Постанова № 73142596, 26.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2351/17 Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/116/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 26 26.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Л.А.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року у справі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Банком та ОСОБА_2, 31.10.2008 р. був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов договору відповідач своїх зобов'язань не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 31.05.2017 року складає 62628,21 грн. Тому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року в позові вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 62628 (шістдесят дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 21 (двадцять одна) коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп..

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції, не звернув уваги, що наданий розрахунок позивача містить намагання стягнути з неї безпідставні борги, а також притягнути її до одного виду юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення, а саме 250 гривень штрафу фіксованої частини та 2970, 39 гривень процентної ставки, що як притягнення до одного і того ж виду відповідальності, які заборонені.

А тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог банку відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2008 року між відповідачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений договір, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг. За умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до вказаного вище Кредитного договору. В свою чергу відповідач порушила умови договору і станом на 31.05.2017 року має заборгованість в загальній сумі 62628,71 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 8216,69 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 48241,13 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 2950,00 грн.; а також штрафи: штрафу (фіксована частина) - 250,00 грн., штрафу (процентна складова) - 2970,39 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості за договором (а.с.3-5).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушено умови кредитного договору, який відповідач підписала, а отже погодилася з усіма умовами договору, вона не виконала свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту. Таким чином з відповідача необхідно стягнути заборгованість в загальній сумі 62628,21 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Колегією суддів, встановлено, що починаючи з вересня 2014 року позивач в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 30,0% до 34,80%. При цьому в порушення ст. 1056-1 ЦК про зміну процентної ставки, що призвело до необґрунтованого збільшення заборгованості повідомлення боржнику не направив.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув уваги на те, що банком не виконані умови договору не встановлено підставу та не обґрунтований розмір збільшення процентної ставки, а також не надіслано повідомлення позичальнику про збільшення процентної ставки.

За таких обставин колегія судів приходить до висновку про безпідставність збільшення відсоткової ставки банком з 30,0% до 31,80%.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права при ухваленні рішення суду колегією судді знайшли своє підтвердження.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач порушуючи умови кредитного договору та норми цивільного законодавства в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку та здійснив нарахування заборгованості позичальнику з урахуванням збільшеної відсоткової ставки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись ст.ст. 374, 376,367, 374, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити по справі нове.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: