Ухвала суду № 73143389, 03.04.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

419/2395/16-к

1-кп/415/67/18

У Х В А Л А

03.04.18 року Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

суддів Грибанової Л.О.

ОСОБА_1

за участю секретаря Литвиненко Л.О.

прокурора Лугового О.Ю.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

19 серпня 2016 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22016130000000133 від 28.05.2016 року у відношенні ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 27.05.2016 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

02 березня 2018 року ухвалою Лисичанського міського суду строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено до 30 квітня 2018 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо розгляду питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 України, відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 8-ти до 15-ти років та згідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Також суд зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя.

При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту викладених на користь обвинуваченого, а також враховує його вік та стан здоров’я, його сімейний та майновий стан, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків та запобіганню процесуального ризику, ухилення від суду, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу, суд не вбачає.

Вказані суспільні інтереси, на думку колегії суддів, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи , а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою що не може перевищувати двох місяців, тобто 01 червня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України на 60 днів, тобто по 01 червня 2018 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику слідчого ізолятора міста Старобільська.

Головуючий суддя: А.Г.Березін

Судді: Л.О.Грибанова

ОСОБА_1