниця в сумі 414 480,26грн. між даними Розрахунку банку за Договором на кредитну лінію №18-06П-98 від 19.05.2006 заборгованість за відсотками та даними, встановленими в ході проведення дослідження, виникла в наслідок наступного: в розрахунку суми заборгованості за відсотками відсутні платежі, проведені 30.09.2009 на суму 258983,44 грн. та 30.09.2009 на суму 249700,29 грн.; в розрахунку суми заборгованості за відсотками відсутні платежі, проведені 30.06.2010 на суму 5000,00грн. Крім того, судовий експерт вважає за необхідним зазначити, що виходячи з наданої для дослідження в підтвердження оплат ОСОБА_4 за Договором на кредитну лінію №18-06П-98 від 19.05.2006 архівної виписки по балансовим рахункам за період з 05.02.2004 по 11.02.2015 за період по 11.02.2015 погашено заборгованість за відсотками на загальну суму 12 500,00грн.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З висновку експерта ХНДЕКЦ № 66 від 07.11.2017 вбачається, що зазначена позивачем заборгованість підтверджується саме в частині заборгованості за кредитом і складає - 1 318500,00 гривень. При цьому відповідно до висновку експерта ця заборгованість складає 918 975, 80 гривень, замість 1 333456,06 гривень, як зазначає позивач. Різниця в розмірі 414 480,26 грн. виникла внаслідок того, що позивач не врахував оплати, які були здійснені ОСОБА_4 30.09.2009 на суму 258 983, 44 грн., а також 30.09.2009 на суму 249 700, 29 грн.. Одночасно в розрахунку заборгованості за відсотками відсутні платежі, проведені 30.06.2010 на суму 5000, 00 грн.

Вказаний висновок експертизи є обґрунтованим, складений судовим експертом ХНДІСЕ, його мотивувальна частина відповідає висновку, тому суд вважає вказаний доказ розміру заборгованості позичальника належним та допустимим, та кладе його в основу рішення щодо визначення розміру заборгованості.

Вказаний доказ позивачем не спростовано належними та допустимими доказами, тому заперечення представника позивача суд до уваги в цій частині не приймає.

Таким чином, підтверджена і не оспорюється відповідачем заборгованість по Договору на кредитну лінію №18-06П-98 від 19.05.2006 у сумі 2237475,80 грн.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З аналізу положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», випливає висновок про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачи іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Оскільки ОСОБА_3 не надавав згоди на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки - житловий будинок №31 по пров. Коллонтай (Сливовий) в м.Харкові в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, то суд має у своєму рішенні зазначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

За таких обставин вимога про визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем задоволенню не підлягає.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, слід звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями № 31 загальною площею 130,4 кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Коллонтай, для задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» по погашенню заборгованості за Договором на кредитну лінію № 18-06П-98 від 19.05.2006 р. у сумі 2237 475 грн. 80 коп. шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 392, 526, 530, 611, 1049 ЦК України, ст. ст.. 6, 7, 33, 36, 37, 39 Закону «Про іпотеку», суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями № 31 загальною площею 130,4 кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Коллонтай, для задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» по погашенню заборгованості за Договором на кредитну лінію № 18-06П-98 від 19.05.2006 р.у сумі 2237 475 грн. 80 коп. (два мільйони двісті тридцять сім тисяч чотириста сімдесят п’ять грн. 80 коп.) шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_5 майна: на земельній ділянці площею 415 кв.м. розташований житловий будинок з прибудовами (літера «Д-І»), гараж (літера «Е»), огорожа № 2,4, замощення № 1, право власності на яке належить іпотекодавцю - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09 липня 1999 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2-260 та зареєстрованого 16 жовтня 2000 р. КП «Харківське БТІ», номер запису 54463 в книзі 1, реєстраційний номер 22027365.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова у 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Л.Л.Шрамко