Постанова № 73141796, 30.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/802/15-ц 22-ц/774/303/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 214/802/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2017 року, яке постановлено суддею Ковтун Н.Г. у м. Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 10 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 39745,00 грн. строком до 09 липня 2012 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасного погашення кредиту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 26.12.2014 року склала 266841,14 грн.

За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом в сумі 266841,14 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 35030,40 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 72067,16 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 6359,20 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 153384,38 грн., а також здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 26 грудня 2014 року за кредитним договором № KRHTAW04320059 від 10 липня 2007 року у розмірі 132688 грн. 45 коп., що включає: заборгованість за кредитом - 35030,40 грн., заборгованість по процентам - 72067,16 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 6359,20 грн., пеню - 19231,69 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1326,88 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував того, що він не отримував письмової вимоги про необхідність дострокового повернення кредиту та вважав, що в нього відсутня будь-яка заборгованість. Крім того, в досудовому порядку позивач у 2014 році продав належний йому автомобіль марки ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1, який був предметом застави, що призвело до виникнення між ним та відповідачем позасудового порядку вирішення спору, який регулюється положеннями Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Посилаючись на те, що в порушення діючого законодавства він не повідомлявся позивачем про реалізацію автомобіля та недостатність коштів від його реалізації на погашення виниклої заборгованості, вважає, що бездіяльність позивача призвела до виникнення заборгованості, у зв'язку з чим відсутні підстави для її стягнення судом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, як необґрунтовану, на його думку, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача - ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 50440,00 грн. строком до 09 липня 2012 року на наступні цілі: 37200,00 грн. на купівлю автомобіля, а також 34,00 грн. для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу KRHTAW04320059 від 10.07.2007 року на строк до 09.07.2008 року у сумі 2139,00 грн., а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 372,00 грн. та у розмірі 10695 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченого п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,40% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору (а.с.6 -7).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену договором суму кредиту.

Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості станом на 26 грудня 2014 року в сумі 266841,14 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 35030,40 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 72067,16 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 6359,20 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 153384,38 грн. (а.с.4-5).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором боржником ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та права банку, у зв'язку з цим, вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів в розмірі 986,43 грн. - щомісяця з «10» по «14» число кожного місяця (п. 7.1. кредитного договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, востаннє погашення заборгованості здійснено відповідачем ОСОБА_1 10.04.2009 року (а.с. 4 т.1).

Отже, вказане підтверджує той факт, що після сплати останнього чергового щомісячного платежу відповідач ОСОБА_1 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення заборгованості за кредитним договором.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язанням в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Відповідно до п. 2.3.3. умов кредитного договору у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди та відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.ст. 212, 616, 651 ЦК України щодо зобов'язань, термін виконання яких не настав, вважається, що термін настав у зазначену в повідомленні дату.

Відповідно до п. 7.4. кредитного договору, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,50 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених пп. 2.2.2., 2.2.3., 7.5. цього договору, банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем ОСОБА_1 того, що він порушив свої зобов'язання стосовно дотримання обумовлених договором строків щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, припинивши погашення заборгованості в квітні 2009 року.

Отже, встановивши факт неналежного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позичальник ОСОБА_1 повинен нести відповідальність перед кредитором щодо погашення заборгованості по кредитному ліміту та нарахованим відсоткам в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не отримував вимоги про погашення кредитної заборгованості, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки така вимога може бути задоволена шляхом добровільного повернення позичальником заборгованості в позасудовому порядку, або її стягнення в судовому порядку за судовим рішенням. Таким чином, пред'явивши позов до суду про стягнення кредитної заборгованості, позивач використав право вимагати стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в судовому порядку.

Перевіривши дані розрахунку позивача (а.с.4 т.1), колегія суддів погоджується з розміром стягнутої, в межах заявлених позовних вимог та строку позовної давності, судом першої інстанції з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 35030,40 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 72067,16 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 6359,20 грн.

Доказів на спростування правильності розрахунку в цій частині у відповідності до приписів ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції та ст.ст. 12, 81 ЦПК України в редакції 2017 року, відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

Також колегія суддів вважає, що під час вирішення спору, судом першої інстанції виконано положення ст. 214 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент ухвалення рішення, та з врахуванням положень ст.ст. 253, 254, 256-267 ЦК України вирішено питання щодо пропуску строку позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_1 та застосовано наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки із стягненням пені в межах річного строку позовної давності в розмірі 19231,69 грн. (а.с.61-64 т.1).

Щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом, процентам за користування кредитом та комісії, ці вимоги заявлено позивачем з дотриманням трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаних сум.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитом у зв'язку із зверненням стягнення за кредитним договором позивачем в досудовому порядку на належне ОСОБА_1 рухоме майно - автомобіль марки ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1, який був предметом застави в забезпечення виконання його зобов'язань за укладеним кредитним договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як встановлено судом, в лютому 2015 року позивачем було реалізовано автомобіль, що належав відповідачеві та був предметом застави. Натомість, заборгованість за кредитним договором № KRHTAW04320059 від 10 липня 2007 року за позовом Банку стягується станом на 26 грудня 2014 року, тобто до моменту реалізації заставного майна. Питання щодо врахування суми від продажу автомобіля в даному випадку повинно вирішуватись в межах виконавчого провадження.

Посилання відповідача на невиконання банком вимог Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у зв'язку з реалізацією предмета застави, колегія суддів вважає такими, що не мають для даної справи жодного правового значення, оскільки дотримання позивачем вищевказаних вимог діючого законодавства не є предметом спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: