Постанова № 73138692, 03.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3531/17 Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

03 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року (головуючи суддя: Блонський В.К., повний текст рішення виготовлено 05.01.2018 року) у справі №822/3531/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Юринецька сільська рада Городоцького району Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.09.2017 року № Л-21356/0-12675/6-17, та від 25.10.2017 року № Л-27416/0-14135/6-17, якими їй відмовлено у задоволенні заяв про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про протиправність отриманих нею відмов Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, як таких, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання передачі земельної ділянки у власність громадянам із земель сільськогосподарського призначення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.09.2017 року № Л-21356/0-12675/6-17 та від 25.10.2017 року № Л-27416/0-14135/6-17, якими відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Зокрема, ухвалюючи вказане рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність наданої позивачу відмови, викладеної у листах від 13.09.2017 року № Л-21356/0-12675/6-17 та від 25.10.2017 року № Л-27416/0-14135/6-17, а спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є законним та таким, що прийняте Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, оскільки місце розташування земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_3 не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме відсутнє у відповідному Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у ІІІ кварталі 2017 року на території Хмельницької області, розробленому на виконання постанови КМУ «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» №413 від 07.06.2017 року.

Окрім того, обгрунтовуючи правомірність прийнятих ним рішень, апелянт зазначає, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №898-р, яким доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити у першочерговому порядку розгляд звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області було прийнято рішення про формування переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах безоплатної приватизації для забезпечення права кожного учасника АТО на отримання земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи доводи наведені відповідачем зазначив про їх безпідставність та необгрунтованість.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, в серпні 2017 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.09.2017 року № Л-21356/0-12675/6-17 позивачу було відмовлено у задоволенні її заяви, та повідомлено про те, що у поданих позивачем документах немає погодження органу місцевого самоврядування щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Також Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області запропонувало позивачу повторно звернутися до нього, при цьому надавши погодження органу місцевого самоврядування.

В вересні 2017 року позивач повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, додавши водночас погодження органу місцевого самоврядування.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.10.2017 року № Л-27416/0-14135/6-17 їй було повторно відмовлено у задоволенні заяви. Зокрема, відповідачем зазначено, що стосовно обраної нею земельної ділянки на разі здійснюється перевірка наявності резерву для учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції, встановлюється позиція органу місцевого самоврядування щодо надання даної земельної ділянки у приватну власність, перевіряється чи не використовується земельний масив для випасу худоби індивідуального сектору. Водночас, позивачу було запропоновано постійно ознайомлюватись з інформацією щодо земельних ділянок, які пропонуються передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність на офіційному веб-сайті та в разі включення бажаної земельної ділянки до вищезгаданого переліку, повторно звернутись до Головного управління з відповідною заявою.

Не погодившись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1-3 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,00 га.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Таким чином, бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, що надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Підставою ж для відмови у наданні дозволу в даному випадку може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, було подано всі документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а саме: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Наказом від 15.10.2014 року № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014", введено, зокрема, в дію рішення колегії Держземагентства України № 2/1 "Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", п.2 якого передбачено, начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Також, згідно п.2.1, 2.3, 2.4 вказаного рішення передбачено під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. У разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання. У разі, якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Отже, відповідач, обгрунтовуючи свою відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що неможливо встановити позицію органу місцевого самоврядування щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (лист від 13.09.2017 року № Л-21356/0-12675/6-17) діяв всупереч наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року № 328, яким обов'язок щодо отримання позиції органу місцевого самоврядування про можливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою покладений саме на відповідача, і час отримання такої позиції обмежений 10-денним строком.

В даному випадку, судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме відповідач в ході вирішення питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинен надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запит про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування, проте цього ним зроблено не було.

Згідно частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Таким чином, за результатами розгляду заяв позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Щодо обгрунтованості та правомірності відмови відповідача оформленої листом від 25.10.2017 року № Л-27416/0-14135/6-17, то колегія суддів вважаэ, що доводи апелянта про те, що вирішення питання позивача можливе лише після вирішення по суті питання забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції, оскільки останнім надається першочергове право розгляду поданих ними заяв, є необґрунтованими, оскільки Законами України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачено першочергове право учасників АТО на надання у власність земельних ділянок порівняно з іншою категорію громадян.

Надання таким громадянам земельних ділянок даної категорії земель здійснюється у загальному порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України. Жодний нормативний акт не вводить будь-яких обмежень у даному питанні відносно іншої категорії громадян, які не мають статусу учасника АТО.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлюють учасникам антитерористичної операції першочергове відведення земельних ділянок тільки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а не для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмова позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області є не законною та не обґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що в даному випадку Головним правлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснено не було.

Враховуючи протиправність відмови відповідача, а також те, що заяви позивача, які подавались останньою в 2017 році двічі, по суті не вирішено уповноваженим органом, відповідно до вимог ст. 245 КАС України у поєднанні із ч.2 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03.04.2018

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.