Постанова № 73142632, 26.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2970/17 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/302/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 21 26.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Матвієнко Ю.О.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2017 року на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД" до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на квартиру,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на квартиру.

В судовому засіданні представник позивача Накутна С.О. заявила клопотання та надала суду письмову заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що позовна заява подана позивачем на захист своїх майнових прав та інтересів, а також відновлення порушеного права власності на спірну квартиру, яка є предметом договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного з відповідачем. З метою недопущення подальшого порушення права власності позивача на спірне майно, а також існування обґрунтованого припущення, що спірна квартира, яка є власністю відповідача, на момент пред»явлення позову до нього, може вибути із володіння, користування та розпорядження відповідача, у позивача постала потреба вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом арешту спірної квартири. Представник позивача просила накласти арешт на квартиру № 23, яка знаходиться у будинку 1-Г, розташованому в АДРЕСА_2, загальною площею 55,5 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2017 року задоволено клопотання про забезпечення позову, накладено арешт у вигляді заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,5 кв.м. та належить на праві власності ОСОБА_2.

Не погодившись з висновками, наведеними в ухвалі суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтована і незаконна, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД" та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №Є/ІІІ-1г-21 предметом якого були майнові права на квартиру № 23, загальною площею 55.5 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

30 квітня 2014 року за ОСОБА_2, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач від імені товариства договір підписано директором ОСОБА_3 у якого не було достатнього обсягу повноважень на підписання такого договору.

Постановлючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції з метою недопущення подальшого порушення права власності позивача на спірне майно, а також існування обґрунтованого припущення, що спірна квартира, яка є власністю відповідача, на момент пред»явлення позову до нього, може вибути із володіння, користування та розпорядження відповідача забезпечив позов шляхом накладення арешту на квартиру.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст.149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлена ухвала відповідає вимогам процесуального права, та підстави для її скасування відсутні.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 03 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді