Ухвала суду № 73138464, 02.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/2399/16-к Головуючий в 1 інстанції: Смирнов Г.С.

Провадження № 11-кп/791/136/18 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч.ч. 1, 2 ст.185, ч.2 ст.309 КК України

У Х В А Л А

іменем України

02 квітня 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Калініної О.В., Калініченка І.С.,

секретаря Благовещенської О.О.,

за участю прокурора Безушко Т.Г.,

захисника Горішнього О.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12016230030001326 за апеляційною скаргою захисника Горішнього О.О. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 01 листопада 2017 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Херсона, громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України є такою, не має судимості,

засуджено: за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 років 6 місяців.

Запобіжний захід не обирався.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона 23.02.2016 року близько 18:48 год., знаходячись в приміщенні магазину «RoIada» на території ТРЦ «Фабрика» за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег, 17, керуючись корисливим мотивом направленим на незаконне заволодіння чужим майном, таємно, шляхом вільного доступу, з зазначеного магазину викрала належне ПП ОСОБА_3 жіночу сукню -К-448 вартістю 1118грн., після чого покинула місце скоєння злочину з викраденим майном та розпорядилась ним на власний розсуд, в результаті чого заподіяла ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

Вона же, 04.04.2016 року близько 19:30 год., знаходячись в приміщенні магазину «Карі» на території ТРЦ «Фабрика» за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег, 17, керуючись корисливим мотивом направленим на незаконне заволодіння чужим майном, таємно, шляхом вільного доступу, заволоділа належним ТОВ «Карі Україна» майном, а саме балетками жіночими 38 розміру вартістю 155,88 грн., балетками жіночими 40 розміру вартістю 155,84грн., балетками жіночими 41 розміру вартістю 155,84грн., після чого покинула місце скоєння злочину з викраденим майном та розпорядилась ним за власним бажанням, в результаті своїх дій заподіяла ТОВ «Карі Україна» матеріальну шкоду на загальну суму 467,64 грн.

Крім того, 18.06.2016 року близько 08:40 год., ОСОБА_2, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу наркотичних речовин, придбала шляхом покупки особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, маса в перерахунку на суху речовину, становить 5,967грам, після чого зберігала при собі до моменту виявлення працівниками поліції під час огляду 18.06.2016 в період часу з 12:00год. до 12:40 год., на території подвір'я будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильність кваліфікації її дій, посилається на суворість призначеного покарання. В обґрунтування доводів указує, що під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_2 повністю визнала себе винною, щиро розкаялася, в повному обсязі відшкодувала завдану шкоду. Зазначені обставини суд першої інстанції при призначенні покарання в повному обсязі не врахував. Крім того, ОСОБА_2 в силу ст.89 КК України є такою, що не має судимості, проте суд врахував, що вона була раніше судима. Також обвинувачена посередньо характеризується за місцем проживання, доглядає хвору матір, є особою інфікованою на ВІЛ. Вчинені нею злочини відповідно до ст.12 КК України віднесені до злочинів середньої тяжкості. Вважає, що її виправлення можливо без ізоляції від суспільства. З цих підстав просить змінити вирок та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Іншими учасниками судового провадження вирок щодо ОСОБА_2 не оскаржується.

Заслухавши доповідача, доводи захисника Горішнього О.О. та обвинуваченої, які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисником, просили змінити вирок у частині призначення покарання, думку прокурора про залишення вироку без зміни, у судових дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації її дій за ч.1 ст.185, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.309 КК України, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394 ст.404 КПК України апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчиненого злочину, доведеності вини ОСОБА_2 та кваліфікації її дій, які учасниками судового провадження не оспорюються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочинів, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченої та кваліфікацію її дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Як убачається з матеріалів провадження, під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала себе винною у вчиненні злочинів, за які її засуджено, в обсязі висунутого їй обвинувачення.

Оскільки вона та інші учасники судового провадження не заперечували проти скороченого дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд обмежився допитом обвинуваченої ОСОБА_2 та дослідженням матеріалів провадження, що характеризують особу винної, а тому учасники судового провадження тепер позбавлені права оспорювати їх в апеляційному порядку.

Що ж до доводів захисника Горішнього О.О. про суворість призначеного покарання та необхідність його пом'якшення з застосуванням ст.75 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Виходячи з положень, передбачених ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій дотримався вимог ст.50, 65 КК України щодо його необхідності, достатності і справедливості. Підстав вважати, що призначене покарання є суворим, як про це стверджує захисник, немає.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про її особу, що вона за місцем проживання селищним головою характеризується посередньо, дільничним інспектором характеризується негативно, ніде не працює, перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, стан залежності, що вона відшкодувала завдану шкоду. Також суд врахував, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів і до неї двічі застосовувалася ст.75 КК України.

З урахування цих конкретних обставин справи та даних про особу винної, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів правильно призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців у мінімальних межах санкцій кримінального закону, яке за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, як такі, що, на його думку, дають підстави для пом'якшення покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст.75 КК України, зокрема, повне визнання вини, щире каяття, відшкодування завданої шкоди, що вона в силу ст.89 КК України є такою, що не має судимості, посередньо характеризується за місцем проживання, доглядає хвору матір, є особою інфікованою на ВІЛ, то вони в даному випадку не можуть бути підставами для пом'якшення покарання з застосуванням ст.75 КК України, оскільки жодним чином не зменшують ступінь тяжкості вчинених злочинів та суспільну небезпеку особи обвинуваченої, яка раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, але належних висновків для себе не зробила, і після закінчення строку погашення судимості знову вчинила аналогічні умисні злочини, що характеризує її, як особу схильну до вчинення злочинів, та свідчить про її небажання стати на шлях виправлення.

Дані про особу ОСОБА_2, характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених нею злочинів, свідчать про суспільну небезпеку її особи та неможливість її виправлення без відбування реального покарання у виді позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, оскільки застосування вимог ст.75 КК України буде недостатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

З огляду на викладене, підстав для пом'якшення покарання обвинуваченій із застосуванням ст.75 КК України та зміни вироку в цій частині, як про це ставить питання захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить, тому вона задоволенню не підлягає.

Даних, які б свідчили про те, що в кримінальному провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому вирок має бути залишений без зміни.

Керуючись ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Горішнього О.О. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 01 листопада 2017 року щодо неї - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.М. Гемма

Судді: (підпис) О.В. Калініна (підпис) І.С. Калініченко

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 03 квітня 2018 року

Ухвала набрала законної сили 02 квітня 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області Ю.М. Гемма