Постанова № 73137772, 29.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7203/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Аблов Є.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року (прийнята у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до КП «Київжитлоспецексплуатація», за участю третіх осіб - ОСОБА_2, КП «Київський міський бізнесцентр», ОСОБА_3, ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій, ГО «Центр допомоги і адаптації ветеранів, інвалідів, бійців АТО» про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - позивач) звернуся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до КП «Київжитлоспецексплуатація» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача знести групи приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., група приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м., розташовані у будинку АДРЕСА_1 (згідно технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 09.04.2015).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на те, що відповідачем виконано будівельні роботи із реконструкції групи приміщень № 1 номер приміщень 1; групи приміщень № 1 номер приміщень 2; групи приміщень № 3 номер приміщень 1; групи приміщень № 3 номер приміщень 2; приміщення № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_1 без документу, який надає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що головою Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Київським міським головою 11.10.2016 року затверджено акт приймання-передавання документів № 38, відповідно до якого відповідачу передано документацію, пов'язану з наданням права на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, декларацій про готовність до експлуатації об'єктів I, II, III та IV категорій складності, зареєстрованих не раніше ніж за три місяці до дати утворення спільної комісії, що передбачено пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю».

Вказаним актом приймання-передавання позивачу передано документацію, пов'язану із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема щодо об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1, а саме: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016 року; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016 року, виданий позивачу.

Згідно переданого акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016 року, посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком № 553, на підставі звернення гр. ОСОБА_3 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Проведеною перевіркою встановлено, що в єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - реєстр) відсутня інформація щодо наявності документів, які б дали право на виконання будівельних робіт за вказаною вище адресою.

Під час перевірки, надані наступні документи: рішення Київської міської ради IX сесії XXIII скликання від 27.12.2001 року №208/1642 (далі - Рішення); розпорядження Київської міської державної адміністрації 22.02.2002 року № 347 (далі - Розпорядження); технічний паспорт виготовлений за матеріалами технічної інвентаризації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об'єкти нерухомого майна (далі - Технічний паспорт).

На підставі Рішення та Розпорядження об'єкт будівництва на праві повного господарського відання та оперативного управління передано відповідачу.

У технічному паспорті вказано, що об'єкт будівництва самочинно реконструйований, чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 34, частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі усних пояснень інженера відповідача - інспектора І категорії ОСОБА_5 та відповідно до Технічного паспорту об'єкт будівництва самочинно реконструйований до передачі на праві повного господарського відання та оперативного управління КП «Київжитлоексплуатація».

Встановити суб'єкта, який виконав будівельні роботи з самочинної реконструкції об'єкта будівництва не вбачається можливим.

Під час перевірки здійснювалась фотофіксація.

За результатами проведеної перевірки складено акт, в якому зазначені виявлені в ході перевірки порушення, відповідачу видано обов'язковий до виконання припис від 11.08.2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою у термін до 11.10.2016 року усунути встановленні під час перевірки порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виїзду посадової особи позивача на об'єкт будівництва та відповідно до наданих уповноваженими особами позивача документів, а саме: технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 09.04.2015 (Інвентаризаційна справа № 134689 том 3) встановлено, що на плані нежилих приміщень на громадський (виробничий) будинок (приміщення) будинку АДРЕСА_1, розташована група приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., група приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м.

На підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» (додаток 1 до цього рішення) до комунальної власності територіальної громади міста Києва були віднесені в тому числі такі об'єкти нерухомого майна як: складські приміщення площею 100,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347 «Про закріплення будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» та додатку 1 до нього за відповідачем на праві повного господарського відання були закріплені нежилі приміщення загальною площею 100,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, з передачею такого нерухомого майна по формі 03-1.

Таким чином, за відповідачем на праві повного господарського відання були закріплені нежилі будинки (приміщення) загальною площею 100,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, які віднесені до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Беручи до уваги технічні документи на будівлю літ. В за адресою: АДРЕСА_1, які надійшли до Департаменту у додатку до листа Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 25.11.2016 № 14962 (И-2016) було встановлено, що відповідно до поверхового плану виготовленого 20.03.1967, приміщення літ. В', група приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м., відсутні.

Позивач зазначає, що станом на час проведення перевірки в реєстрі відсутня інформація щодо наявності документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вказаною адресою.

Під час перевірки уповноваженими особами позивача не надано документів, які б підтверджували право власності або засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів групи приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., групи приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м. за вказаною вище адресою.

Одночасно перевіркою було встановлено, що відповідач вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016 року, виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві не виконано, чим порушено підпункт а пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.12.2016 року, в якому зазначено виявлені в ході перевірки порушення, відповідачу видано обов'язковий до виконання припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою у термін до 17.01.2017 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення: групи приміщень № 1 номер приміщень 1; групи приміщень № 1 номер приміщень 2; групи приміщень № 3 номер приміщень 1; групи приміщень № 3 номер приміщень 2; приміщення № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_1 (згідно технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності за об'єкти нерухомого майна від 09.04.2015 (Інвентаризаційна справа № 134689 том 3)).

Крім того, відносно відповідача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та повідомлено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 20.12.2016 року у приміщенні Департаменту.

За результатом розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, посадовою особою позивача винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.12.2016 року № 35/16/073-3422, якою постановлено визнати відповідача винним у вчинені правопорушення, передбаченого абзацом другим пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 16 000,00 грн.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком № 553, з метою перевірки виконання вимог припису від 13.12.2016 року посадовою особою Департаменту у присутності інженера інспектора І категорії КП «Київжитлоспецексплуатація» ОСОБА_5 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідача на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки встановлено, що відповідач вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.12.2016, виданого Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві не виконано, а саме: група приміщень № 1 номер приміщень 1; група приміщень № 1 номер приміщень 2; група приміщень № 3 номер приміщень 1; група приміщень № 3 номер приміщень 2; приміщення № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_1 не знесено.

За результатами перевірки посадовою особою Департаменту складено акт перевірки від 07.03.2017 року, у якому зафіксовано суть виявленого правопорушення, примірник якого направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та який отримано відповідачем 09.03.2017 року.

При цьому, позивач вказує на те, що під час проведення перевірок відповідачем не надано документів, що підтверджують передачу виконавчим органом місцевого самоврядування до оперативного відання приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та за даними рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 року №387/1797 такі об'єкти нерухомого майна до складу комунальної власності не входили, що спростовує факт існування таких приміщень саном на день передачі відповідачу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на на те, що дані правовідносини є суто цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 КАС України, визначено, що поняття «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 4 ст.46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У п. 5 ч.4 ст.46 КАС України, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень), зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038 -VI «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьомастатті 376 Цивільного кодексу України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

При цьому, за змістом статті 177 ЦК об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

З урахуванням норм частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини 1 статті 15 Цивільного кодексу Україниправом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

На підставі вище азначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що спір за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права.

А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 року (у справі №21-1959а16), постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року (у справі №К/9901/7634/18), від 06.02.2018 року (у справі №К/9901/7634/18).

З аналізу вказаних норм права вбачається, що суд першої інстанції наведеного не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до КП «Київжитлоспецексплуатація», за участю третіх осіб - ОСОБА_2, КП «Київський міський бізнесцентр», ОСОБА_3, ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій, ГО «Центр допомоги і адаптації ветеранів, інвалідів, бійців АТО» про зобов'язання вчинити дії - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 03 квітня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак, В.А. Твердохліб