Постанова № 73141686, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1952/18 Справа № 175/1604/17 Головуючий у 1 й інстанції - Новік Л. М. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року

по справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлені особи: Новоолександрівська сільська рада, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2017 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2, зацікавлені особи: Новоолександрівська сільська рада, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2, зацікавлені особи: Новоолександрівська Сільська рада, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління Дергеокадастру в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у спаві №175/1604/17 за заявою ОСОБА_2, зацікавлені особи: Новоолександрівська сільська рада, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою - скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2, оскільки спадкоємці на земельні ділянки за заповітом відсутні, а спадкоємець першої черги за законом син померлої - ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був задовольнити заявлені вимоги.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів відповідно до якого, ОСОБА_4 отримала у позику грошові кошти у сумі 561346, 80 грн., що еквівалентно 42000 доларів США. Позика була надана позичальнику на безвідсотковій основі до 22 серпня 2015 року.

21 серпня 2015 року до Договору позики були внесені зміни шляхом укладення Договору про зміну пунктів 1, 2 Договору позики та викладені у новій редакції. Відповідно до нової редакцією позичальнику були передані у позику на безвідсотковій основі грошові кошти у сумі 925260,00 грн., що еквівалентно 42 000 доларів США строком до 22 серпня 2016 року.

Відповідно до Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 06 травня 2016 року видане Жовтневим районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

ОСОБА_4 належали земельні ділянки, розташовані на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області у садівничому товаристві «Веселка», а саме: земельна ділянка 54, площею 0,0568 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі договору дарування, серія та номер ВРІ497462, виданого 28.04.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.B.; земельна ділянка 106, площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_3, на підставі Акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_4, виданого 11.12.2009 року відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 30 вересня 2014 року зареєстрований в реєстрі за №1031 приватним нотаріусом Красота Т.О. відповідно до якого, належне їй на праві власності домоволодіння (6/10 часток домоволодіння та 4/10 частки домоволодіння, зазначені як квартира 1), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_8. Яку ОСОБА_8 згодом прийняла у спадщину.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України встановлено, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно із ст. 1261 ЦКУ у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Син померлої ОСОБА_4, спадкоємець першої черги відповідно до ст. 1268 ЦК України - ОСОБА_3, відмовився від прийняття спадщини.

Згідно із ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Відповідно до п. 8 ч.2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. 278 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного то обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спадщини відумерлою .

Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2, що син померлої ОСОБА_4 відмовився від спадщини, а ОСОБА_8 прийняла спадщину за заповіту, а тому спадкоємці відсутні, колегія суддів ставиться критично, оскільки судом першої інстанції взагалі не з'ясовано чи є інші спадкоємці і чи є ОСОБА_8 спадкоємицею будь-якої черги.

Щодо доводів апелянта , що заява про визнання спадщині відумерлою може також подана кредитором спадкодавця і він правомірно звернувся з вищевказаною заявою,оскільки між ним і спадкодавцем ОСОБА_4 був укладений договір позики від 22.08.2014 року, колегія суддів вважає невірними ,оскільки в матеріалах справи є копія спадкової справи, з якої вбачається що з претензійною заявою до нотаріуса зверталась і ОСОБА_9 , яка є також кредитором спадкодавця , відповідно до договору позику від 23.08.2013 року між нею та ОСОБА_4. .

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича