Постанова № 73138707, 29.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2100/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

29 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача - ОСОБА_2

представників відповідачів - Левченко О.А., Мельник О.В., які діють на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (головуючий суддя: Томчук А.В.) у справі №802/2100/17-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Державної казначейської служби України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області та до Державної казначейської служби України у Шаргородському районі Вінницької області в якому просив:

- визнати відмову та бездіяльність Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області щодо виготовлення висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подачі його для виконання відповідному органові Державного казначейства України неправомірною та такою, що дискримінує його за професійною та соціальною ознаками;

- зобов'язати Жмеринську ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області виготовити висновок про повернення сум податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15-20% на суму 46691,89 грн. і військового збору на суму 3676, 40 грн.;

- зобов'язати Державну казначейську службу України у Шаргородському районі Вінницької області повернути помилково утримані суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15-20% на суму 46691,89 грн. і військового збору на суму 3676,40 грн. шляхом безспірного списання з відповідного бюджету;

- постанову в частині повернення суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору з утриманого щомісячного (довічного) грошового утримання судді у відставці та його підвищення, як ветерану війни/учаснику бойових дій, в межах місячної виплати допустити до негайного виконання.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначив, що він будучи суддею Шаргородського районного суду Вінницької області у відставці, має право на пільги встановлені законодавством України та починаючи з 23.12.2010 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та його підвищення, як учасник бойових дій. В даному випадку позивач не погоджується з фактом утримання з вказаних виплат податку на доходи фізичних осіб в розмірі від 15 до 20 % та військового зборку у розмірі 1%, які мають місце починаючи з 01.07.2014 року. Також позивач непогоджується з відмовою Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, отриманою ним за результатами розгляду поданої ним заяви, про виготовлення висновку стосовно повернення йому з відповідного бюджету помилково утриманих податковим агентом податків з фізичних осіб та військового збору за період з липня 2014 року по червень 2016 року у розмірі 50368,29 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу з вимогами щодо скасування рішення окружного суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення судом принципу верховенства права, норм матеріального права та процесуального права, зокрема положень статті 242 КАС України, та прийняття оскаржуваного рішення без урахування судової практики Верховного Суду України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача - Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, зазначено про безпідставність вимог апеляційної скарги позивача, які пред'явлені до податкового органу, через відсутність у останнього законодавчих підстав для виготовлення висновку про повернення сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача - Державної казначейської службу України у Шаргородському районі Вінницької області, в обгрунтування доводів про безпідставність вимог ОСОБА_2, зазначено, що податковим агентом при виплаті фізичній особі пенсії або щомісячного грошового утримання є органи Пенсійного фонду України, які і мають проводити розрахунок податкових зобов'язань з оподаткування доходу платника податку, нарахованого з джерела його виплати.

В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) є суддею у відставці Шаргородського районного суду Вінницької області та ветераном війни учасником бойових дій.

Протоколом Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі №396 від 27.05.2011 року позивачеві, як судді, призначено довічне грошове утримання (а.с.27).

У зв'язку зі змінами, внесеними до ст. 164 Податкового кодексу України, Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області листом №570/06-31/02 від 03.07.2014 року, повідомив позивача про щомісячні відрахування податку на доходи фізичних осіб з суми його довічного грошового утримання, яка перевищує 10000,00 грн., що матиме місце починаючи з 01.07.2014 року (а.с.18).

Листами від 26.06.2015 року №23/Д та від 15.09.2015 року №35/Д Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області повідомив позивача, що починаючи з 01.07.2014 року УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області, як податковий агент, утримує з належних йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його підвищення, як ветерану війни-учаснику бойових дій, податок на доходи фізичних осіб в розмірі від 15 до 20% та військовий збір в розмірі 1%.

15.05.2017 року позивач звернувся до керівника Жмеринської ОДПІ ГУ ДФСУ у Вінницькій області з заявою щодо виготовлення висновку про повернення йому з відповідного бюджету помилково утриманих податковим агентом податків з фізичних осіб та військового збору за період з липня 2014 року по червень 2016 року включно у розмірі 50368,29 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб - 46691,89 грн. та військовий збір - 3676, 40 грн.

Листом від 22.05.2017 року №2865/10/20-07 податковий орган повідомив позивача про відсутність підстав для підготовки висновку щодо повернення йому помилково утриманих податків, у зв'язку з тим, що в даних правовідносинах в особі податкового агента виступає саме УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області (а.с.16-17).

Не погоджуючись з даною позицією податкового органу ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами відповідачів, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову позивача, зазначивши при цьому, що заявлені вимоги слід звертати до Пенсійного фонду України, як податкового агента, який здійснює утримання податків з доходу (довічного грошового утримання).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками окружного суду та надаючи оцінку даним правовідносинам зазначає наступне.

Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.п. 1.1. статті 1 Податкового кодексу України).

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" Податковий кодекс України доповнений новим підпунктом 164.2.19 такого змісту: "64.2.19. суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати".

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" вказані зміни набрали чинності з 1 липня 2014 року.

Отже, з 1 липня 2014 року підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, положення Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", якими були внесені зміни до статті 164 Податкового кодексу України, нечинними у встановленому законом порядку не визнавалися, а рішення про визнання їх такими, що не відповідають Конституції України, Конституційним Судом України не приймалося.

Крім того, пунктом 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України закріплено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Як встановлено з матеріалів справи, вказані грошові зобов'язання мають місце по відношенню до належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його підвищення, як ветерану війни-учаснику бойових дій, з 01.07.2014 року.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Податкове зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 ст. 14 ПК України, - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.п. 43.3 статті 43 ПК України).

Статтею 168 ПК України визначено, що оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку здійснюється податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (п.п. 168.1.1 п.168.1 статті 168 ПК України).

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п.14.1 статті 180 ПК України).

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України) (п.168.3 статті 168 ПК України).

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем звернено вимоги про виготовлення висновку щодо та про повернення сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору до податкового органу та Державної казначейської служби, хоча здійснений аналіз норм чинного законодавства дає всі підстави дійти висновку, що податковим агентом при виплаті фізичній особі пенсії або щомісячного довічного грошового утримання є саме органи Пенсійного фонду України.

В контексті викладеного, судова колегія, надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту власних прав та інтересів, вважає, що в спірних правовідносинах питання щодо вірності визначення розміру грошового утримання судді у відставці та наявності підстав для справляння податкових зборів з вказаної виплати, скаржнику необхідно порушувати саме перед податковим агентом, яким виступає Пенсійний фонд України.

На разі матеріали справи не містять доказів звернення позивачем до органів Пенсійного фонду України як податкового агента, що здійснює виплату щомісячного довічного грошового утримання судді, з відповідною заявою щодо правомірності утримання з нього вищевказаних сум податкових зобов'язань та щодо перерахунку виплати отримуваного ним грошового утримання. Вказане також не було встановлено а ні в ході перегляду даної справи судом першої інстанції, а ні жодним іншим судовим рішенням. Під час здійснення апеляційного провадження даний факт також жодного підтвердження не віднайшов.

Посилання позивача на положення ст. 43 ПК України, якими визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені, судовою колегією відхиляються, як такі, що не поширюються на правовідносини, що є предметом розгляду даної справи, оскільки в даному випадку, враховуючи факт визначення належного способу захисту позивачем власних прав та інтересів, належною є застосування процедури передбаченої положеннями пп. 169.4.3. п. 169.4 ст. 169 ПК України, якими закріплено право податкового агента здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та до Державної казначейської служби України у Шаргородському районі Вінницької області, що є предметом розгляду в межах даної справи.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, судовою колегією до уваги не беруться, як такі, що не спростовують вірності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що ним не доведено наявності будь-яких правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в результаті повного і всебічного встановлення обставини справи та їх дослідження.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2018 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.