Рішення № 73145418, 27.03.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7689/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа управління земельних ресурсів виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання рішень протиправними, скасування незаконних рішень або їх окремих положень, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 міської ради, третя особа управління земельних ресурсів виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання рішень протиправними, скасування незаконних рішень або їх окремих положень, стягнення моральної шкоди звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд їх задоволити та визнати протиправними дії та бездіяльність ОСОБА_2 міської ради щодо неналежного, всупереч встановленим законодавством строкам, розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки безоплатно у власність; Рішення ОСОБА_2 міської ради від 23 червня 2015 року №5041 «Про внесення змін до Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та сім’ям, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» - визнати незаконним та таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасувати; пункт 3 розділу 2 Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та сім’ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність, затвердженого рішенням ОСОБА_2 міської ради від 26 лютого 2015 року №4916, який змінено рішенням ОСОБА_2 міської ради від 23 червня 2015 року №5041 – визнати незаконним, таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасувати; пункт 3 рішення сесії ОСОБА_2 міської ради від 27 жовтня 2016 року №1811 – визнати незаконним та скасувати; зобов’язати ОСОБА_2 міську раду включити ОСОБА_1 до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції з дати подання ним заяви, а саме з 06 липня 2016 року; стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 міської ради заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

В судовому засіданні представник третьої особи управління земельних ресурсів виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради заявлені позовні вимоги не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції в рамках четвертої хвилі мобілізації.

З дослідженого в судовому засіданні посвідчення серії УБД №110232 виданого 12 травня 2016 року управлінням персоналу штабу військової частини А4583 вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Позивач суду пояснив, що воювати до зони АТО пішов на добровільних засадах. До мобілізації проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. До м.Рівне переїхав після демобілізації у травні 2016 року, а наразі постійно проживає зі своєю сім’єю в м.Рівне, планує тут своє подальше життя.

З дослідженого в судовому засіданні паспорта громадянина України серії АТ 122055 виданого 14 квітня 2015 року Вінницьким РС УДМС України в Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_1 народився 16 червня 1963 року в с.Торків Тульчинського району Вінницької області; з 04 липня 2016 року зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

06 липня 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до ОСОБА_2 міського голови про включення його до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції для передачі земельної ділянки у м.Рівне безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В усному порядку позивачу повідомили, що на облік його не поставлять, оскільки він не був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 до початку АТО на сході України.

З дослідженої в судовому засіданні відповіді управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 12 липня 2016 року №01-11/1547 на лист позивача вбачається, що: «Розглянувши звернення від 06 липня 2016 року №К-2395/16 повідомлено наступне.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 26 лютого 2015 року №4916 затверджено Порядок розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Та сім’ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок, безоплатно у власність.

Управлінню земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради доручено створити єдиний реєстр учасників антитерористичної операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд або для ведення садівництва.

Порядком розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 23 червня 2015 року №5401, передбачено, що до єдиного реєстру вносяться учасники антитерористичної операції, зареєстровані в місті Рівному. Дата реєстрації місця проживання учасника антитерористичної операції в місті Рівному повинна передувати даті його перебування або першого направлення для участі в антитерористичній операції.

У разі, якщо документи, надані учасниками антитерористичної операції не відповідають умовам, вказаним в абзаці першому пункті 3 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26 лютого 2015 року №4916 (зі змінами), то питання про їх включення до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції розглядається на сесії ОСОБА_2 міської ради.

Враховуючи викладене, на розгляд сесії ОСОБА_2 міської ради підготовлено проект рішення про можливість включення Вас до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Після погодження проекту рішення згідно регламенту міської ради він буде переданий в організаційний відділ міської ради для розгляду в постійних комісіях, та сесії міської ради.».

Тим не менше, на чергову сесію ОСОБА_2 міської ради даний проект рішення переданий не був. Отже питання про отримання позивачем вказаної земельної ділянки жодним чином не вирішується, а з кожним днем єдиний реєстр поповнюється новими заявниками, що означає все більше відтягування фактичного надання земельної ділянки.

Відповідно до п.4 Порядку номери учасників АТО в єдиному реєстрі визначаються датою та часом реєстрації поданої заяви, про що управління земельних відносин повідомляє заявників у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.

Не погоджуючись з такою позицією, того ж дня 12 липня 2016 року позивач звернувся з питанням щодо включення його до реєстру на гарячу лінію ОСОБА_2 ОДА.

З дослідженої в судовому засіданні відповіді ОСОБА_2 міської ради від 18 липня 2016 року №К-2395к/2-16 вбачається, що: «Розглянувши звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію ОСОБА_2 обласної державної адміністрації від 12 липня 2016 року №К-2395к/2-16 повідомлено наступне.

Підпункт 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань віднесених до виключної компетенції рад.

Ст.71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Частиною 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 26 лютого 2015 року №4916 затверджено Порядок розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім’ями члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність.

Управлінню земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради доручено створити єдиний реєстр учасників антитерористичної операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд або для ведення садівництва.

Порядком розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції із змінами, внесеними рішенням міської ради від 23 червня 2015 року №5401, передбачено, що до єдиного реєстру вносяться учасники антитерористичної операції, зареєстровані в місті Рівному. Дата реєстрації місця проживання учасника антитерористичної операції в місті Рівному повинна перебувати даті його перебування або першого направлення для участі в антитерористичній операції.

У разі, якщо документи, надані учасникам антитерористичної операції не відповідають умовам, вказаним у абзаці першому пункту 3 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26 лютого 2015 року №4916 (із змінами), то питання про їх включення до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції розглядається на сесії ОСОБА_2 міської ради.

На підставі поданої заяви ОСОБА_1 про включення до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції від 06 липня 2016 року №К-2395/16 на сесії ОСОБА_2 міської ради був підготовлений проект рішення про можливість включення до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції для передачі земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Про прийняття сесію ОСОБА_2 міської ради відповідного рішення ОСОБА_1 буде повідомлено додатково.».

27 жовтня 2016 року сесія ОСОБА_2 міської ради прийняла рішення №1811, відповідно до п.3 якого ОСОБА_1 відмовлено у включенні його до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції.

В судовому засіданні позивач пояснив, що після повернення із зони АТО він дуже хотів якомога швидше почати жити нормальним життям. Рішення оселитися з родиною в м.Рівне, надалі проводити тут свою життєдіяльність було цілком свідоме, а тому питання отримання земельної ділянки стало одним із основних для нього. В результаті участі у збройному конфлікті на сході України у нього розвинулось захворювання опорно-рухового апарату – остеохондроз грудного відділу хребта, що підтверджується епікризом від 26 жовтня 2016 року. Також, участь у бойових діях спричинила негативний вплив на його психоемоційний стан. Тож він змушений постійно проходити лікування у медичних закладах. Зухвала поведінка мера міста призвела до того, що стан його нервової системи ще більше погіршився, у зв’язку з чим, окрім осново діагнозу почали розвиватися соматичні захворювання. З огляду на це вважає, що бездіяльність та діями відповідача йому завдано істотної моральної шкоди яка полягає у душевних та моральних стражданнях, які призвели до погіршення стану здоров’я.

Вважає, що рішення ОСОБА_2 міської ради від 23 червня 2016 року №5401, яким було внесено зміни до п.3 Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім’ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» є дискримінаційним і обмежує його права за ознакою місця реєстрації; також у зв’язку із цим, вважає п.3 рішення сесії ОСОБА_2 міської ради від 27 жовтня 2017 року №1811 в частині відмови йому у включенні його до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції незаконним такими, що підлягає скасуванню; окрім цього протиправні дії, бездіяльність рішення ОСОБА_2 міської ради завдали йому знаних моральних та психологічних страждань.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які заходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 3 ст.116 ЗК України встановлено що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації визначених ЗКУ. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається пільга щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Акти вищою юридичної сили, а саме не ті, які містять загальні норми, зокрема Конституція України, ЗК України, ні спеціальні, а саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не встановлюють жодних обмежень щодо територіальної приналежності земельної ділянки чи умови щодо місця реєстрації особи, яка звертається із заявою про надання їй такої земельної ділянки. З урахуванням вимог статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи місцевого самоврядування діяти виключно на підставах, у спосіб та у відповідності із чинним законодавством України, які ОСОБА_2 міська рада навмисне встановила своїм рішенням від 23 червня 2015 року №5401 внісши змін до Порядку є такими, що суперечать Законам України, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Отже, посилання відповідача на норми Закону України «Про місцеве самоврядування», зокрема ст.ст.25,26,59,71,144 як такі, що начеб-то уповноважують міську раду вносити рішення, які порушують конституційні права та свободи громадян є безпідставними та не повинні братися до уваги, як належні.

Відповідно до ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Дана норма імплементована зі ст.1 Загальної декларації прав людини, 1948 року, а також відповідає Протоколу №12 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 року. Даний Протокол Україна ратифікувала 09 лютого 2006 року Законом України №3435-ІУ. Зокрема, ст.1 цього Протоколу, яка має назву «Загальна заборона дискримінації» містить наступні положення: здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознайом; ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за такими, які зазначено в пункті 1. При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішенням вказував на те, що орган державної влади в контексті Конвенції. Охоплює і орган місцевого самоврядування (наприклад п.67 п.68 справи «Рисовський проти України» (заява №29979/04, 2012 та ін..). Отже, орган місцевого самоврядування жодним чином не може провадити дискримінаційну політику стосовно будь-якої особи при вирішенні будь-якого питання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації України» від 06 вересня 2012 року №5207-УІ, дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим законом.

У п.48 справи «Пічкур проти України» (заява №10441/06, 2014) Європейський Суд з прав людини вказує на те, що практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об’єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, дана норма Закону вказує з одного боку на відсутність законної підстави для застосування подібних обмежень, а з іншого на захищену ознаку індивіда (місце проживання або місце перебування), у звязку з якою не може бути застосовано жодних обмежень, утисків чи інших посягань на законні права та інтереси особи. При цьому відповідач не навів жодної легітимної, виправданої підстави, яка б пояснила прийняття дискримінаційного положення щодо обмеження права на включення до реєстру тих учасників бойових дій в зоні проведення АТО, які не проживали в м.Рівному. Тобто вимога Порядку щодо обов’язкової реєстрації в м.Рівному для отримання у власність земельної ділянки, є дискримінаційною.

Крім того слід звернути увагу на те, що пільга на позачергове отримання земельної ділянки безоплатно у власність надається учасникам бойових дій у зв’язку із виконанням ними особливо небезпечних і водночас винятково важливих для держави та її населення завдань, захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності усієї держави, а не окремих її міст чи областей.

Оскільки Конституція України гарантує право власності на земельну ділянку певного розміру, суд вважає, що діями відповідача порушено право власності позивача, передбачене ст.1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що представник відповідача не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій та бездіяльності РМР щодо надання безоплатно земельної ділянки у власність; визнання незаконним та скасування рішення РМР від 23 червня 2015 року; визнання незаконним та скасування пункту 3 розділу 2 Порядку, затвердженого рішенням РМР від 26 лютого 2015 року №4916, який змінено рішенням РМР від 23 червня 2015 року №5041; визнання незаконним та скасування п.3 рішення сесії РМР від 27 жовтня 2016 року №1811; зобов’язання РМР включити позивача до ЄРУ АТО з 06 липня 2016 року знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,295 КАС України, Конституцією України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа управління земельних ресурсів виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання рішень протиправними, скасування незаконних рішень або їх окремих положень, стягнення моральної шкоди – задоволити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність ОСОБА_2 міської ради щодо неналежного, всупереч встановленим законодавством строкам, розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки безоплатно у власність.

Рішення ОСОБА_2 міської ради від 23 червня 2015 року №5041 «Про внесення змін до Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та сім’ям, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» - визнати незаконним та таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасувати.

Пункт 3 розділу 2 Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та сім’ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність, затвердженого рішенням ОСОБА_2 міської ради від 26 лютого 2015 року №4916, який змінено рішенням ОСОБА_2 міської ради від 23 червня 2015 року №5041 – визнати незаконним, таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасувати.

Пункт 3 рішення сесії ОСОБА_2 міської ради від 27 жовтня 2016 року №1811 – визнати незаконним та скасувати.

Зобов’язати ОСОБА_2 міську раду включити ОСОБА_1 до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції з дати подання ним заяви, а саме з 06 липня 2016 року.

В частині позовних вимог про стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в розмірі 100 000,00 грн. відмовити.

Судові витрати по справі звернути за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя :