Рішення № 73140481, 26.12.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.12.2017 Єдиний унікальний номер 205/3753/17

Провадження №2/205/2355/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Романової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання та припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 14 червня 2017 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 05 вересня 1981 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від шлюбу народились діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_8).

В 1982 році, тобто у період шлюбу сторони придбали незавершений будівництвом будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 За спільні кошти сторони закінчили будівництво даного будинку та заселились в нього 02 листопада 1989 року.

У період часу з 1982 року по 2010 рік за сумісні кошти сторони побудували житловий будинок із необхідними господарськими будівлями, здійснили ремонт житлового будинку, встановили прилади електрозабезпечення, тепло забезпечення, сантехніку, столярні вироби, виконали благоустрій земельної ділянки, висадили насадження, встановили капітальну огорожу з фундаментом та воротами.

Власником нерухомого майна та земельної ділянки розташованих за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.

Уточнивши свої позовні вимоги та посилаючись на викладені обставини та обґрунтування, позивачка просить суд у порядку розподілу сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку літ. А-1, А1-1, а-1, житловою площею 80,9 кв.м., загальною площею 107,8 кв.м., відкриту терасу літ.а1-1, погріб з шийкою літ.Е, сарай літ.Б, ганок з козирком літ.б, гараж літ.Г, літня кухня літ. Д, ганок з козирком літ.д, лазня літ.О, вхід до лазні літ.Ж, ганок літ.Ж, сарай літ.З, туалет літ. И, душ літ.Л, які розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га по АДРЕСА_1

Припинити право власності ОСОБА_2 на ? частку житлового будинку літ. А-1, А1-1, а-1, житловою площею 80,9 кв.м., загальною площею 107,8 кв.м., відкриту терасу літ.а1-1, погріб з шийкою літ.Е, сарай літ.Б, ганок з козирком літ.б, гараж літ.Г, літня кухня літ. Д, ганок з козирком літ.д, лазня літ.О, вхід до лазні літ.Ж, ганок літ.Ж, сарай літ.З, туалет літ. И, душ літ.Л, які розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га по АДРЕСА_1

Позивачка в судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. До суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с.53).

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Вимоги позову визнає у повному обсязі (а.с.54).

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, законів України, практику Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Суд, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що з 05 вересня 1981 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.9).

В період шлюбу сторонами збудовано АДРЕСА_1, право власності на яке належним чином зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.10,11,12).

У відповідності до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя": поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно зі ст.. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст..368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За ст.. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери,паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Крім цього, відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 Сімейного Кодексу щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом, та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, внаслідок чого .

Вирішуючи питання щодо судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивачки належить стягнути судовий збір в сумі 1 022,85 грн.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.9, 41, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, ст.ст. 60-61, 69-72 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 16, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання та припинення права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із: житлового будинку літ. А-1, А1-1, а-1, житловою площею 80,9 кв.м., загальною площею 107,8 кв.м., відкриту терасу літ.а1-1, погріб з шийкою літ.Е, сарай літ.Б, ганок з козирком літ.б, гараж літ.Г, літня кухня літ. Д, ганок з козирком літ.д, лазня літ.О, вхід до лазні літ.Ж, ганок літ.Ж, сарай літ.З, туалет літ. И, душ літ.Л, які розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га.

Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із: житлового будинку літ. А-1, А1-1, а-1, житловою площею 80,9 кв.м., загальною площею 107,8 кв.м., відкриту терасу літ.а1-1, погріб з шийкою літ.Е, сарай літ.Б, ганок з козирком літ.б, гараж літ.Г, літня кухня літ. Д, ганок з козирком літ.д, лазня літ.О, вхід до лазні літ.Ж, ганок літ.Ж, сарай літ.З, туалет літ. И, душ літ.Л, які розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати в сумі 1 022,85 грн. (одна тисяча двадцять дві грн. 85 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29 грудня 2017 року.

Суддя В.С. Шавула