Постанова № 73137992, 26.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/10720/17 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2017 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №3442615141 від 17.05.2017 на суму 1665363,00 грн та №3422615141 від 17.05.2017 на суму 469515,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення №3442615141 від 17.05.2017 на суму 1665363,00 грн та №3422615141 від 17.05.2017 на суму 469515,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не було подано належно оформлених документів, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на момент проведення перевірок були в наявності всі первинні документи, оформлення яких вимагає чинне законодавство для відповідних господарських операцій, висновки органу ДФС про заниження суми податку на прибуток підприємств, а також про заниження грошового зобов'язання з ПДВ є протиправними, а висновки відповідача, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Представники позивача у судовому засідання заперечив проти апеляційної скарги, свою позицію виклав у відзиві на апеляційну скарги, в якому зазначено, що судом першої інстанції досліджено усі обставини справи, інших нових доказів щодо порушення позивачем норм податкового законодавства податковим органом не подано.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та наголосив, що позивачем порушено норми Податкового законодавства, на підставі чого були винесені правомірні податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.02.2017 по 21.03.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт № 117/26-15-14-01-03/39025732 від 28.03.2018, в якому встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п. 140.3. ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшило суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 375612,00 грн, у тому числі по періодах: за 2014 рік в сумі 129891,00 грн, за 2016 рік в сумі 245721,00 грн; пп. 192.1.2 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занизило суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1332290,00 грн.

Не погоджуючись із результатами перевірки, позивач подав заперечення від 05.04.2017 № 05/17 на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 28.03.2017 № 117/26-15-14-01-03/39025732 у порядку, передбаченому п. 86.7. статті 86 Податкового кодексу України. В результаті розгляду заперечень, згідно з пп. 78.1.5. п. 78.1. статті 78 ПК України та наказом ГУ ДФС у м. Києві № 2903 від 18.04.2017 була призначена позапланова документальна перевірка ТОВ «АІП АГРОГРУП» з питань, що стали предметом оскарження, про що повідомлено позивача листом від 18.04.2017 № 9614/10/26-15-14-01-03.

За результатами документальної позапланової перевірки було складено Акт від 11.05.2017 № 185/26-15-14-01-03/39025732 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» з питань, що стали предметом оскарження». Висновки даного акту відповідають висновкам акту перевірки № 117/26-15-14-01-03/39025732 від 28.03.2018.

На підставі актів перевірки від 28.03.2018 № 117/26-15-14-01-03/39025732, від 11.05.2017 № 185/26-15-14-01-03/39025732 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення №3442615141, згідно якого позивачу за порушення пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п. 140.3. ст. 140 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 469515,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 375612,00 грн та 90903,00 грн штрафних (фінансових) санкцій; №3422615141, згідно якого позивачу за порушення пп. 192.1.2 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1665363,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 1332290,00 грн та 333073,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЮГ Зовнішторг» (виконавець) та ТОВ «АІП Агрогруп» (замовник) було укладено договір про надання послуг №140810 від 12.08.2014, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання провести комплекс дій з отримання на ім'я замовника сертифікатів відповідності або протоколів випробувань від спеціалізованих та акредитованих лабораторій або інших органів, уповноважених на підготовку та видачу відповідної документації по сертифікації товарів народного споживання.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано акти надання послуг № 2512206 від 25.12.2014, № 061026 від 06.10.2014, № 120876 від 12.08.2014; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.08.2014 № 05.03.02-03/52624, від 09.10.2014 № 05.03.02-03/62522, від 30.12.2014 № 05.03.02-03/79598; податкові накладні № 206 від 25.12.2014, № 26 від 06.10.2014, № 76 від 12.08.2014.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Концепт-Інфо» (постачальник) було укладено договір поставки 24/11 від 24.11.2016, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору передавати покупцю у власність партії товару, необхідні покупцю, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його в порядку, визначеному цим договором.

На підтвердження придбання у ТОВ «Концепт-Інфо» товарів (овочів і фруктів) позивачем надано видаткова накладна № РН-0000037 від. 30.11.2016; платіжні доручення № 1653 від 06.12.2016, №1654 від 07.12.2016, №1682 від 12.12.2016, № 1684 від 12.12.2016, № 1672 від 08.12.2016, № 1679 від 09.12.2016, № 105 від 29.11.2016; податкові накладні № 49 від 29.11.2016, № 90 від 29.11.2016, № 77 від 30.11.2016; товарно-транспортні накладні від 30.11.2016 №№ РН-0000037, РН-0000039, РН-0000040, РН-0000041, РН-0000042, РН-0000043, РН-0000044, РН-0000045, РН-0000046, РН-0000047; заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №№ 52, 53, 54, 55, 56 від 30.11.2016; акти надання транспортно-експедиційних послуг №№ 30/11-1, 30/11-2, 30/11-3, 30/11-4, 30/11-5 від 30.11.2016; акти про надання послуг з перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_2 від 30.11.2016; акт звіряння взаєморозрахунків за листопад 2016 року між ТОВ «АІП АГРОГРУП» і ФОП ОСОБА_2; договір короткострокової оренди ящиків № КД-75 від 20.03.2015, укладений з ПП «Бекристон»; замовлення на отримання ящиків; акти отримання ящиків або тари №№ 2772, 25/11 від 25.11.2016, № 2957 від 13.11.2016, № 2958 від 16.11.2016, М 1979 від 30.11.2016; ТТН від 25.11.2016; податкові накладні №154 від 25.11.2016, № 209 від 30.11.2016; платіжні доручення про оплату оренди ящиків № 1727 від 21.12.2016, № 1780 від 05.01.2017, № 1781 від 06.01.2017.

Крім того, позивачем надано договори поставки, видаткові і товарно-транспорті накладні, банківські виписки, акти приймання товару за якістю тощо - на підтвердження реалізації придбаного у ТОВ «Концепт-Інфо» товару покупцям всеукраїнським мережам супермаркетів - ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет», ПП 100% «БІЛЛА-Україна», ТОВ «АТБ-маркет».

В акті перевірки відповідачем зазначено, що ГУ ДФС у Миколаївській області листом від 07.04.2017 №2140/7/14-29-14-07-09 надано результати опрацювання зібраної податкової інформації від 29.12.2016 №211/14-03-14-02/40796340 щодо ТОВ «Концепт-Інфо» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з платниками податків контрагентами-постачальниками за листопад 2016 року та контрагентами покупцями, відповідно до якої встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів (послуг, робіт). Придбання реалізованих товарів (робіт, послуг) не підтверджено Єдиним реєстром податкових накладних.

Разом з тим, здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Концепт-Інфо», останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна кримінальна справа №759/8073/16-к відповідно до кримінального провадження №32015100080000125, внесеного до ЄРДР 20.10.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ,ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.3 ст.212 КК України, відповідно до якої встановлено, що засновник (директор) ТОВ «ЮГ Зовнішторг» показав, що до створення та реєстрації підприємства відношення не має. Обставини реєстрації цих підприємств на його ім'я йому не відомі.

Колегія суддів зазначає, що в рамках вищевказаної кримінальної справи не досліджувались господарські відносини між ТОВ «ЮГ Зовнішторг» та позивачем, не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами. Крім того, господарські (договірні) правовідносини між позивачем і ТОВ «ЮГ Зовнішторг» виникли і завершилися у 2014 році, а обставини, про які зазначено відповідачем у актах перевірки щодо контрагента та на яких ґрунтуються твердження відповідача про безтоварність операцій позивача з цим контрагентом, датовані 2015-2017 роками.

В матеріалах справи відсутній вирок суду, яким встановлено вину фізичної особи, директора товариства, у чиненні кримінальнокарного діяння та згідно якого визначено юридичну особу ТОВ «ЮГ Зовнішторг» як фіктивну, з моменту утворення, не визначені її комерційні операції з іншими юридичними особами як фіктивні. Господарські відносини між ТОВ «ЮГ Зовнішторг» та позивачем, ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового розгляду взагалі не досліджувались, не надавалась правова оцінка первинним бухгалтерським документам, не досліджувались інші докази, що б засвідчували фіктивність договорів позивача та його контрагента.

Крім того, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт.

Перед здійсненням господарських операцій з ТОВ «ЮГ Зовнішторг», позивач всіма можливими для себе способами переконався в легальній діяльності контрагента, а саме: ТОВ «ЮГ Зовнішторг» станом на укладення та виконання господарського договору було зареєстроване, як юридична особа та не перебувало в процесі припинення; було належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; було належним чином зареєстровано, як платник податку.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства чи доказів, які не було досліджено у суді першої інстанції, доказів незаконності списання товарів позивачем.

Крім того, відповідачем було подано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 по справі №922/2284/17 про відкриття провадження за позовом ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «АІП Агрогруп» про стягнення заборгованості. На думку відповідача в рамках даної справи встановлено неналежне виконання ТОВ «АІП Агрогруп» своїх зобов'язань, що є додатковим доказом неналежного виконання приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів не приймає вищевказані доводи відповідача, оскільки дані питання вирішуються виключно в ракурсі позовних вимог в суді господарської юрисдикції та вирішенні з урахування ненадання позивачем документального підтвердження, тому не можуть бути використанні в рамках даної справи.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження дослідження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮГ Зовнішторг», ТОВ «Концепт-Інфо» та доказів, що вказують на їх фіктивність, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях і на наявності іншої податкової інформації, яка не підтверджена належними доказами в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «ЮГ Зовнішторг», ТОВ «Концепт-Інфо», на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №3442615141 та №3422615141 від 17.05.2017, які є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З огляду на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 відстрочено Головному управлінню Державної фіскальної служби України у місті Києві строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, відповідачем судовий збір в добровільному порядку сплачено не було, наявні підстави для його стягнення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2017 - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) до спеціального фонду державного бюджету України (р/р 31215256700001, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 48034,75 грн.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна