Рішення № 73143070, 22.03.2018, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/735/17; 2/401/28/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2018 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп», приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Лариса Василівна, про визнання частково недійсним договору дарування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому просить визнати причину пропуску строку звернення з позовною заявою за захистом прав та законних інтересів - поважними, та поновити пропущений строк звернення до суду, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 19.12.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Соломоненко Л.В., зареєстрованим в реєстрі за № 6154, в частині що стосується позивача. Третьою особою зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп».

Свій позов обґрунтовує тим, що 19 грудня 2008 року між ним та його батьком був укладений договір дарування земельної ділянки, яка належала йому на праві приватної власності. На день укладання договору йому було 17 років, тобто він був неповнолітнім і йому було роз'яснено, що саме він підписує договір.

У червні 2017 року він дізнався про те, що частина земельної ділянки, загальною площею 0.72 га., яка розташована в АДРЕСА_2 належала йому на праві власності. Площа його земельної ділянки складала 0,12 га.

Батько повідомив йому що, оскільки він подарував йому цю земельну ділянку, а тому ця справа його не стосується. Після звернення батька до Виконавчого комітету Кременчуцької міської надійшла відповідь, про те що будь-яких дозволів опікунської ради на право дарування земельної ділянки ОСОБА_1 за період з вересня по грудень 2008 року не виявлено.

Вважає, що діями батька було порушене його право як неповнолітньої дитини, оскільки правочин вчинено без погодження органу опіки та піклування, що ставить під загрозу єдине майно, що у нього є.

Дії батька, які на його думку порушують його права, полягають у тому, що після отримання від нього дарунка він отримав право власності на земельну ділянку, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. Після чого батько у забезпечення кредитного зобов'язання за кредитним договором укладеним між ВАТ «Банк Кіпру» та ТОВ «Монолітбудкомплект» уклав іпотечний договір згідно якого передав в іпотеку земельну ділянку яка розташована в АДРЕСА_2 загальною площею 0.72 га.

Таким чином позивач вважає, що його батько переслідуючи власну вигоду, виступив поручителем юридичної особи, чим фактично порушив його права позбавивши його власності та створив штучні передумови для можливості втрати майна у подальшому.

Крім цього вважає, що приватний нотаріус Соломоненко Л.В., яка посвідчувала договір дарування, порушила вимоги закону, не роз'яснивши йому наслідки вчинення правочину, не вказала у договорі, що його батьки надають згоду на відчуження та посвідчила договір за відсутності згоди органів опіки та піклування.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на норми ч.ч.1, 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.216, ч. 1 ст. 224 ЦК України, п.1 ч. 2 ст. 177 ч. 7.ст. 7 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», Конвенцію «Про права дитини» схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 09 серпня 2017 року за заявою представника третьої особи ТОВ «Дата Майнінг Груп» до у часті у справі у якості третьої особи був залучений приватний нотаріус Світловодського нотаріального округу Соломоненко Л.В.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини та докази, що їх стверджують. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав. У своїх поясненнях погодився із доводами сина, щодо порушення його права власності та просив задовольнити його позовні вимоги.

Представник третьої особи ТОВ «Дата Майнінг Груп» проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що Світловодським міськрайонним судом розглядається справа за їх позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 згідно договору іпотеки.

Предметом позову у даній справі є оспорювання договору дарування земельної ділянки від 19.12.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яка у подальшому стала частиною предмету іпотеки.

Сторонами договору дарування земельної ділянки від 19.12.2008 року є ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які кожен окремо подарували свої земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_2 та ОСОБА_6, який прийняв зазначені земельні ділянки в дар. Отже, сторонами оспорюваного правочину є батьки позивача ОСОБА_1

У своїй сукупності вказані земельні ділянки утворюють земельну ділянку об'єднану в єдиний масив площею 9600 кв.м.

Сторонами оспорюваного правочину є батько, мати та інші родичі позивача.

Посилаючись на ст. ст. 221, 222 ЦК України вказує на те, що відсутність претензій з боку батьків дарувальника ОСОБА_1, який підписав договір дарування у віці 17,5 років, свідчить про схвалення ними правочину.

Звертає увагу суду на спосіб отримання земельної ділянки ОСОБА_1 та вказує, що вказана земельна ділянка була набута у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 13.11.2008 року, де представником ОСОБА_1 був його батько ОСОБА_2 Вважає, що метою отримання частини земельної ділянки ОСОБА_2 на ім'я неповнолітнього сина ОСОБА_1 існувала завчасно та представляє собою цілеспрямовану діяльність спрямовану на отримання та оформлення права власності на вісім земельних ділянок та об'єднання їх в одну, з присвоєнням єдиного кадастрового номеру.

Вважає, у даному випадку сама відсутність дозволу органу опіки на укладання договору не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Встановленню підлягає порушення прав дитини щодо її майна.

Зазначає також, що доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відсутня зава відповідача про їх застосування, що свідчить про домовленість між сторонами.

Крім цього подав заяву про застосування строків позовної давності та відмову у позові на цій підставі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Лариса Василівна просить відмовити у задоволенні позову з підстав аналогічних заявленим ТОВ «Дата Майнінг Груп». Крім цього також заявляє про застосування строків позовної давності.

Як вже зазначалось відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги свого сина ОСОБА_1 у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вирішуючи питання щодо прийняття визнання позову відповідачем суд ухвалив про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжив судовий розгляд з огляду на те, що визнання відповідачем позову суперечить інтересам ТОВ «Дата Майнінг Груп», який є іпотекодержателем спірної земельної ділянки. (ж.с.з. від 22 березня 2018 року)

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 19 грудня 2008 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 ОСОБА_9, ОСОБА_10, які за договором є дарувальниками та ОСОБА_2 як обдарованим, був укладений договір дарування земельної ділянки. Предметом договору дарування є земельні ділянки 1,2,3,4,7,8,9,10, які розташовані АДРЕСА_2. (а.с.95) Сторони оцінили дар у сумі 4500 грн. Грошова оцінка земельної ділянки № 7,8, яка належала ОСОБА_1 згідно довідки виданої відділом Держкомзему складає 1001, 31 грн.

Державним актом Серія НОМЕР_3 виданого 16.12.2008 року підтверджується право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка розташована АДРЕСА_2. під № 7,8. Державний акт виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 13 листопада 2008 року № 2-2089. (а.с. 98)

Право власності інших дарувальників, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтверджується відповідними Державними актами (а.с. 96, 97, 99,100).

Згідно паспорту ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.114)

На момент укладання договору дарування ОСОБА_1 виповнилося 17 років, 6 місяців, отже він мав неповну цивільну дієздатність.

Відповідно до ст. 32 ЦК України фізична особау віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) крім правочинів, передбачених ст.31 ЦК України має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;самостійно укладати договір банківського вкладу(рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я(грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочиниза згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобівабо нерухомого майнаповинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Таким чином договір дарування від 19 грудня 2008 року був вчинений неповнолітнім ОСОБА_1 за межами його цивільної дієздатності.

Як вбачається з відповіді виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (а.с.11) та відповіді служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Київської міської ради (а.с.188) на час укладання договору дарування, тобто 19.12.2008 року, дозвіл на відчуження земельної ділянки не надавався.

Згідно іпотечного договору від 29.06.2010 року відповідач ОСОБА_2 у забезпечення кредитного договору від 29.06.2010 року, укладеного між ВАТ «Банк Кіпру» та ТОВ «Монолітбудкомплект», передав в іпотеку земельну ділянку, розташовану в СТ «Дніпро» по АДРЕСА_2, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази», яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від НОМЕР_4, виданого Власівською селищною радою 26.10.2009 року у тому числі на підставі договору дарування від 19 грудня 2008 року зареєстрованого у реєстрі № 6154, а також комплекс будівель, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2. (а.с.13-17).

З договору дарування земельних ділянок від 19.12.2008 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав у дар земельні ділянки, цільове призначення яких «для ведення садівництва».

Цільове призначення земельної ділянки, яка була передана в іпотеку, після отримання ОСОБА_2 державного акту було змінене «для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази».

На вказаній земельній ділянці зведений комплекс будівель, який належить ОСОБА_2 на підставі Рішення постійно діючого центрального регіонального третейського суду при асоціації «Арбітраж» від 23 січня 2009 року та зареєстрованого КП «Кассіопея» 06.02.2009 року.

З огляду на встановлені обставини, суд погоджується з доводами третьої особи ТОВ «Дата Майнінг Груп» стосовно того, що метою набуття у власність ОСОБА_2 на ім'я свого сина ОСОБА_1 земельної ділянки було об'єднання декількох земельних ділянок та отримання в кінцевому рахунку земельної ділянки значної площі єдиним масивом до складу якої входять земельні ділянки, які належали його близьким родичам у тому числі синові ОСОБА_1 з метою подальшого використання цієї земельної ділянки для будівництва комплексу будівель.

Між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ОСОБА_2 існують спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду.

10 листопада 2017 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі № 401/5714/13; 2/401/5/17 ухвалено рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» до ОСОБА_2 третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолітбудкомплект» про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолітбудкомплект», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова Світлана Миколаївна, ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним залишено без задоволення. Вказане рішення не набрало законної сили у зв'язку з поданням апеляційної скарги.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину визначені ч. 1 ст. 215 цього Кодексу відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину а саме передбачено, що правочинє правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачене право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Частиною 2, 3 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За змістом ч.6 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 будучи неповнолітнім передав у дар своєму батькові земельну ділянку площею 1200 кв.м. для ведення садівництва вартістю згідно грошової оцінки 1001, 31 грн., підписавши договір дарування від 19 грудня 2008 року за межами цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 222 ЦК України визначено, що правочин, який неповнолітня особавчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особоюза межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Беручи до уваги те, що сторонами правочину були батьки неповнолітнього ОСОБА_1, суд вважає що вони знали про його вчинення у момент підписання, а саме 19.12.2008 року. Проте не скористались своїм правом та протягом одного місяця не заявили своїх претензій, а тому зазначений договір слід вважати схваленим батьками неповнолітнього ОСОБА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 вказує на те, що діями його батька ОСОБА_2, який виступив поручителем за кредитом, порушені його права, як неповнолітньої дитини на земельну ділянку, оскільки правочин вчинено без погодження органу опіки та піклування, що поставило під загрозу єдине майно, яке він мав.

Суд вважає доводи позивача у цій частині такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідач ОСОБА_2, укладаючи іпотечний договір від 29.06.2010 року, передав в іпотеку земельну ділянку, яка належала особисто йому на праві власності, а тому на вчинення даного правочину не потребувалось погодження органу опіки та піклування.

У правовій позиції, яку висловив Верховний Суд України у постанові від 9 листопада 2016 року у справі N 6-930цс16, зазначається, що передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" та статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

З огляду на викладене у даних спірних правовідносинах доказуванню підлягають обставини, які свідчать про порушення майнових прав позивача ОСОБА_1, який будучи неповнолітнім без попереднього дозволу органу опіки та піклування передав у дар своєму батькові земельну ділянку для ведення садівництва, вартість якої на момент укладання договору складала 1001 грн. 31 коп.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка, яку він передав у дар батькові, була його єдиним майном, подарувавши яке він зазнав майнових втрат.

Разом з тим не надає жодного доказу які б підтверджували його майновий стан, наявність у нього іншого нерухомого майна та розмір шкоди, яку він зазнав у результаті відчуження на користь свого батька земельної ділянки призначеної для ведення садівництва вартістю згідно грошової оцінки 1001 грн.31 коп.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами порушення своїх майнових прав, а сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору не може бути підставою недійсності договору дарування земельної ділянки.

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 просив визнати причини пропуску строку звернення з позовною заявою за захистом прав та законних інтересів поважними, та поновити пропущений строк звернення до суду.

Суд вважає, що вказана вимога з правової точки зору є некоректною, оскільки Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює строків звернення до суду за захистом цивільних прав. З доводів позивача ОСОБА_1, якими він обґрунтовує цю вимогу вбачається, що звертаючись із вказаним проханням до суду, він мав на увазі визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

За змістом ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а відтак позивач має право звернутись до суду за захистом порушеного права без обмеження будь-яким строком.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» та приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Лариса Василівна звернулись до суду із заявами у яких просили застосувати наслідки спливу позовної давності та на цій підставі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

З огляду на те, що стороною у спорі у розумінні ст. 48 ЦПК України є позивач і відповідач, то саме відповідачу, а не третім особам належить право на звернення до суду із такою заявою.

Враховуючи те, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження належними та допустимими доказами факт порушення майнового права позивача ОСОБА_1, суд вважає, що його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та ст.ст.13, 15, 16, 31, 32, 203, 204, 215, 221, 222, 256, 257, 267 ЦК України, ч 2, 3 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись 12, 13, 48, ч. 4 ст. 206, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце проживання АДРЕСА_3 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 місце проживання АДРЕСА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп», адреса реєстрації м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Олеся Гончара, б. 52, кв. 31 ЄДРПОУ 35945570, приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Лариса Василівна місцезнаходження АДРЕСА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 19.12.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Соломоненко Л.В., зареєстрованим у реєстрі № 6154, в частині дарування земельної ділянки ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Світловодський міськрайонний суд у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : Т.І.Гармаш

22.03.2018