Постанова № 73143254, 29.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/2764/17

провадження № 22-ц/781/628/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Авраменко Т.М., Голованя А.М.

за участю секретаря - Гончар В.В.

часники справи:

Представник СП ТОВ «Світловодськпобут» - Кожумяка М.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.01.2018 року, суддя Кадигроб С.М., по справі за позовом ОСОБА_2 до Спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про стягнення заборгованості за листком непрацездатності (лікарняних) та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про стягнення заборгованості за листком непрацездатності (лікарняних) та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

На обґрунтування позовної заяви зазначив, що працював у СП ТОВ «Світловодськпобут» та обіймав посаду начальника відділу охорони праці.

Відповідно до наказу № 146/к від 23.11.2016 року керівництва підприємства його звільнено з посади начальника відділу охорони праці СП ТОВ «Світловодськпобут» згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням умов колективного договору.

На час звільнення, відповідач мав заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати, а саме відповідач у день звільнення 15.11.2016 року повністю не розрахувався з позивачем.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.03.2017 року стягнуто на користь ОСОБА_2 із СП ТОВ «Світловодськпобут» середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 4079,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22.06.2017 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.03.2017 року змінено в частині розміру стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, стягнуто із СП ТОВ «Світловодськпобут» на його користь середній заробіток за затримку при звільненні в сумі 6079,20 грн.

Позивач зазначив, що в судовому рішенні було встановлено, що заборгованість по лікарняним в сумі 473,82 грн. не була виплачена йому і після 16.12.2016 року.

Станом на 30.10.2017 року відповідач не виплатив позивачу заборгованість по лікарняним в сумі 473,82 грн.

Крім того, з 22.06.2017 року затримка повного розрахунку по виплаті належних йому сум при звільненні на день подачі позову 30.10.2017 року складає 51 робочий день. Середній заробіток складає 22 945,50 грн.

Просив суд стягнути на його користь заборгованість за листком тимчасової непрацездатності (лікарняним) в сумі 473 грн. 82 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 22945 грн. 50 коп.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.01.2018 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що у діях СП ТОВ «Світловодськпобут» відсутня вина у невиплаті позивачу заборгованості по лікарняному листку та відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки у діях СП ТОВ «Світловодськпобут» відсутній умисел, як форма вини.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу охорони праці СП ТОВ «Світловодськпобут».

Перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, в період з 08 по 18 вересня 2015 року ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГХ №262406. (а.с.70)

Згідно протоколу №9 засідання комісії із соціального страхування СП ТОВ «Світловодськпобут» від 30 вересня 2015 року лікарняний підлягав 100% оплаті, на суму 1061 грн. 94 коп., з них 482 грн. 70 коп. підлягали під оплату підприємством, а 579 грн. 24 коп. - Фондом соціального страхування. (а.с.57, 58, 70, 71-72).

09 жовтня 2015 року СП ТОВ «Світловодськпобут» звернувся із заявою-розрахунком до Світловодської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, в тому числі і ОСОБА_2, яка була виконана 19 жовтня 2015 року. (а.с.80, 81).

Кошти Фондом перераховано на р/р 2604617410056 в ПАТ «Укрінбанк», який був на той час, за постановою про арешт коштів боржника СП ТОВ «Світловодськпобут» від 31 січня 2015 року, арештований. (а.с.61)

25 березня 2016 року арешт з рахунків СП ТОВ «Світловодськпобут», в тому числі з р/р 2604617410056, знято, проте протягом періоду з 26 березня 2016 року по день звільнення ОСОБА_2 - 23 листопада 2016 року, лікарняний так і залишався неоплаченим.

Заборгованість по лікарняному виплачена ОСОБА_2 лише 17 січня 2018 року, що підтверджується платіжним доручення №2242404333 від 16 січня 2018 року. Даний факт, на час винесення судом рішення, сторонами не оспорюється, проте позивач із заявою про зменшення позовних вимог до суду не звернувся.

Суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про стягнення заборгованості за листком тимчасової непрацездатності в сумі 473 грн. 82 коп. не підлягає задоволенню, оскільки на час винесення судом рішення заборгованість виплачена.

Суд першої інстанції зазначив, що доказів про поважність причин невиплати боргу по лікарняному листу відповідач суду не надав, враховуючи, що арешт з рахунку на якому знаходилися кошти застрахованих осіб знято 25 березня 2016 року, а виплата ОСОБА_2 проведена лише 16 січня 2018 року.

Розмір середньоденного заробітку ОСОБА_2 становить 254 грн. 95 коп., які визначено в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області, і сторонами не оспорюється.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наказів СП ТОВ «Світловодськпобут» №37 від 13 березня 2017 року, №41 від 07 квітня 2017 року, №44 від 25 квітня 2017 року та №53 від 31 травня 2017 року, на підприємстві встановлено планову норму тривалості робочого часу для всіх підрозділів в червні - 13 робочих днів, в липні - 14 робочих днів, в серпні - 15 робочих днів, у вересні - 14 робочих днів. (а.с.63-66)

Оскільки представником відповідача не надано суду доказів того, що у жовтні 2017 року на підприємстві встановлено скорочений графік роботи, то суд з урахуванням Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» в розрахунок середнього заробітку за час затримки рахує 20 робочих днів.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2017 року вирішено стягнути з СП ТОВ «Світловодськпобут» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 6079 грн. 20 коп., за період з 16 грудня 2016 року по 23 червня 2017 року. (а.с.3-4)

Таким чином середній заробіток за час розрахунку підлягає виплаті за період з 24 червня 2017 року по 30 жовтня 2017 року, а саме за червень місяць - 2 робочі дні, липень - 14 робочих днів, серпень - 15 робочих дні, вересень - 14 робочих дні, жовтень - 20 робочих дні, всього - 65 днів.

Середньоденний заробіток в сумі 254 грн. 95 коп. х 65 робочих дні становить 16571 грн. 75 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при звільненні ОСОБА_2 не провів з останнім повного розрахунку, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24 червня 2017 року по 30 жовтня того ж року в сумі 16571 грн. 75 коп.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції , що позов підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу охорони праці СП ТОВ «Світловодськпобут».

Перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, в період з 08 по 18 вересня 2015 року ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГХ №262406. (а.с.70)

Згідно протоколу №9 засідання комісії із соціального страхування СП ТОВ «Світловодськпобут» від 30 вересня 2015 року лікарняний підлягав 100% оплаті, на суму 1061 грн. 94 коп., з них 482 грн. 70 коп. підлягали під оплату підприємством, а 579 грн. 24 коп. - Фондом соціального страхування. (а.с.57, 58, 70, 71-72).

09 жовтня 2015 року СП ТОВ «Світловодськпобут» звернувся із заявою-розрахунком до Світловодської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, в тому числі і ОСОБА_2, яка була виконана 19 жовтня 2015 року. (а.с.80, 81).

Кошти Фондом перераховано на р/р 2604617410056 в ПАТ «Укрінбанк», який був на той час, за постановою про арешт коштів боржника СП ТОВ «Світловодськпобут» від 31 січня 2015 року, арештований. (а.с.61)

25 березня 2016 року арешт з рахунків СП ТОВ «Світловодськпобут», в тому числі з р/р 2604617410056, знято, проте протягом періоду з 26 березня 2016 року по день звільнення ОСОБА_2 - 23 листопада 2016 року, лікарняний так і залишався неоплаченим.

Заборгованість по лікарняному виплачена ОСОБА_2 лише 17 січня 2018 року, що підтверджується платіжним доручення №2242404333 від 16 січня 2018 року.

Ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тобто, для покладення на власника або уповноваженого ним органу відповідальності відповідно до ст.117 КЗпП України закон вимагає наявність наступних умов: вини власника або уповноваженого ним органу, відсутності спору щодо розміру належних звільненому працівникові або вирішення спору на користь працівника.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача по справі викладені в апеляційній скарзі в частині відсутності вини у несвоєчасній виплаті всіх сум(в тому числі заборгованості за листком тимчасової непрацездатності в сумі 473 грн. 82 коп.), що належать йому від підприємства, і які провадиться в день звільнення, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

В частині розміру середнього заробітку, який стягнуто судом на користь позивача за затримку розрахунку при звільнені, відповідач не оскаржував, тому суд апеляційної інстанції зазначені обставини не перевіряв. Однак, як вбачається з матеріалів справи, в запереченнях на позовну заяву відповідач сам зазначав суму , яку суд стягнув на користь позивача, як належну.( а.с. 54).

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, так як не впливають на законність прийнятого рішення.

Апеляційний суд Кіровоградської області, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргою Спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» - залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.01.2018 року - залишити без змін.

Стягнути із Спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 960 гривень.

Повний текст постанови складено 03.04.2018року .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: