Постанова № 73145018, 02.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/10379/16-ц Номер провадження 22-ц/786/809/18Головуючий у 1-й інстанції Кулешова Л. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники процесу:

представник позивача ОСОБА_2

представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представники третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2018 року,ухвалене суддею Кулешовою Л.В., повний текст рішення складено 09 лютого 2018 року

у справі за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_7, треті особи - Полтавська міська рада, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Полтаві, Полтавський міський парк культури та відпочинку "Перемога", Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_7, треті особи - Полтавська міська рада, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Полтаві, Полтавський міський парк культури та відпочинку "Перемога", Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки. 27 листопада 2017 року позовну заяву було уточнено.

Позовна заява мотивована тим, що під час перевірки Полтавською місцевою прокуратурою у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради було встановлено порушення вимог Земельного кодексу України з боку Полтавської міської ради при розпорядженні землями міського парку "Перемога", за результатами якою відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Так, вироком Київського районного суду м.Полтави від 23 квітня 2015 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.367 КК України Марченка В.Г., який працюючи на посаді завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього природного середовища Державного правління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, упродовж 2009-2010 років незаконно погодив висновки про погодження проектів із землеустрою щодо надання у власність 17 земельних ділянок на території заповідного парку - пам'ятнику садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку "Перемога", серед якого було погоджено відповідний висновок ОСОБА_7 На підставі висновку ОСОБА_7 незаконно було передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку, площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1, яка знаходиться під об'єктом природного - заповідного фонду - парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва парку "Перемога" в м. Полтаві. Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332 про надання ОСОБА_7 дозволу на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1000,16 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати незаконним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 30 липня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року №332 про надання ОСОБА_7 дозволу на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000,16 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 27 жовтня 2009 року за № 475 про затвердження ОСОБА_7 проекту відведення та передачу у власність зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати незаконним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м. Полтава ради від 29 жовтня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної у м. Полтава ради від 27 жовтня 2009 року № 475, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_7 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним Державний акт на право власності серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2009 року на земельну ділянку, площею 1000 кв.м., виданого на ім'я ОСОБА_7; зобов'язати ОСОБА_7 повернути до земель запасу Полтавської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 114 016 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2018 рокупозовну заяву першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_7, треті особи - Полтавська міська рада, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Полтаві, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332 про надання ОСОБА_7 дозволу на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000,16 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 30 липня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року №332 про надання ОСОБА_7 дозволу на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000,16 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської (нині Шевченківської) районної у м.Полтаві ради від 27 жовтня 2009 року за № 475 про затвердження ОСОБА_7 проекту відведення та передачу у власність зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Октябрської (нині Шевченківської) районної у м.Полтава ради від 29 жовтня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної у м. Полтава ради від 27 жовтня 2009 року № 475, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_7 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано недійсним Державний акт на право власності серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2009 року на земельну ділянку, площею 1 000 кв. м., виданого на ім'я ОСОБА_7.

Зобов'язано ОСОБА_7 повернути до земель запасу Полтавської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1 000 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 114 016 грн.

Стягнуто з виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_7 на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати по сплаті судового збору по 2 866,75 грн. з кожного.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, виділеної у власність ОСОБА_7, не приймалося, розроблені проекти землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки та технічна документація на земельну ділянку не відповідають вимогам чинного законодавства, протиправність дій завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області Марченка В.Г. щодо погодження проектів землеустрою з відведення у власність, зокрема, спірної земельної ділянки із земель пам'ятки природи встановлена вироком суду, а тому місцевий суд скасував рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради та Октябрського районної у м.Полтаві ради щодо виділення ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою м. Полтава, АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказу про існування рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про створення Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку «Перемога» на площі 30,9 га. Також матеріали справи не містять доказу існування проекту створення Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку «Перемога» на площі 30,9 га, матеріали справи не містять відомості з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки парку «Перемога» на площі 30,9 га. Зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого визначеного Законом України «Про природно-заповідний фонд України» засобу доказування встановлених судом обставин щодо існування факту створення об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення, у розумінні Закону України «Про природно-заповідний фонд України», який набрав чинності 25.07.1992 року Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва -парку «Перемога» на площі 30,9 га. Наполягає на тому, що не є належним доказом існування проекту створення та утримання об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - Парку - памятки садово-паркового мистецтва-парку «Перемога» на площі 30,9 га: графічне зображення парку пам'ятки садово-паркового мистецтва Парк «Перемога», на якому зображено обведений кольоровим маркером замкнутий контур площею 30,9 га; аркуш паперу із текстом «Мережа територій та об'єктів природно-заповідного фонду Полтавського району. Лубенське державне топографічно-геодезичне підприємство 2001 р. зокрема, вказані документи не містять жодної інформації про належність їх до проекту створення об'єкту природно-заповідного фонду, інформації про особу, яка їх створила, про те, що графічне зображення є саме «планово-картографічним матеріалом» і що його виготовило Лубенське державне топографічно-геодезичне підприємство». Вказує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що зібраними по справі доказами, зокрема, вироком Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2015 року та висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи № 5630/10685 від 29.09.2014 р. доводиться факт належності території парку «Перемога», який розташований на земельній ділянці, площею 30,9 га до парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення та є об'єктом природно-заповідного фонду.

У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська місцева прокуратура Полтавської області вважає апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, щорішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332 ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки, площею 1000,16 кв.м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд зі складу земель житлової та громадської забудови міста, що розташована за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 17).

Рішенням сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 30 липня 2009 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332, яким ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1000,16 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.1 а.с. 92).

Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 27 жовтня 2009 року № 475 було затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_7 зі складу земель житлової чи громадської забудови міста вищевказану земельну ділянку (т.1 а.с. 18).

Рішенням сесії Октябрської районної у м.Полтава ради від 29 жовтня 2009 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрського районної у м. Полтава ради від 27 жовтня 2009 року № 475, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_7 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.1 а.с. 91).

25 грудня 2009 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право власності серії НОМЕР_1 ( а.с. 19) та земельна ділянка має кадастровий номер НОМЕР_2 (т.1 а.с. 33).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Як встановила колегія суддів, висновок місцевого суду про задоволення позову є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих №555 від 24.12.1970 року затверджено та взято під охорону, зокрема, пам'ятку природи місцевого значення парк "Перемога" на площі 10 га по просп. Першотравневому, 20 та закріплено її за виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Рішенням Полтавської обласної ради депутатів трудящих від 20.06.1972 року №242 "Про віднесення пам'яток природи місцевого значення за категоріями згідно нової класифікації та затвердження нововиявлених заповідних територій і природних об'єктів" (затверджені рішеннями облвиконкому, зокрема, від 24.12.1970 року №555, пам'ятки природи місцевого значення віднесено до категорії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, та затверджено додатково виявлені парки - пам'ятки згідно додатку №2, зокрема, парк "Перемога", що розташований в м. Полтава, Першотравневий проспект, та передано під охорону виконкому Полтавської міської ради.

Рішенням виконкому Полтавської обласної ради №453 від 22.11.1984 року затверджено межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, згідно якого парк "Перемога" віднесено до парку-пам'ятки садового-паркового мистецтва місцевого значення на площі 30,9 га (т.1 а.с. 134).

27.05.2001 року Дирекцією міського парку культури та відпочинку взято на себе охоронне зобов'язання по забезпеченню режиму охорони та збереження вказаного об'єкту природно-заповідного фонду на площі 30,9 га.

Окрім того, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, що набрали законної сили, встановлено, що станом на 01 січня 2009 року, 01 січня 2011 року та 01 січня 2013 року земельні ділянки парку «Перемоги» площею 30,9 га мали статус об'єкта природно-заповідного фонду (т.1 а.с. 2-24).

У відповідності з п. 2.8 наказу № 434 від 05.11.2004 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі меж території та об'єктів природно заповідного фонду природоохоронний орган використовує документи щодо їх створення чи резервування для визначення місць розташування згаданих територій та об'єктів їх збереження.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт, що землі парку «Перемоги» віднесені до земель природно-заповідного фонду, як пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Відповідно до п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відтак, землі парку «Перемоги» не можуть бути передані у приватну власність.

Підтвердженням того, що спірна земельна ділянка входила до складу земель парку «Перемога» є висновок комісійної судово земельно технічної експертизи проведеної Харківським науково дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 5630/10685 від 29.09.2014 року (т.1 а.с. 94).

Відтак, органом місцевого самоврядування було здійснено передачу земель природно-заповідного фонду у приватну власність ОСОБА_7, що суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 20 ЗК України (у редакції чинній на час винесення оспорюваних рішень Октябрської районної у м. Полтаві ради) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів того, що органами виконавчої влади до передачі у власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки приймалось рішення про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки, матеріали справи не місять.

Таким чином, на час передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_7 її цільове призначення не було змінено на категорію земель житлової та громадської забудови, а відтак фактично було передано у приватну власність землі загального користування, що суперечить нормам чинного законодавства.

Окрім того, згідно з ч. 4, ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні , чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2015 року визнано завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області Марченка В.Г. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України.

Зазначеним вироком встановлено протиправність дій Марченка В.Г. щодо погодження проектів землеустрою з відведення у власність 17 земельних ділянок із земель пам'ятки природи місцевого значення - парка «Перемоги» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 1,62 га, у тому числі і належної ОСОБА_7 земельної ділянки (т.1 а.с. 25-26).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем у справі беззаперечно доведено факт незаконності передачі спірної земельної ділянки у приватну власність, а отже і обґрунтованість позовних вимог.

Обгрунтованими є і доводи позивача про витребування спірної земельної ділянки із власності відповідача.

Так,відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Аналогічні висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі заявили клопотання про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На підставі постанови прокурора Полтавської місцевої прокуратури від 23 січня 2014 року проведено перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради.

Перевіркою установлено порушення вимог земельного законодавства з боку Полтавської міської ради при розпорядженні землями парку «Перемоги».

25 січня 2014 року начальником відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури м. Полтави зареєстровано рапорт та в цей же день до Єдиного реєстру судових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

У подальшому обставини порушення земельного законодавства були встановлені Висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи № 5630/10685 від 29 вересня 2014 року.

За таких обставин, виходячи з того, що із вказаним позовом перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду у грудні 2016 року, то висновки представника ОСОБА_7 - ОСОБА_3про пропуск строків позовної давності є помилковим та таким, що не узгоджується з дійсними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодного доказу про існування рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про створення Парку-пам»ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зібраними доказами по справі, судом достатньо повно мотивоване судове рішення в цій частині.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки місцевим судом достатньо повно мотивовано рішення суду в частині заявленого клопотання відповідачами та третіми особами про застосування строку позовної даності.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий суддя - доповідач Дорош А.І.

Судді: Лобов О.А.

Триголов В.М.