Постанова № 73137982, 28.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/173/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 06 грудня 2017 року (суддя - Токарська І.С., час ухвалення - 19:21 год., місце ухвалення - смт. Маневичі, дата складання повного тексту - не вказана),

в адміністративній справі №164/2227/17 за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області,

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача Камінь-Каширського об'єднаного УПФУ Волинської області, в якому просила: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у поновлені та виплаті пенсії по віку з 01.04.2014 року по 11.05.2017 року; 2) зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії по віку з 01.04.2014 року по 11.05.2017 року та виплатити недоотримані кошти.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 06.12.2017 р. у задоволенні позову відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 06.12.2017 року не погодилась позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття змін у відповідні закони. Конституцією України не допускається звуження раніше наданих прав, їх обмеження та погіршення становища порівняно з тим яке особа мала до моменту прийняття змін. Отже, відмова у виплаті пенсії позивачу відповідачем за період з 01.04.2014 року по 11.05.2017 року є незаконною. Вказує апелянт, що не надав суд належної правової оцінки тому факту, що положенням п.5 розділу III «Прикінцеві положення» ЗУ від 02.03.2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ряду законів. Закону щодо призначення всіх пенсій до 01.06.2015 р., як того вимагає п.5. розділу III «Прикінцеві положення» ЗУ від 02.03.2015 року №213-VІІІ прийнято не було, а отже, спеціальні норми, що обмежують право на виплату пенсії працюючим пенсіонерам, які займають посади згідно Закону України «Про державну службу» встановлені згаданим Законом втратили чинність. Безпідставно суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що рішення про виплату пенсії за віком від 21.06.2013 року по відношенню до позивача є актом індивідуальної дії, який, як вказано у п.4. рішення Конституційного суду України в 16.04.2009 року у справі №1-9/2009, застосовується до суб'єкта одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 06.12.2017 р. та прийняти нове рішення суду, яким позов задоволено повністю.

Відповідач апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав відзив, просить оскаржену постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Волинською обласною державною адміністрацією 13.05.2013 року (а.с. 9).

21.06.2013 року позивачу призначено пенсію по віку відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Із записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 встановлено, що у період з 27.02.2014 року по 09.05.2017 року ОСОБА_1 була працюючим пенсіонером і згідно запису №28, 10.05.2017 року її було звільнено з посади головного спеціаліста відділу обслуговування громадян Ковельського ОУПФУ, у зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до п.п.1 п.1 та п.4 ст.87 ЗУ «Про державну службу» та п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 17-18).

Заявою від 30.06.2017 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача із вимогою про поновлення їй виплати пенсії по віку з 01.04.2015 року, однак листом №1345/К-01 від 13.07.2017 року їй було відмовлено (а.с. 10, 11).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, проте вважає за необхідне вказати про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду за частиною позовних вимог.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 року), тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Тимчасовий характер цієї норми продовжено до 31.12.2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 року, який набув чинності з 01.01.2016 року, та до 31.12.2017 року Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набув чинності з 01.01.2017 року.

Крім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016 р., внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу», а саме: тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року продовжено норми щодо невиплати пенсії в період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017 р. продовжено норми щодо невиплати пенсії в період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Наведені правові положення є діючими, іншими законами скасовані не були, а також не були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України, а тому підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Таким чином, законодавчо встановлено заборону виплати з 01.04.2015 року пенсії за віком, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі державним службовцям, які мають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Слід зазначити, що позивач не відноситься до осіб - інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та працювала на посаді, що давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Таким чином, відповідач обґрунтовано та з урахуванням вимог чинного законодавства з 01.04.2014 р. по 10.05.2017 року припинив позивачеві виплату пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи апелянта висновків суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду за частиною позовних вимог.

Так, згідно ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулась із даним позовом до суду 26.09.2017 року та не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами за період по 25.03.2017 року. Тому, пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду позовних вимог про виплату пенсії за період з 01.04.2014 р. по 25.03.2017 року включно.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції від 06.12.2017 року слід скасувати та прийняти нову постанову суду про залишення без розгляду частини позовних вимог та відмову в задоволенні решта позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 06 грудня 2017 року в адміністративній справі №164/2227/17 за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання поновити виплату пенсії за період із 01 квітня 2014 року по 25 березня 2017 року включно - залишити без розгляду.

У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови складено 02.04.2018 року