Рішення № 73141992, 27.03.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1745/17

Провадження № 2/345/49/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Боднарівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, який складений та посвідчений сільським головою Боднарівської сільської ради ОСОБА_7 14.04.2014 р. за реєстровим № 6.

Свої вимоги мотивує тим, що22.11.2016 року у віці 54 роки помер її племінник ОСОБА_6, який проживав в с. Боднарів і за життя був власником спірного будинковолодіння. Окрім неї та її сина, інших родичів ближчого ступеня споріднення у померлого не було, тому вона разом із сином ОСОБА_8 доглядала свого племінника, опікувалась ним і будь-якої розмови про те, що він може скласти заповіт на користь сторонніх осіб, ніколи не було. Після поховання племінника виявилось, що існує заповіт, який складений ОСОБА_6 14.04.2014 р. і за змістом якого він все майно, яке на день смерті буде йому належати, заповів ОСОБА_5 Цей заповіт складений з порушенням вимог закону, тому його слід визнати недійсним.

З тексту оскаржуваного заповіту вбачається, що особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено, що не відповідає дійсності, оскільки на момент посвідчення зазначеного заповіту ОСОБА_6 був інвалідом другої групи загального захворювання, страдав психічним недугом і відповідно не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За будь-яких обставин текст заповіту не відповідає волі заповідача, оскільки позивач переконана, що підпис на заповіті від імені ОСОБА_6 виконано не ним особисто, а повноваження сільського голови на посвідчення такого заповіту є сумнівними.

Відповідачем подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.

ОСОБА_6, який помер 22.11.2016р., за життя був одиноким. В 2004 році він отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, а тому часто звертався за допомогою до відповідача у веденні побуту. Крім того ОСОБА_6 є хресним батьком відповідача, відповідно немає нічого дивного, що ОСОБА_6 не маючи своїх дітей склав заповіт на користь свого похресника ОСОБА_5

Щодо нерозуміння значення своїх дій та керування ними на час складення заповіту, то ОСОБА_6 встановлено інвалідність ІІІ-Ї групи внаслідок загального захворювання, а не психічних розладів. На час складання заповіту і до дня смерті ОСОБА_6 не страждав на психічні розлади і його поведінка жодним чином не вказувала на це. Він з 2010 року до листопада 2016 р. працював позаштатним кореспондентом газети «Західний Вісник», така робота потребує розумових здібностей. Відповідно викликає великий сумнів, що на такій посаді могла працювати особа, яка не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Крім того ОСОБА_6 укладав кредитні договори та займався приватизацією земельних ділянок, що в свою чергу свідчить про усвідомлення ОСОБА_6 своїх дій та керованість ними.

Щодо підпису на заповіті виконаному не ОСОБА_6, то дане твердження позивачки є цілком безпідставним, оскільки як видно із численних підписів ОСОБА_6 на заявах та інших документах у нього був складний по виконанні підпис неповторність якого видно «неозброєним оком».

Повноваження сільського голови на посвідчення заповіту передбачені ст. 37 ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011р. Відповідно Боднарівський сільський голова ОСОБА_7 14.04.2014 р. мала усі повноваження передбачені законом на вчинення нотаріальної дії по посвідченню заповіту ОСОБА_6

Позивачем було подане клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи (а.с. 75), проте, враховуючи доводи сторони відповідача про відсутність у померлого спадкодавця психічних захворювань, судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову в задоволенні цього клопотання.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав наведених в самому позові і просять позов задоволити. Наголосили, що відсутні рішення Боднарівської сільської ради, які б надавали сільському голові право вчиняти нотаріальні дії. Тому вважають, що заповіт ОСОБА_6 посвідчений неповноважною особою, адже посадова інструкція не замінює рішення органу місцевого самоврядування.

Представник відповідач заперечив проти позову з підстав зазначених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що ОСОБА_6 був хресним батьком відповідача. Він за життя не страждав психічними захворюваннями. Він власноручно підписав заповіт. Голова Боднарівської сільської ради є посадовою особою і має всі повноваження на вчинення нотаріальних дій.

Представник третьої особи Боднарівської сільської ради в судове засідання неодноразовов не з’явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі,щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 22.11.2016 року (а.с. 11).

14 квітня 2014 року в селі Боднарів Калуського району, Івано-Франківської області сільським головою Боднарівської сільської ради ОСОБА_9 посвідчено заповіт ОСОБА_6, яким останній на випадок своєї смерті все своє майно заповів ОСОБА_5 У заповіті міститься підпис заповідача (а.с. 12, 30).

Позивачка є родичкою спадкодавця ОСОБА_6 (а.с. 7-10)

Стороною позивача в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 за життя страждав психічним недугом і тому не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складення заповіту від 14.04.2014 р.. Окрім того, як вбачається з поданих стороною відповідача письмових доказів ОСОБА_6 в останні роки життя вчиняв юридично значимі дії: укладав договори, подавав письмові клопотання до сільської ради, офіційно працював (а.с. 84-94)

Також стороною позивача не подано жодних доказів на підтвердження своїх сумніві щодо належності підпису на оспорюваному заповіті саме спадкодавцю ОСОБА_6

Водночас суд звертає увагу на форму укладеного заповіту ОСОБА_6 та порядок його посвідчення.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 р. № 3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Як вбачається з матеріалів справи таке рішення Боднаріською сільською радою не приймалося.

Суд пропонував Боднарівській сільській раді, як третій особі без самостійних вимог, з метою повного та всебічного розгляду справи надати для огляду в судовому засіданні рішення сільської ради, яким підтверджено право посадових осіб Боднарівської сільської ради вчиняти нотаріальні дії (а.с. 61) Проте, третя особа без самостійних вимог не подала суду рішенням органу місцевого самоврядування про покладення обов’язку вчиняти нотаріальні дії на сільського голову Боднарівської сільської ради. Не зробила цього і сторона відповідача.

Посилання в посадовій інструкції сільського голови на повноваження складати і посвідчувати нотаріальні дії у відсутності секретаря сільської ради (а.с. 33-39) не може підміняти собою відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яким покладаються на посадову особу органу місцевого самоврядування обов’язки вчиняти нотаріальні дії

Частинами 1 та 2 ст. 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог закону щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України, а згідно ч. 2 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заповіт, посвідчений сільським головою Боднарівської сільської ради ОСОБА_7 14.04.2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 6, складений з порушенням діючого законодавства, а це є підставою для визнання заповіту недійсним.

На підставі викладеного, ст.ст. 207, 215, 216, 1233, 1234, 1247, 1251, 1252, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 складений на користь ОСОБА_5, посвідчений 14.04.2014 року сільським головою Боднарівської сільської ради Калуського району,Івано-Франківської області, зареєстрованого за № 6.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя