Постанова № 73137897, 02.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/9397/17 Суддя (судді) першої інстанції: Коверзнев В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2017 року (повний текст виготовлено 29 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Зокрема, позивач просив ухвалити додаткове рішення щодо вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії без її обмеження максимальним розміром.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2017 року задоволено заяву, доповнено абз. 2 резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2017 року реченням такого змісту: «без обмеження максимального розміру пенсії».

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, відповідач посилається на те, що задоволення такої вимоги є вирішенням пору на майбутнє.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

12 березня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та вирішено:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII, а також статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, та подальшу відмову в здійсненні такого перерахунку;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII, а також статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, з урахуванням довідки УМВС України в Чернігівській області № 101/00909, № 2503003268 від 29 квітня 2017 року, виходячи з 86% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року.

Вважаючи, що судом першої інстанції вирішено не всі позовні вимоги, позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Суд першої інстанції таку заяву задовольнив та зазначив, що пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром, оскільки призначена у 2010 році.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату подання позову), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату подання позову), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, де суди перевіряють, чи прийнятті вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату подання позову), позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України роз'яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним наказами не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Сторонами не заперечується, що розмір пенсії позивача до перерахунку становить 8211 грн.

Обмеження розміру пенсії позивача певною граничною сумою не є предметом спору у даній справі. Матеріали справи не місять доказів того, що відповідач обмежував розмір пенсії позивача певною сумою, а також відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть протиправно застосовані такі обмеження у майбутньому.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 без її обмеження максимальним розміром - є передчасним.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_3 щодо перерахунку та виплати пенсії без її обмеження максимальним розміром.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 без її обмеження максимальним розміром - відмовити.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2017 року - задовольнити.

Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 без її обмеження максимальним розміром.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 02.04.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма