Постанова № 73139990, 28.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/12812/17

Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

28 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_2,

предстанвика відповідача:Лебедюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2017 позивач, ОСОБА_4, звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №3814 від 20.05.2016 про стягнення з позивача сум пенсії, виплачених надміру і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити позивачу недоплачені суми пенсійного забезпечення за червень і липень 2017 року у повному розмірі відповідно призначеної пенсії.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач з листопада 2002 року є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до вимог Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІ від 09.04.1992, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 та копією наказу №310 о/с від 12.11.2002 начальника управління МВС України в Хмельницькій області.

З 17.04.2015 до 06.11.2015 позивач працював в УМВС України в Хмельницькій області на посаді радника начальника УМВС України в Хмельницькій області, яка відноситься до13-го рангу посад державної служби разом з тим перебуваючи на пенсії.

Наказом №329 о/с від 06.11.2015 начальником УМВС України в Хмельницькій області позивач був звільнений з вказаної посади, відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку з переведенням до Національної поліції.

Наказом №16 о/с від 07.11.2015 позивача призначено на посаду радника начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

Працюючи на зазначених посадах в УМВС України в Хмельницькій області та в Головному управлінні Національної поліції в Хмельницькій області отримував призначену пенсію та нараховану по місцю роботи заробітну плату.

У травні 2016 року позивач отримав від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькі області лист №1636 від 16.05.2016 про утворення переплати пенсії за період з 07.11.2015 в загальній сумі 25 625 грн. 90 коп., оскільки працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку і умовах передбачених Законом України «Про державну службу», лист також містив вимогу повернення зазначеної суми заборгованості на рахунок відповідача.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області №3814 від 20.05.2016 визначено, що за період з 07.11.2015 по 28.12.2015, та з 01.01.2016 по 31.05.2016 утворилась переплата пенсії ОСОБА_4 в розмірі 25625 грн. 90 коп. (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять грн. 90 коп.).

Позивач 23.05.2016 звернувся до відповідача з проханням роз'яснити підстави пред'явлення вимоги. На своє звернення отримав відповідь з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №343/Б-8 від 07.06.2016 з посиланням на те, що підставою пред'явлення вимоги є норми Закону України № 213-VІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та № 911- VІІ від 24.12.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було внесено зміни до ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992, щодо того, що тимчасово у період з 01.04.2015 до 31.12.2016 особам, яким пенсія призначена зокрема відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку і умовах передбачених Законом України «Про державну службу», не виплачується. За червень 2016 року в якому позивач просив надати копію відповідного рішення про стягнення коштів отримав аналогічну відповідь за № 410/Б-8 від 06.07.2016.

Позивач, за червень-липень 2016 року недоотримав належні пенсійні виплати в загальній сумі 7647 грн. 84 коп. В подальшому за заявою позивача від 27.07.2016 виплату пенсії за серпень 2016 року було відновлено і частково повернуто невиплачену пенсію за липень 2016 року.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними та необґрунтованими, а відповідач діяв в межах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІ від 02.03.2015) тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до ч.1 ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VІІ від 24.11.2015), тимчасово, у період з 01.01.2016 по31.12.2016, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 зі змінами, а саме: першого речення ч.1 ст.54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ч.1 ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в такій редакції: "Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються.

Порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цими Законами, поширено на всіх пенсіонерів незалежно від часу призначення.

Згідно з норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 відповідно до якого пенсія призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" працюючим державним службовцям не виплачується, були чинними до прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-рп/2016 від 20.12.2016.

Законом України №900-VII від 23.12.2015 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей", що набрав законної сили 28.12.2015, внесено зміни до п.3 Прикінцевих положень Закону України №213-VII від 02.03.2015 та додано до переліку суб'єктів, працівники яких займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" та мають право на пенсію, Національну поліцію.

Отже, Національну поліцію з дня, наступного за днем опублікування Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" тобто 29.12.2015, включено до переліку передбаченого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII. А тому, до цього періоду працівників Національної поліції не було включено до переліку осіб, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" та мають право на пенсію, та на яких поширюється обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII.

Також, суд зауважує, що позивач мав повідомити відповідача про своє працевлаштування протягом тижня згідно з його зобов'язання від 11.05.2011. Отже, протягом тижня, з 07.11.2015 (дня офіційного працевлаштування у Національній поліції), позивач мав повідомити Пенсійний фонд України про даний факт.

В частині невиплати пенсії, колегія суддів зазначає, що вищезазначеними законами передбачено, що пенсія, призначена за Законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" працюючим на посадах відповідно до Закону України "Про державну службу", не виплачується у період з 01.01.2016 до 31.12.2016. А так як період, який оспорює позивач з 01.06.2016 по 18.07.2016 знаходиться в межах вищевказаного періоду, то не виплата пенсії відповідачем є правомірною.

Що стосується періоду з 18.07.2016 колегією суддів встановлено, що відповідачем була відновлена виплата пенсії позивачу за зазначений період, у зв'язку з переведенням позивача на посаду, яка не належала до посади державного службовця.

Отже, враховуючи, що позивач працював на посаді та умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", то дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах державної влади поширюється на нього в повному обсязі.

В частині позовних вимог щодо скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №3814 від 20.05.2016, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсіонери зобов'язані повідомляти органи пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

У відповідності до ст.59 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому ч.2 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у разі невиконання пенсіонером обов'язку, встановленого ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", останній зобов'язаний повернути неправомірно отримані кошти на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачу стало відомо про роботу позивача з 07.11.2015 на посаді передбаченою ЗУ "Про державну службу" у Національній поліції, лише з наданої інформації ГУ Національної поліції в Хмельницькій області.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №3814 від 20.05.2016 прийняте в межах, спосіб та в порядку визначеному чинним законодавством.

При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішення від 05.09.2017 у справі «Фабіан проти Угорщини» (Заява № 78117/13) (Fabian v. Hungary) параграфи 74 - 82, 84 , у якому Суд у складі Великої Палати зазначив, що у вирішенні "справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії" мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 у справі №569/1517/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.