Рішення № 73145591, 29.03.2018, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2805/16-ц

Номер провадження 2/570/69/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1

представників сторін - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту, визнання спадкових договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 квітня 2016 року померла його бабуся - ОСОБА_6. Позивач є єдиним спадкоємцем. Після смерті бабусі він дізнався, зі слів відповідачки, що 20 липня 2015 року між нею та бабусею було укладено два спадкових договори: від 20.07.2015 р. (був посвідчений приватним нотаріусом Рівненською районного нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 1435). За умовами цього Договору ОСОБА_6 («відчужувач») передає у власність ОСОБА_5 («набувача») належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, 104, Рівненського району Рівненської області, а ОСОБА_5 на умовах цього договору та після смерті ОСОБА_6 отримує у власність вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями. Відповідно до п.8 Договору за отримання «Набувачем» у власність в майбутньому від «Відчужувача» на умовах цього договору вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та за взаємною згодою сторін на «Набувача» покладаються такі обов’язки: не рідше ніж три рази на тиждень відвідувати «Відчужувача» з метою виконання її побутових розпоряджень (приготування їжі, прибирання, прання, тощо); забезпечувати «Відчужувачу» відвідування медичних закладів, виклик лікаря додому, а також забезпечувати необхідними лікувальними (медичними) засобами та обладнанням згідно з рецептами лікарів; забезпечувати виклик працівників комунальних служб для усунення несправностей під час використання вказаного в цьому договорі житлового будинку та в разі необхідності проводити його поточний ремонт за власний кошт; після смерті «Відчужувача» здійснити обряд її поховання. Право власності згідно з п.13 Договору на вказаний будинок переходить до «Набувача» у разі належного виконання нею умов договору, зазначених у п.8 цього договору та після смерті «Відчужувача». Другий спадковий договір також був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7 20.07.2015 р. і зареєстрований у реєстрі за № 1438. За умовами цього Договору ОСОБА_6 («Відчужувач») передає у власність ОСОБА_5 («Набувач») належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1745 надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624680400:08:033:0561, що знаходиться в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, а ОСОБА_5 на умовах цього договору та після смерті ОСОБА_6 отримує у власність вищевказану земельну ділянку. За отримання у власність у майбутньому вказаної земельної ділянки на «Набувача» були покладені певні обов’язки, визначені в п.10 Договору по догляду за «Відчужувачем», які за змістом ідентичні тим обов’язкам, що містяться в першому спадковому договорі. До смерті бабусі позивач та ОСОБА_8 (невістка померлої, і мама позивача) нічого не знали про укладення спадкових договорів. Вони відвідували бабусю, доглядали її, забезпечували продуктами харчування та ліками. Остання запевняла, що склала у нотаріуса заповіт на користь позивача. У догляді за бабусею зі сторони відповідачки ОСОБА_5 не було потреби, оскільки окрім позивача, його мами бабусею опікувалась представниця Рівненського районного територіального центру соціального обслуговування ОСОБА_9 Відповідачка ОСОБА_5 обов’язків, передбачених п.8 Договору, належним чином не виконувала. Відповідно до абз.4 п.28 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред’явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено. Позивач зазначає, що є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, однак позбавлений можливості оформити спадщину за законом, яка залишилася після її смерті, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Свято-Преображенська, 104, в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області; та на земельну ділянку площею 0,1745 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий № 5624680400:08:033:0561, що знаходиться в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, оскільки на вказане майно нотаріусом накладена заборона відчуження. Бабуся у період складання спадкового договору хворіла, часто знаходилася на стаціонарному лікуванні, а тому позивач вважає, що на момент вчинення правочину - спадкового договору вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Раніше ОСОБА_6 у 2012 році уже укладала спадковий договір, який відповідно до рішення Рівненського районного суду від 23.01.2015 р. (справа № 570/4986/14-ц) було розірвано за її позовом у зв’язку з неналежним виконанням «Набувачем» обов’язків за спадковим договором. Це, зокрема, свідчить про відсутність подальшої волі ОСОБА_6 на укладення такого роду договорів. Також викликає сумнів факт підписання бабусею спадкових договорів за номерами 1435 та 1438, оскільки вона хворіла, не виявляла бажання укладати таких договорів, про них не розповідала і переконувала, що склала заповіт на користь позивача. Відповідно до абз.3 п.28 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадковий договір може бути визнаний недійсним з підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України. Позивач є внуком ОСОБА_6, проте у свідоцтві про народження батька позивача ОСОБА_10 його матір’ю зазначена «Климчук Ольга Омелянівна». Проте уже у паспорті бабуся зазначена не «Омелянівна», а «Григорівна». Встановлення факту, що позивач є внуком ОСОБА_6 необхідно для прийняття спадщини, яка залишилася після її смерті. За наведеного просить суд постановити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внуком ОСОБА_6, яка померла 13 квітня 2016року; визнати недійсним спадковий договір, укладений 20.07.2015 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 1435; визнати недійсним спадковий договір, укладений 20.07.2015 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 1438.

Позивач позов підтримав та пояснив суду про обставини, що описані вище. Додав, що бабуся була дратівливою, все забувала, могла кілька разів розповідати про одне і те ж саме. Позивач та його дружина готували їжу, доглядали за бабусею. Бабуся не потребувала сторонньої допомоги. Тому вважає свій позов обґрунтованим. Зазначив, що після смерті бабусі він не звертався до нотаріальної контори чи до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Відповідачка позов не визнала. Пояснила суду, що вона виконувала умови спадкових договорів. Ініціатором укладення цих договорів була ОСОБА_6. З квітня 2015 року відповідачка щодня або через день була в будинку ОСОБА_6, доглядала за нею, готувала їжу, купувала ліки, доглядала за господарством, зробила в будинку ремонт. З метою догляду за ОСОБА_6 змушена була розрахуватися з роботи. Не відповідають дійсності заяви відповідача про те, що ОСОБА_6 не потребувала сторонньої допомоги. Адже соціальний працівник приходила до ОСОБА_6 тільки двічі на тиждень. А в останній рік свого життя ОСОБА_6 через незадовільний стан здоров’я рідко виходила з хати. Після смерті ОСОБА_6 відповідачка здійснила обряд поховання. Тому не знаходить підстав для розірвання спадкових договорів.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, 13 квітня 2016 року померла ОСОБА_6.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_12 ОСОБА_13 підтвердили той факт, що позивач є онуком ОСОБА_6

Тому заявлений позов в частині встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає до задоволення.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Позивач зазначає, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6

Разом з тим в ході розгляду справи позивач визнав, що він не має доказів на підтвердження прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6; та у визначений ЦК України строк та порядок спадщину не прийняв.

Так, він не проживав з ОСОБА_6 на час відкриття спадщини; не подавав заяву про прийняття спадщини до відповідної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

За положеннями ЦК України, спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як встановлено при розгляді справи, позивач не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

20 липня 2015 року між ОСОБА_6 та відповідачкою було укладено два спадкових договори: від 20.07.2015 р. (був посвідчений приватним нотаріусом Рівненською районного нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 1435). За умовами цього Договору ОСОБА_6 («відчужувач») передає у власність ОСОБА_5 («набувача») належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, 104, Рівненського району Рівненської області, а ОСОБА_5 на умовах цього договору та після смерті ОСОБА_6 отримує у власність вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями.

Відповідно до п.8 Договору за отримання «Набувачем» у власність в майбутньому від «Відчужувана» на умовах цього договору вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та за взаємною згодою сторін на «Набувача» покладаються такі обов’язки: не рідше ніж три рази на тиждень відвідувати «Відчужувача» з метою виконання її побутових розпоряджень (приготування їжі, прибирання, прання, тощо); забезпечувати «Відчужувачу» відвідування медичних закладів, виклик лікаря додому, а також забезпечувати необхідними лікувальними (медичними) засобами та обладнанням згідно з рецептами лікарів; забезпечувати виклик працівників комунальних служб для усунення несправностей під час використання вказаного в цьому договорі житлового будинку та в разі необхідності проводити його поточний ремонт за власний кошт; після смерті «Відчужувача» здійснити обряд її поховання. Право власності згідно з п.13 Договору на вказаний будинок переходить до «Набувача» у разі належного виконання нею умов договору, зазначених у п.8 цього договору та після смерті «Відчужувача».

Другий спадковий договір також був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7 20.07.2015 р. і зареєстрований у реєстрі за № 1438.

За умовами цього Договору ОСОБА_6 («Відчужувач») передає у власність ОСОБА_5 («Набувач») належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1745 надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624680400:08:033:0561, що знаходиться в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, а ОСОБА_5 на умовах цього договору та після смерті ОСОБА_6 отримує у власність вищевказану земельну ділянку. За отримання у власність у майбутньому вказаної земельної ділянки на «Набувача» були покладені певні обов’язки, визначені в п.10 Договору по догляду за «Відчужувачем», які за змістом ідентичні тим обов’язкам , що містяться в першому спадковому договорі.

Позивач стверджував, що на час посвідчення спадкових договорів ОСОБА_6 перебувала у стані, за яким вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, а тому в силу ч.1 ст. 225 ЦК України наявні підстави для визнання такого договору недійсним.

Проте дана обставина не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Судом була призначена комплексна судова психолого-психіатрична експертиза. На вирішення експерта були поставлені питання:

1.Чи перебувала ОСОБА_6 під час складання спадкових договорів 20.07.2015 р. в такому емоційному стані (стрес, фрустрація, розгубленість тощо), який міг би вплинути на її поведінку та прогнозування наслідків своїх дій?

2.Чи могла ОСОБА_6 з урахуванням її індивідуально-психологічних і вікових особливостей, в умовах , які безпосередньо передували та мати місце під час складання спілкових договорів (тимчасова відсутність родичів, вплив певних осіб або особи (ОСОБА_14) правильно сприймати обставини, які мають значення по справі (незворотність складання спадкових договорів, моральні та соціальні наслідки складання спадкових договорів, позбавлення онука ОСОБА_4 спадкового майна).

3.Враховуючи наявну в матеріалах даного провадження інформацію про розірвання спадкового договору, який раніше 22.06.2012 р. укладався між померлою ОСОБА_6 та ОСОБА_15 за номером у спадковому реєстрі 52992062, чи мали волевиявлення ОСОБА_6 про прийняття відповідальних майнових рішень імпульсивний (мінливий) характер та істотно залежали від ситуативного компоненту?

4.Чи страждала ОСОБА_6 психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності або слабоумством на час складання спадкових договорів 20.07.2015 р.?

5.Чи могли вплинути захворювання ОСОБА_6, які вона перенесла відповідно до медичної документації та викликані ними страждання на її свідомість та психологічний стан на момент укладення спадкових договорів 20.07.2016 р., спричинивши її неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними?

6.Чи усвідомлювала ОСОБА_6 наслідки укладеного з ОСОБА_5 спадкового договору та чи могла сприймати його виконання і розуміти можливість його розірвання?

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 266-78/17 від 10.11.2017 року експертами були надані відповіді на кожне питання.

Так, ОСОБА_6 на час складання спадкових договорів 20.07.2016 р. психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності або слабоумством не страждала. Даних про те, що захворювання ОСОБА_6, які вона перенесла відповідно до медичної документації, вплинули на її свідомість на момент укладення спадкових договорів 20.07.2016 р., спричинивши її неспроможність розуміти значення своїх дій та керувати ними, немає. ОСОБА_6 не була позбавлена здатності усвідомлювати наслідки укладеного з ОСОБА_5 спадкового договору, сприймати його виконання і розуміти можливість його розірвання.

Висновок експертів:

1.Визначити, чи перебувала ОСОБА_6 під час складання спадкових договорів 20.07.2015р. в такому емоційному стані (стрес, фрустрація, розгубленість тощо), який міг би вплинути на її поведінку та прогнозування наслідків своїх дій, не вбачається можливим через відсутність в представлених матеріалах провадження достатньої об’єктивної інформації, яка б характеризувала емоційний стан підекспертної у визначений період часу.

2.Визначити, чи могла ОСОБА_6, з урахуванням її індивідуально-психологічних і вікових особливостей, в умовах, які безпосередньо передували та мали місце під час складання спадкових договорів (тимчасова відсутність родичів, вплив певних осіб або особи (ОСОБА_5), правильно сприймати обставини, які мають значення по справі (незворотність складання спадкових договорів, моральні та соціальні наслідки складання спадкових договорів, позбавлення онука ОСОБА_4 спадкового майна), не вбачається можливим через відсутність в представлених матеріалах провадження достатньої об’єктивної інформації, яка б характеризувала стан та поведінку підекспертної у визначений період часу.

3.Через наявність суперечливої інформації щодо причин розірвання спадкового договору, який 22.06.2012 р. укладався між померлою ОСОБА_6 та ОСОБА_15 за номером у спадковому реєстрі 52992062, - визначити, чи мали волевиявлення ОСОБА_6 про прийняття відповідальних майнових рішень імпульсивний (мінливий) характер та істотно залежали від ситуативного компоненту, не вбачається можливим.

4.В представлених на експертизу матеріалах немає даних, які б дозволили оцінити вплив захворювань ОСОБА_6 на її психологічний стан на момент укладення спадкових договорів 20.07.2016 р.

Таким чином відсутні підстави для визнання договорів недійсними з огляду на положення ч.1 ст. 215 ЦПК України.

Відповідно до абз.3 п.28 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадковий договір може бути визнаний недійсним з підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України.

Відповідно до абз.4 п.28 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред’явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено.

Позивач не є стороною спадкового договору. Тому суду слід перевірити, які права та охоронювані законом інтереси позивача було порушено.

Суд констатує, що права позивача (в частині, що стосуються порядку укладання і виконання спадкових договорів) не є порушеними, оскільки він не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

А навіть за умови, якщо такі дії і були б вчинені, то в ході розгляду справи не були підтверджені ті обставини, на які покликається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Та обставина, що ОСОБА_6 на час укладання оспорюваних договорів могла розуміти значення свої дій та керувати ними, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Також знайшли своє підтвердження доводи відповідачки про належне виконання нею умов спадкових договорів. Так, з квітня 2015 року відповідачка щодня або через день була в будинку ОСОБА_6, доглядала за нею, готувала їжу, купувала ліки, доглядала за господарством, зробила в будинку ремонт. З метою догляду за ОСОБА_6 відповідачка змушена була залишити місце роботи.

Не підтвердилися заяви відповідача про те, що ОСОБА_6 не потребувала сторонньої допомоги. Адже соціальний працівник приходила до ОСОБА_6 тільки двічі на тиждень. А в останній рік свого життя ОСОБА_6 через незадовільний стан здоров’я рідко виходила з будинку. Після смерті ОСОБА_6 відповідачка здійснила обряд поховання.

Тай сам позивач зазначав, що допомагав своїй бабусі.

Проте, якщо бабуся (зі слів позивача) не потребувала сторонньої допомоги, то суду не є зрозумілим, навіщо тоді позивач та його родина таку допомогу надавала.

Свідки і зі сторони позивача, і зі сторони відповідачки підтвердили, що ОСОБА_5 піклувалася про ОСОБА_6, господарювала в будинку, відвідувала хвору у лікарні.

За наведеного заявлений позов (в частині, що стосуються спадкових договорів) є як безпідставним, так і недоведеним.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України, і вони покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4до ОСОБА_5 про встановлення факту, визнання спадкових договорів недійсними - задоволити частково.

Встановити, що ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) є онуком ОСОБА_6 (померла 13.04.2016 року).

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складене 03.04.2018 року