Постанова № 73138035, 02.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/644/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гелецький П.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Темник Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 813/3287/17 (суддя Сакалош В.М., постанову оголошено о 10:48, м. Львів) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій -

В С Т А Н О В И В :

27 вересня 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просив про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Львівській області від 10.08.2017 року № 0072601307, № 0072571307, № 0072591307, № 0072611307; скасування вимоги про сплату боргу від 10.08.2017 року № Ф 0072631307; скасування рішення № 0072621307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.08.2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що жодних порушень при формуванні витрат, декларуванні податку на доходи фізичних осіб, розрахунку суми єдиного соціального внеску та військового збору ним не допускалося. Крім того, при проведенні перевірки відповідачем не взято до уваги усіх первинних документів господарської діяльності платника податків, не надано належної оцінки усним поясненням, хибно зазначено про ненадання усіх документів господарської діяльності підприємства. Вказані дії відповідача, на переконання позивача призвели до помилкових висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, та як наслідок, винесення оскаржуваних рішень.

Позивач в судовому засідання підтримує доводи апеляційної скарги, просить суд її задовольнити.

Відповідач заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджуються порушення позивачем вимог законодавства при нарахуванні та сплаті податків та зборів, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору, тощо. Вказане на переконання суду першої інстанції свідчить про обґрунтованість висновків відповідача, а відтак і про правомірність винесених щодо позивача податкових повідомлень рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_7, місце проживання: АДРЕСА_1) перебував на обліку в Генічеській ОДПІ з 07.08.2013 року. З 24.06.2014 року перейшов на облік у Шевченківське відділення Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

На підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області № 2150 від 01.06.2017 року, наказу № 2471 від 19.06.2017 року та плану графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року, з 06.05.2017 року по 19.06.2017 року службовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФО-П ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 30.06.2017 року № 880/13-01-13-07/НОМЕР_7. В ході проведення перевірки службовими особами ГУ ДФС у Львівській області було встановлено наступні порушення:

- вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України ( ПК України) в частині перекручення даних в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 115396,60 грн.;

- вимог п. 177.10 ст. 177 ПК України, в частині не ведення обліку доходів і витрат за період з 2014 2016 років;

- вимог ст. 163, ст. 168, ст. 176, пп. 1.2, пп.1.4, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено військовий збір за 2016 рік в сумі 9616,38 грн.;

- вимог п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 1 п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результат чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується внесок за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік на загальну суму 141040,28 грн.;

- вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 ПК України, а саме неправомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ наступних сум в січні 2014 року 47985,00 грн., в лютому 2014 року 70027,00 грн., в жовтні 2014 року 92145,0 грн., в листопаді 2014 року 114559,00 грн., у листопаді 2015 року 4877,00 грн., що вплинуло на остаточний розрахунок сум податку, що підлягає сплаті до бюджету у січні 2014 року в сумі 47985,0 грн., в лютому 2014 року в сумі 42922,0 грн., та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в лютому 2014 року на суму 271500,0 грн., в грудні 2016 року на суму 208917,0 грн.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Львівській області заперечення від 06.07.2017 року. За результатами розгляду заперечень, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства про укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, порушених у запереченні від 06.07.2017 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 07.08.2017 року № 1191/13-01-13-07/НОМЕР_7, в якому було підтверджено висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства, відповідно до акту перевірки № 880/13-01-13-07/НОМЕР_7 від 30.06.2017 року.

Отже, на підставі встановлених порушень, відповідачем було винесено:

- податкові повідомлення-рішення від 10.08.2017 року № 0072601307, № 0072571307, № 0072591307, № 0072611307;

- вимогу про сплату боргу від 10.08.2017 року № Ф 0072631307; -

- рішення № 0072621307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.08.2017 року.

Колегія суддів при перегляді рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

У 2016 році розмір отриманого позивачем доходу становив 3801857,98 грн., (за даними декларації цей дохід є завищеним - 3860601,00 грн.), а витрати, пов'язані з отриманням цього доходу задекларовано у розмірі - 3817497,00 грн.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 164.1.3 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 177.2 статті 177 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом 4 ПК.

Відповідно до ст. 177.4. ПК «до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної платі та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із пп. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 ПК остаточний перерахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Колегія суддів вважає, що сума, що віднесена позивачем до складу витрат у 2016 р. була сформована у відповідності з вищенаведеними нормами, а задекларований податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не був занижений.

Щодо податку на додану вартість суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачем ФО-П ОСОБА_3 правомірно, на підставі первинних документів сформовано податковий кредит.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України: ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги щодо форми і змісту первинних документів закріплені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», обов'язковими реквізитами яких є: назва документа, дата та місце складання, назва підприємства, від імені якого укладений документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано та не взято до уваги долучені документи, в тому числі, що підтверджують перерахування податку у бюджет.

У разі якщо платник податку не включив належні суми ПДВ до складу податкового кредиту, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів.

Щодо розрахунку позивачем податку, що призвів до заниження єдиного соціального внеску колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1 ст. 7 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що СВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума СВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з п. п. 4.5.2 Інструкції № 21-5 суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 9 лютого року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Але у самій декларації та розрахунку до неї фігурує лише один показник - середньомісячний оподаткований дохід. Формою звіту по ЄСВ передбачено, що чистий дохід потрібно вказувати у розрізі місяців. Самі вимоги до сплати ЄСВ (доплата до страхового внеску, нульовий внесок за відсутності доходу) передбачають, що дохід буде не однаковим за кожний місяць, тобто середнім він бути уже не може.

Відповідно до п. 4.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. N 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 р. за N 1014/18309 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховується єдиний внесок.

В листі Пенсійного фонду України 29.02.2012 №4889/03-30 зазначено: «Обчислення сум єдиного внеску зазначеними платниками здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій. Фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, формують і подають до органів Пенсійного фонду звіт згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. N 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 р. за N 1014/1830, за себе і таблицю 4 додатка 5 до Порядку за членів сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності.

У графі 2 таблиці 1 додатка 5 до Порядку "Сума чистого доходу (прибутку), яка заявлена в податковій декларації фізичної особи - підприємця" платник самостійно відображає фактичну суму чистого доходу за себе в розрізі місяців. При цьому сума чистого доходу за рік повинна відповідати сумі чистого оподатковуваного доходу, заявленого у податковій декларації.

У графі 3 таблиці 1 додатка 5 до Порядку "Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини" платником відображається самостійно певна сума доходу в розрізі кожного місяця відповідного року, в межах максимальної величини.

У графі 4 таблиці 1 додатка 5 до Порядку "Розмір єдиного внеску" вказується розмір єдиного внеску, встановлений законодавством /для обов'язкової сплати...

У графі 5 таблиці 1 додатка 5 до Порядку "Сума нарахованого єдиного внеску" відображається сума, яка визначається як добуток відповідного розміру єдиного внеску на суму, зазначену в графі 3 в розрізі кожного місяця.

Оскільки не мало місце зазначене в Акті порушення стосовно розрахунку ЄСВ, то протиправним є й рішення № 0072621307 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10 серпня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.242, 243, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 813/3287/17 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 10.08.2017 року №0072601307, №0072571307, №0072591307, №0072611307.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 10.08.2017 року № Ф 0072631307.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0072621307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.08.2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді В. П. Сапіга І. І. Запотічний