Ухвала суду № 73141865, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/418/18 Справа № 208/3014/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Мудрецький Р.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Мудрецького Р.В.,

суддів: Іванченка О.Ю., Калініч Н.І.,

за участю:

секретаря Пиріч Н.А.,

прокурора Крижановського О.С.,

потерпілого ОСОБА_2,

законного представника потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представника відповідача ОСОБА_8,

представника третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420130401600000097 від 28 листопада 2014 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача КЗ Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад №13» Камґянської міської ради ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, ухвалений відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2; працюючого вчителем фізичної культури КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради, має на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.137 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права займатись педагогічною та виховною діяльністю строком на три роки.

На підставі ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_5 від відбування основного та додаткового покарання .

Стягнуто з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» №13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 26 052,81 грн.81 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Стягнуто з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» №13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

Вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, за наступних обставин.

04 листопада 2013 року в період часу з 13 год.30 хв. до 14 год. ОСОБА_11, який наказом директора НВК №13 від 22.05.2013 року «Про переведення на постійну роботу» прийнятий на посаду вчителя фізичного виховання КО НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» №13 Дніпродзержинської міської ради, будучи відповідальним за збереження життя і здоров'я учнів під час навчального процесу та зобов'язаним здійснювати страховку учнів під час виконання вправи, під час навчального уроку з фізичної культури з хлопцями - учнями 9-А і 9-Б класів КО НВК «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» №13 Дніпродзержинської міської ради за адресою закладу: м.Дніпродзержинськ, вул. Бойко,42, в порушення вимог п. 2.3, 3.4, 5.1 посадової інструкції вчителя фізичної культури, вимог п.п. 1.1, 3.1, 3.2 Інструкції з охорони праці №7 під час проведення занять з фізичної культури і спорту, від 25.09.2005 року, затвердженої наказом №102 директора НВК №13, п.3.1.4 Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства освіти і науки №521 від 01.06.2010 року, п. 6.1.3. Державного нормативного акту про охорону праці (ДНАОП 9.2.30-1.08-99) Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці №249 від 27.12.1999 року, неналежно виконуючи свої професійні обов'язки внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до них, не передбачивши настання суспільно-небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи реальну та об'єктивну можливість своєчасно запобігти травмуванню учня ІНФОРМАЦІЯ_6, який 04 листопада 2013 року о 13 год. 50 хв. при виконанні стрибка через гімнастичного козла «ноги нарізно» невдало відштовхнувся руками від основи гімнастичного козла, впав на мати, які знаходились на підлозі та отримав удар від снаряда, який впав на нього зверху на праву руку. В цей момент, вчитель ОСОБА_11 стояв навпроти снаряду поза матами з правого боку, що виключало можливість запобіганню травматизму шляхом належного страхування учнів, тим самим, не вжив належних і своєчасних заходів щодо здійснення належного контролю за виконанням фізичної вправи та належного страхування неповнолітнього учня ІНФОРМАЦІЯ_7, допустив травмування учня, внаслідок чого неповнолітньому ОСОБА_2 були спричинені пошкодження у вигляді закритих переломів променевої та ліктьової кісток, у середній третині - відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я, терміном більше ніж 21 добу.

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_5 та представник цивільного відповідача НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради в особі ОСОБА_8 просять вирок суду змінити, як незаконний, в частині вирішення судом питання про задоволення цивільного позову ОСОБА_2 та стягнення з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 150 000 грн, а також задоволення цивільного позову ОСОБА_10 щодо стягнення з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

На їх думку, суд першої інстанції не звернув увагу на заперечення відповідача – КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради стосовно того, що цивільний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з підстави подання позову під час судового провадження, а не до його початку, що суперечить вимогам ч.ч.1,2 ст.128 КПК України.

Зазначили, що на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками.

Вважають, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, поданий ним самостійно під час судового розгляду справи, суд першої інстанції не мав права приймати до розгляду.

На думку обвинуваченого та представника цивільного відповідача, в цивільному позові не доведено завдання потерпілому моральної шкоди та її розмір, не надано належних та вагомих доказів, а судом першої інстанції у вироку взагалі не надано належного обґрунтування позиції суду щодо стягнення з цивільного відповідача на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_2 моральної шкоди саме в такому розмірі. Крім того, у справі не призначалась та не проводилась судово-психологічна експертиза, яка дозволяє визначити факт спричинення моральних страждань, їх ступінь, вплив, встановити причинно-наслідковий зв'язок змін психічної діяльності постраждалого і дій того, хто завдає шкоди, яка б дозволила б оцінити розмір можливої компенсації за спричинення моральних страждань.

На їхню думку, має місце істотне порушення норм матеріального права в частині розгляду цивільного позову.

На вказану апеляційну скаргу представником потерпілого ОСОБА_2, адвокатом ОСОБА_4 подано заперечення, в якій він зазначає, що обвинуваченим та представником цивільного відповідача пропущені строки на апеляційне оскарження вироку суду та цивільним позивачем ОСОБА_10 від свого імені та імені неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, як його законний представник було в установленому законом порядку до початку судового розгляду подано позов про відшкодування шкоди як моральної так і матеріальної, який судом був розглянутий та прийнято законне, обґрунтоване рішення, тому просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити вирок суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, представника цивільного відповідача в особі ОСОБА_8, представника третьої особи ОСОБА_9, які підтримали доводи апеляційних скарг, потерпілого ОСОБА_2, законного представника потерпілого ОСОБА_3, та представника потерпілого ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Пункт 10 ч.1 ст.56 КПК України передбачає, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На підставі ч 2 ст.128 КПК України, на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, законним представником ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, до початку судового розгляду 23.06.2014 року подано первісний позов (т.1 а.п.41-46), в якому в тому числі обґрунтовувалась і шкода завдана діями обвинуваченого метері потерпілого ОСОБА_10 У зв’язку з досягненням потерпілим ОСОБА_2 повноліття, ним фактично уточнено та самостійно подано до суду позов, що відповідає діючому законодавству.

Таким чином, доводи обвинуваченого та представника цивільного відповідача про те, що цивільний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з підстави його подання під час судового провадження, а не до його початку, не відповідають дійсності.

Окрім цього, доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача стосовно того, що судом першої інстанції у вироку взагалі не надано належного обґрунтування позиції суду щодо стягнення з цивільного відповідача на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_2 моральної шкоди саме в такому розмірі, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Розмір відшкодування моральної шкоди, на думку колегії суддів, суд першої інстанції визначив в належному розмірі на користь законного представника ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_2, врахувавши ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, завданих неповнолітньому ОСОБА_2 діями обвинуваченого, спричиненого потерпілому фізичного болю, обсягу страждань, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, порушенням звичайного ритму життя потерпілого, який тривалий час проходив лікування, внаслідок отриманих ушкоджень визнаний інвалідом з дитинства, що є певною перешкодою для реалізації в майбутньому його генетичного потенціалу до розвитку як фізичних здібностей, так і психічних. Також врахував обсяг душевних переживань та психічних страждань, які зазнала мати неповнолітнього потерпілого після травмування її неповнолітньої дружини, що потребувало хірургічного втручання та додаткових зусиль в організації їх подальшого життя, правомірно стягнувши на користь матері неповнолітнього потерпілого моральну шкоду в розмірі 50000 грн., що відповідає обсягу її переживань.

При цьому, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст.ст. 23, 1193 ЦК України, виходячи із засад розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір відшкодування на користь ОСОБА_10 моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, та на користь ОСОБА_2 – 150 000 гривень, та частково задовольнив позовні вимоги на користь законного представника потерпілого – ОСОБА_10 в частині стягнення матеріальної шкоди.

З огляду на викладене, обґрунтованих підстав для зменшення суми відшкодування моральної шкоди, визначеної вироком суду першої інстанції, про що просить в своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 та представник цивільного відповідача, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача КЗ Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад №13» Камґянської міської ради ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, ухвалений відносно ОСОБА_5 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: